Справа № 161/235/16-к Провадження №11-кп/773/212/16 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст. 286 КК УкраїниДоповідач: ОСОБА_2
04 квітня 2016 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12015030130000890 від 15.11.2015 року за апеляційною скаргою прокурора Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2016 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, з професійно-технічною освітою, одружений, не працює, в порядку ст. 89 КК України не судимий, -
засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст.76 КК України обов'язки: не виїжджатиме за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомлятиме її про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтиметься для реєстрації в дану інспекцію.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він 15 листопада 2015 року близько 06 год., в порушення вимог п. п.2.3 (б), 2.9 (а), 12.2, 12.3, 12.6 (г) Правил дорожнього руху України, керуючи в стані алкогольного сп'яніння у темну пору доби технічно справним автомобілем марки «VOLKSWAGEN CADDY», д.р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю 100-110 км/год. по автодорозі М-19 сполученням «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече», що має по одній смузі руху в кожному напрямку, неподалік с.Струмівка в напрямку с.Підгайці Луцького району Волинської області, проявив неуважність та необережність, не переконався в безпеці руху, передбачаючи настання суспiльно-небезпечних наслiдкiв своїх дiй i легковажно розраховуючи на їх запобігання, пiд час руху відволікся від уваги за дорожнім рухом і не контролював дорожню обстановку, проводячи маневри автомобіля в ліву та праву сторону, втратив контроль над керуванням своїм автомобілем, котрий рухався із перевищенням дозволеної швидкості руху, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки і виїхав на зустрічну смугу руху, а в подальшому на праву смугу та праве по ходу руху узбіччя, де допустив зіткнення із ґрунтовим пагорбом (насипом) та перевернувся.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1481 від 18 грудня 2015 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і утворилися при ударі об виступаючі частини салону автомобіля під час ДТП.
В своїй апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості кримінального правопорушення, внаслідок м'якості. Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити за ч.2 ст. 286 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Посилається на те, що суд при обранні покарання ОСОБА_7 не врахував, що останній вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, раніше притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, а також за вчинення умисного злочину. Крім того, тяжким наслідком злочину стало те, що потерпілий ОСОБА_10 є прикованим до ліжка. Тому призначення ОСОБА_7 покарання, не пов'язаного із позбавленням волі, не відповідає вимогам ст. 50 КК України.
У своєму запереченні обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок щодо нього залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення. Вважає, що судом першої інстанції при обранні йому покарання повністю враховані вимоги ст. 65 КК України.
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, пояснення прокурора, який підтримував свою апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_7 , який просив залишити вирок суду першої інстанції без зміни, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає.
Висновки суду про винність ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме, порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні доказами і ніким не оскаржуються.
Діям ОСОБА_7 у цій частині дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги прокурора, у ній фактично не оспорюється і звільнення ОСОБА_7 від відбування основного покарання на підставі ст. ст.75, 76 КК України. Натомість у ній йдеться про призначення обвинуваченому судом першої інстанції надто м'якого покарання та про необхідність призначення йому апеляційним судом більш суворого покарання.
Разом з тим, призначення покарання та звільнення засудженого від покарання або його відбування це два різних інститути кримінального права, застосування яких регулюється, відповідно, розділами ХІ та ХІІ КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про його особу та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.
Так, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , є повне визнання своєї вини та щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.
Крім того, ОСОБА_7 є особою молодого віку, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується по місцю проживання, вчинив злочин з необережності.
Тому врахувавши всі обставини в кримінальному провадженні, у тому числі й ті, на які посилається прокурор у своїй апеляційній скарзі, суд призначив ОСОБА_7 основне та додаткове покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів і не є надто м'яким.
З урахуванням тих же обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, та даних про його особу, а також повного відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку з чим потерпіла просила суд не позбавляти ОСОБА_7 волі, обґрунтованого суд дійшов висновку і про можливість звільнення його від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.ст. 75, 76 КК України та покладення на нього обов'язків в межах максимального трьохрічного іспитового строку, що дозволить здійснювати контроль за його поведінкою зі сторони кримінально-виконавчої інспекції.
А тому підстав для скасування вироку та ухвалення нового з призначенням обвинуваченому більш суворого покарання, про що ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,
Апеляційну скаргу прокурора Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2016 року щодо ОСОБА_11 - без зміни.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2