№1-131/2009 рік
24 квітня 2009 року м. Зміїв
Суддя Зміївського районного суду Харківської області Бережна Н.М.
розглянувши скаргу ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи в порядку ст. 27 КПК України у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
встановив:
23.03.2009 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою в порядку приватного звинувачення, в якій вказав, що 13 жовтня 2008 року в нічний час в смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі неприязнених відносин, які раптово виникли, нанесли ОСОБА_1 руками, ногами, дерев'яною битою по різним частинам тіла удари, чим заподіяли йому тілесні пошкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я. Просив порушити кримінальну справу у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в порядку приватного звинувачення за ч. 2 ст. 125 КК України.
Ознайомившись з наданими матеріалами, приходжу до висновку, що подана до суду скарга за формою і змістом не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає залишенню без розгляду і поверненню скаржникові з наступних підстав:
У відповідності з ч. 1 ст. 27 КПК України справи про злочини, передбачені ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України, а також справи про злочини, передбачені ст. 356 КК України щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремим громадян, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право підтримувати обвинувачення. В цих справах дізнання і досудове слідство не проводяться.
Відповідно до п. 1 ч. 1, 2 ст. 94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Відповідно до ч. 1, п. 1, 2 ч. 2 ст. 251 КПК України скарга потерпілого повинна відповідати вимогам, які цим кодексом встановлено щодо обвинувального висновку (ст. 223, 224 цього Кодексу). Суддя, одержавши від потерпілого скаргу з проханням порушити справу залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам, зазначеним у ч. 1 цієї статті та повертає її особі, яка подала скаргу. За наявності до того підстав відмовляє в порушенні кримінальної справи або надсилає її за належністю прокурору.
Відповідно до ст. 223 КПК України обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред'явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом'якшують його покарання.
При посиланні на докази обов'язково зазначаються аркуші справи.
В резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, коротко викладається суть пред'явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин.
Відповідно до ст. 224 КПК України до обвинувального висновку додаються:
1) список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, з зазначенням їх адреси і аркушів справи, де викладені їх показання або висновки;
2) довідка про рух справи та про застосування запобіжного заходу з зазначенням часу і місця тримання під вартою кожного з обвинувачених, якщо вони заарештовані;
- 2 -
3) довідки про речові докази, про цивільний позов, про заходи, вжиті до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна;
4) довідка про судові витрати в справі за час досудового слідства з посиланням на відповідні аркуші справи.
Скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 223 КПК України.
Диспозицією ст. 125 КК України передбачена відповідальність, відповідно до ч. 1 за умисне легке тілесне ушкодження, а відповідно до ч. 2 - за умисне спричинення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'ю або незначну втрату працездатності.
Скарга ОСОБА_1 не відповідає вище зазначеним вимогам Закону, зокрема у ній не зазначені способи, мотиви і наслідки злочину вчиненого кожним із обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також докази, які вказують на вчинення ними злочину, не викладена суть пред'явленого обвинувачення кожному із обвинувачених, відсутні повні відомості про осіб обвинувачених (їх сімейний стан, місце роботи, характеристики осіб з місця проживання, психічний стан, схильність до зловживання спиртними напоями, тощо), відсутній список осіб, що підлягають виклику у судове засідання з зазначенням їх адреси.
Вказані недоліки не дозволяють судді вирішити питання про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 251 КПК України, суддя, одержавши від потерпілого скаргу з проханням порушити справу, залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам, зазначеним у частині першій цієї статті, та повертає її особі, яка подала скаргу.
Керуючись ст. ст. 27, 223, 224, 251 Кримінально-Процесуального кодексу України, суддя,
постановив:
Скаргу ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи в порядку ст. 27 КПК України у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України - залишити без розгляду та повернути скаржникові.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: