Лугинський районний суд Житомирської області
Справа № 2-А- 240/09
17 квітня 2009 року смт. Лугини
Лугинський районний суд Житомирської області
в складі : головуючого - судді Нечуй Б.П.
при секретарі - Лісовській Т.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лугини справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира, управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира, управління праці та соціального захисту населення Червонозаводської районної ради м. Харкова про визнання дій протиправними та стягнення невиплачених коштів, -
ОСОБА_1 зв ернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив визнати дії відповідачів - управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира, управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира, управління праці та соціального захисту населення Червонозаводської районної ради м. Харкова щодо нарахування та виплати йому коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними; с тягнути з управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації на його користь 9033,63 грн. заборгованості по доплаті до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 02.09.1996 року по 27.10.1998 року, з 28.10.1998 року по 16.02.2000 року, з 29.10.2001 року по 27.05.2003 року, управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира 4329,46 грн. заборгованості по доплаті до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.02.2000 року по 26.10.2001 року, управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира 27378,69 грн. заборгованості по доплаті до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.06.2003 року по 04.06.2007 року, управління праці та соціального захисту населення Червонозаводської районної ради м. Харкова 14160,00 грн. заборгованості по доплаті до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 13.06.2007 року по 29.08.2008 року.
Зазначені вимоги позивача обгрунтовуються посиланням на те, що вказані виплати йому виплачувались не в розмірах, визначених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, а в твердих сумах встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, що призвело до порушення його прав, оскільки Закон України має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.
Позивач в судове засідання не з'явився. Від нього надійшла письмова заява у відповідності до якої він просить зазначену справу розглядати без його участі; позовні вимоги підтримує.
Представник управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився. Від зазначеного управління надійшло заперечення у відповідності до якого вони просять зазначену справу розглядати без участі їхнього представника та відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю.
Представник управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира в судове засідання не з'явився, хоча й був належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив.
Представник управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира в судове засідання не з'явився. Від зазначеного управління надійшло заперечення у відповідності до якого вони просять зазначену справу розглядати без участі їхнього представника та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник управління праці та соціального захисту населення Червонозаводської районної ради м. Харкова в судове засідання не з'явився. Від зазначеного управління надійшло заперечення у відповідності до якого вони просять зазначену справу розглядати без участі їхнього представника та здійснити заміну відповідача - Червонозаводську районну раду м. Харкова на належного відповідача.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач являється потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія А № 108772, виданого 05.11.2008 року Житомирською облдержадміністрацією, працював з 17.02.2000 року по 26.10.2001 року в контрольно-ревізійному управлінні в Житомирській області, з 29.01.2001 року по 27.05.2003 року в Лугинській райдержадміністрації, 28.10.1998 року по 16.02.2000 року в Державному казначействі у Лугинському районі, з 17.06.2003 року по 04.06.2007 року Житомирському регіональному управлінні «ПриватБанку», з 13.06.2007 року по 29.08.2008 року у відділенні №67 АК ІБ «УкрСиббанк» та проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке за переліком населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до заробітної плати, яка становить у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Так як, позивач працював в контрольно-ревізійному управлінні в Житомирській області, Лугинській райдержадміністрації, Державному казначействі у Лугинському районі, Житомирському регіональному управлінні «ПриватБанку», у відділенні №67 АК ІБ «УкрСиббанк» , які знаходяться відповідно в смт. Лугини та м. Коростені, території яких відносяться до зони гарантованого добровільного відселення, тому він повинен отримувати вказані доплати в зазначеному розмірі щомісяця, однак вони виплачувались йому частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.
У відповідності до вимог ст.62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими.
Механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлений: Порядком використання коштів державного бюджету на виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 02.07.2004 року за №147 ( зареєстрований Мінюстом України 26.07.2004 року за №926/9525) та порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року за №936.
Пунктами 2 даних нормативних актів визначено, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами, пов'язаними із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються управління праці та соціального захисту населення відповідних районних державних адміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» (ст..77 Закону) абзац другий, третій, четвертий частини першої та другої статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було зупинено на 2006 рік.
Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» (п.30 ст. 71 Закону ) абзац другий, третій, четвертий частини першої та другої статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було зупинено на 2007 рік.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» , яким зупинено на 2007 рік абзац другий, третій, четвертий частини першої та другої статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України») частину першу та другу статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” замінено однією частиною такого змісту «Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України пункт 24-34 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ст. 73 Закону України “Про Конституційний Суд України”, якщо акти (закони та інші правові акти Верховної Ради України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України, правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим) або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Кодекс адміністративного судочинства передбачає річний строк звернення до суду за відновленням порушених прав.
Заборгованість по ч.1 ст.39 Закону підлягає стягненню відповідно до ч.2 ст.233, ст.238 КЗпП України незалежно від часу її виникнення, оскільки в даному випадку йдеться про виплати, які відповідно до ст.2 Закону України „Про оплату праці” є складовою структури заробітної плати.
При стягнені коштів суд виходить з розміру мінімальних заробітних плат, які діяли у вказаних періодах, а саме:
з 01.01.1999 р.-74 грн., з 01.04.2000 р.-90 грн., з 01.07.2000 р.-118 грн., з 01.01.2002р.-140 грн., з 01.07.2002 р. - 165 грн., з 01.01.2003 р. - 185 грн., з 01.12.2003 р. - 205 грн., з 01.09.2004 р.- 237 грн., з 01.01.2005 р. - 262 грн., 01.04.2005 р. - 290 грн., з 01.07.2005 р. - 310 грн., з 01.09.2005 р. -332 грн., з 01.01.2006 р.-350 грн., з 01.07.2006 р. 375 грн., з 01.12.2006 р.-400 грн., з 01.04.2007 р.-420 грн., з 01.07.2007 р.-440 грн., з 01.10.2007 р.-460 грн., з 01.01.2008р.-515 грн., з 01.04.2008р.-525 грн., з 01.10.2008р.-545 грн., з 01.12.2008р.-605 грн.
Таким чином, сума невиплачених позивачу коштів, передбачених ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 17.02.2000 року по 26.10.2001 року за мінусом отриманих коштів становить:
за 12 днів лютого 2000р.- 74грн.х2:29дн.х12дн.=61,25грн.;
з 01.03.2000р. по 31.03.2000 р. - 74 грн. х 2х 1місяць =148 грн.;
з 01.04.2000р. по 30.06.2000р. - 90 грн. х 2 х 3 місяці =540 грн.;
з 01.07.2000р. по 31.12.2000р.-118грн.х2х6 місяців=1416 грн.;
за 26 днів січня 2001р.-118грн.х2:31дн.х26дн.=197,94грн.;
за 21 день лютого 2001 року-118грн.х2:29дн.х21дн.=170,90грн.;
з 01.03.2001р.по 30.09.2001 р.-118грн.х2х7місяців=1652грн.;
за 27дн.жовтня 2001р.-118грн.х2:31дн.х27дн.=205,55грн.
61,25+148+540+1416+197,94+170,90+1652+205,55=4206,64грн.
4206,64-208,54=3998,10грн.
208,54 грн. - сума, виплачена позивачу за період з 17.02.2000 року по 26.10.2001 року.
Сума невиплачених позивачу коштів, передбачених ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 17.06.2003 року по 31.12.2005 року за мінусом отриманих коштів становить:
за 14 днів червня2003р.-185грн.х2:30дн.х14дн.=172,67грн.;
з 01.07.2003р.по 30.11.2003 р. - 185 грн.х2х5 місяців =1850грн.;
з 01.12.2003р. по 31.08.2004р. - 205 грн.х2х9 місяців =3690 грн.;
за7дн.вересня2004р.-237грн.х2:30дн.х7дн.=110,60грн.;
за17днів жовтня 2004р.-237грн.х2:31дн.х17дн.=259,94грн.;
з 01.11.2004 р. по 31.12.2004 р. - 237 грн. х 2 х 2 місяці = 948 грн.;
за 26днів січня 2005р.-262грн.х2:31дн.х26дн.=439,49грн.;
з01.02.2005р.по 28.02.2005р.-262грн.х2х1місяць=524грн.;
за 24дні березня 2005р.-262грн.х2:31дн.х24дн.=405,68грн.;
з 01.04.2005 р. по 30.06.2005 р. - 290 грн. х 2 х 3 місяці = 1740 грн.;
з 01.07.2005 р. по 31.08.2005р. - 310 грн. х 2х 2 місяці = 1240 грн.;
з 01.09.2005 р. по 31.12.2005 р. - 332 грн. х2х4 місяці =2656 грн.;
172,67+1850+3690+110,60+259,94+948+439,49+524+405,68+1740+1240+2656=
14036,38грн.;
14036,38грн.-303,35грн.=13733,03грн., де:
303,35грн. - сума, виплачена позивачу за період з 17.06.2003 року по 31.12.2005 року.
Статтею 2 Закону України ”Про оплату праці” встановлено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.
Згідно ст.. 100 КЗпП України на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці.
До робіт в умовах підвищеного ризику для здоров'я належить віднести роботи на територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: в зоні гарантованого добровільного відселення.
Тому у відповідності до ч.1 ст.. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють в зоні гарантованого добровільного відселення провадиться доплата в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.
Згідно ст. 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2000-2008 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно ст.. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або в іншому правовому акті суд застосовує правові акти, які мають вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року №8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами Закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові Закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п. 19).
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст..1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності Держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст..21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений( ст.22).
На підставі ст.. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та повинні відповідати їй.
Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Зупинення дії положень Законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Слід зазначити, що встановлені ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розмірам, встановленими іншими законами України.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року №836.
Тому виплатою зазначених доплат у твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, порушені права позивача.
Так як, розпорядником коштів і в спірний період часу і тепер є відповідачі, тому суд стягує заборгованість з розпорядників коштів - відповідно управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира, управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира.
Враховуючи те, що згідно повідомлення акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» від 11.02.2009 №837 за період роботи в зазначеному банку з 13.06.2007 року по 29.08.2008 року позивач не знаходився на статистичному обліку в управлінні праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації банку, як юридичної особи, для отримання деяких видів соціальних виплат, що проводяться за місцем основної роботи громадян підприємствами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці, і тому соціальні виплати та допомоги йому не нараховувались та не виплачувались, в зв'язку із чим в частині визнання дій управління праці та соціального захисту населення Червонозаводської районної ради м. Харкова щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі доплат , передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними та стягненні з управління праці та соціального захисту населення Червонозаводської районної ради м. Харкова на його користь 14160,00 грн. заборгованості по доплаті до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 13.06.2007 року по 29.08.2008 року необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 71, 99, 161,163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 39, 70,71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ст..100, ч.2 ст. 233 КЗпП України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії відповідачів - управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира, управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі доплат , передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира на користь ОСОБА_1 3998 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн.. 10 коп. доплати до заробітної плати, передбаченої ч.1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.02.2000 року по 26.10.2001 року (сума визначена без відрахування обов'язкових платежів і зборів).
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира на користь ОСОБА_1 13733 (тринадцять тисяч сімсот тридцять три ) грн.. 03 коп. доплати до заробітної плати, передбаченої ч.1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.06.2003 року по 31.12.2005 року (сума визначена без відрахування обов'язкових платежів і зборів).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст постанови виготовлений 21 квітня 2009 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови Лугинського районного суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.. 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: