чернігівський окружний адміністративний суд
14037, м. Чернігів, вул. Гончарова, 4
08.09.2008 року
№ 2-а-1843/08
Колегія суддів Чернігівського окружного адміністративного суду в складі
головуючого судді Скалозуба Ю.О., суддів Сорочко Є.O., Клопот С. Л., при
секретарі Грузновій О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в
приміщенні суду справу
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2
до Державної судової адміністрації України (відповідач
1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області (відповідач 2), Державного казначейства України (відповідач 3)
про стягнення недоплаченої заробітної плати
за участі
представників
сторін
від відповідача 1, 2: Хміль Ю.М. , довіреність № 11-7169/07 від 13.11.2007
року
До Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Державного казначейства України, в якому позивачі просять стягнути з Державної судової адміністрації України шляхом списання з відкритого у Державному Казначействі України рахунку недоплачену заробітну плату за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року на користь ОСОБА_1 23956, 10 грн., ОСОБА_2 23903, 58 грн.
2
В судове засідання позивачі не з'явилися, на адресу суду надали письмову заяву, в якій вони просили розглядати справу без їхньої участі.
Представник відповідача Державного Казначейства України в судове засідання не з'явився, на адресу суду надав письмове заперечення, в якому позов не визнав з підстав, зазначених у наданому запереченні та просив розглядати справу без участі представника відповідача.
Представник відповідача Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області позов не визнала та просила в його задоволенні відмовити повністю.
На підставі ч.3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.09.2008 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 11.09.2008 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За таких обставин, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду поважними і відповідно до ч. 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути і вирішити справу в порядку встановленому цим Кодексом.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працюють суддями Щорського районного суду Чернігівської області.
Згідно до ст. 130 Конституції України і ст. 118 Закону України «Про судоустрій» передбачено, що держава забезпечує умови для функціонування судів та діяльності суддів, що передбачає: у Державному бюджеті окремо визначаються видатки на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону; законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів; гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів. Бюджет на утримання судової гілки влади не може бути зменшений без згоди Верховного Суду України і це підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 24.06.1999 року.
Відповідно до ст. 44 п.1 Закону України «Про статус суддів», заробітна плата судді складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Конституційний Суд України в рішенні від 20.03.2002 року у справі за
3
конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» і підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) вказав на те, що видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією України і положення частини першої статті 129, частини першої статті 130 Конституції України у взаємозв'язку із положенням статей 11, 44 Закону України «Про статус суддів» створюють механізм захищеності судової влади, який Верховна Рада України повинна враховувати, приймаючи Державний бюджет на відповідний рік.
Отже норми про матеріальне та побутове забезпечення суддів, щодо їх соціального захисту, встановлені відповідно статтею 44 Закону України «Про статус суддів» не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації.
Суд вважає, що з позивачів, всупереч рішення Конституційного Суду України від 24.06.1999 року та від 01.12.2004 року, а також статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», яка була чинна до 01.03.2008 року, утримувався податок з доходів фізичних осіб, без його відповідної компенсації, в той же час, надання суддям передбачених пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися в залежність від грошових доходів суддів та від бюджетного фінансування, а отже утримані суми податку слід компенсувати.
Як вбачається з довідок, що є в матеріалах справи, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Чернігівській області з заробітної плати позивачів було утримано податок з доходів фізичних осіб: з ОСОБА_2, за період з 01.05.2004 року по 31.03.2007 року включно, в розмірі 23903, 58 грн., з ОСОБА_1, за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року включно, в розмірі 23956, 10 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачі отримали заробітну плату в розмірі меншому, ніж той, на який вони мають право за законом, передбачене в тому числі ст. ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці».
Оскільки Державна судова адміністрація України відповідно до п.9 ч. 1 ст. 126 Закону України "Про судоустрій України" є головним розпорядником бюджетних коштів на утримання судів, то вказані вище суми підлягають стягненню з ДСА України, шляхом списання з відкритого у Державному казначействі відповідного рахунку, який передбачений для виконання рішень судів на користь суддів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивачів, відповідачі суду не надали.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації
4
України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Державного казначейства України про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб підлягають задоволенню, а зазначені кошти стягненню на користь позивачів з Державної судової адміністрації України шляхом списання з розрахункового рахунку Державного казначейства України.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
1 .Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державної судової адміністрації України шляхом списання з відкритого у Державному Казначействі України рахунку № 35213015004024, МФО 820172 недоплачену заробітну плату за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року на користь ОСОБА_1 23956, 10 грн., ОСОБА_2 23903, 58 грн.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
На підставі ч.3 ст. 160 КАС України виготовлення постанови в повному обсязі відкласти на 11.09.2008р