Справа № 1319/1859/2012
Іменем України
02 квітня 2012 року суддя Сихівського районного суду м. Львова Шашуріна Г.О., при секретарі Троцюк А.А., з участю прокурора Леськів А.В., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за скаргою ОСОБА_2 на постанову ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА у Львівській області про порушення кримінальної справи № 120-0195 відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з скаргою на постанову ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА у Львівській області про порушення кримінальної справи № 120-0195 відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. В обґрунтування заявленої скарги посилається на те, що оскаржувана постанова винесена без законних підстав для її порушення, оскільки на момент її винесення відсутні достатні приводи та підстави, що вказують на наявність ознак злочину. Так, для порушення кримінальної справи за ознаками ст.212 КК України несплата до бюджету та державних цільових фондів сум податків і зборів повинна бути достовірно встановленим фактом, а сума недоїмки, що підлягає до сплати повинна бути відображена у обліку органу державної податкової служби, як безспірна заборгованість. Однак, незважаючи на вищевикладене, кримінальну справу порушено без врахування того, що МП “Руно” оскаржено податкові повідомлення-рішення в адміністративному та судовому порядку, тобто порушення податкового законодавства не може вважатися достовірно встановленим фактом. Зазначав, що обвинувачення щодо нього базується лише на рішеннях контролюючих органів та не доведено жодними іншими доказами відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Також зазначав, що відділом податкової міліції ДПІ у Городоцькому районі Львівської області за результатами розгляду матеріалів було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо службових осіб МП “Руно”. Підтвердженням того є листи № 2573/26-3/3 від 15.09.2011 року, № 844/26-3/3 від 14.10.2011 року, № 3643/26-3/3 від 08.12.2011 року. З урахуванням викладеного, просив вказану вище постанову скасувати.
ОСОБА_2 та його захисник в судовому засіданні підтримали скаргу та дали пояснення, аналогічні її мотивам, просили скаргу задовольнити. Додатково зазначили про безпідставність висновків слідчого у постанові про порушення кримінальної справи відносно безтоварності угод, укладених МП “Руно” з ТОВ “Альянс”, ТОВ “Вестком-Груп”, ТОВ СК “Ново-Строй” ТОВ “Транснафта 2009”, ТОВ “Олівін Оіл”, ПП “Діан”, ПП “Дніпрокомплект”, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах скарги документами, що підтверджують отримання МП “Руно” товарно-матеріальних цінностей від вказаних постачальників.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали, які додані до скарги, та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, не вдаючись до оцінки доказів по справі, не розглядаючи та не вирішуючи ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, вважаю, що скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.
20.01.2012 року старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області підполковником податкової міліції ОСОБА_3 було прийнято постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3. ст. 212 КК України.
Згідно з даною постановою приводом для порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину.
Підставами для порушення кримінальної справи зазначено достатні дані, які містяться в матеріалах перевірки, а саме: акти проведених ДПІ у Мостиському районі Львівської області перевірок МП “Руно” № 63/23/19323361 від 28.09.2010 року, № 80/23/19323361 від 20.07.2011 року, № 105/23-19323361 від 08.11.2011 року, № 113/23-19323361 від 25.11.2011 року, № 116/23-19323361 від 01.12.2011 року; податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі вказаних актів; акт № 1176/3/23-40/36791933 від 03.10.2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва; пояснення податкових ревізорів-інспекторів ДПІ у Мостиському районі Львівської області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6; пояснення ОСОБА_7; пояснення ОСОБА_8; лист № 477 від 14.10.2010 року Новояворівського ВРЕР ДАІ з додатками; висновок спеціаліста № 32 від 11.01.2012 року, що вказують на наявність в діях директора МП “Руно” ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ст. 212 КК України.
Крім того, зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_2, будучи директором МП “Руно”, при здійсненні господарської діяльності, в період 2009 - 2011 років, шляхом заниження об'єкту оподаткування, умисно ухилився від сплати податку на прибуток в сумі 830346 грн. та податку на додану вартість в сумі 1 746 926,00 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.
До таких висновків слідчий прийшов з урахуванням того, що ОСОБА_2 склав господарські договори без мети реального настання правових наслідків за попередньою змовою в групі із невстановленими особами, які діяли від іменні ТОВ “Альянс”, ТОВ “Вестком-Груп”, ТОВ СК “Ново-Строй”, ТОВ “Транснафта 2009”, ТОВ “Олівін Оіл”, ПП “Діан”, ПП “Дніпрокомплект”, достовірно знаючи, що МП “Руно” не отримувало від вказаних підприємств товарно-матеріальні цінності, отримавши податкові накладні, виписані від цих підприємств, а суми ПДВ з вартості нібито отриманих товарів від вказаних підприємств відніс до податкового кредиту в податкових деклараціях підприємства з ПДВ, на загальну суму 1082650 грн.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 суд розглядаючи скарги на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи, перевіряє наявність приводів і підстав, передбачених ст.ст. 94, 98 КПК України, для винесення таких постанов.
Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Статтею 94 КПК України визначено вичерпний перелік приводів і підстав для порушення кримінальної справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 94 КПК України, кримінальна справа порушується тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, тобто кримінально-процесуальний закон вказує на достатність відповідних даних, для порушення кримінальної справи.
Відповідно до статті 98 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Таким даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), таким чином кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об'єктивні ознаки вчиненого злочину.
За змістом 212 КК України кримінальна відповідальність настає не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. Умисне ухилення від сплати податку чи сплата у неповному обсязі сум податкових зобов'язань утворює закінчений склад злочину з моменту закінчення граничного строку, в який мали бути сплачені нараховані (донараховані) такими органами суми зазначених зобов'язань.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетом та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, на час порушення кримінальної справи є Податковий кодекс України.
Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 56.2 ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Крім того, п. 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У відповідності до п. 56.22 ст. 56 ПК України, якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу в адміністративному порядку до контролюючих органів та/або до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом.
Як встановлено в судовому засіданні, на час прийняття слідчим постанови від 20.01.2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, податкові повідомлення-рішення про донарахування підприємству суми податкового зобов'язання були оскаржені МП “Руно” в адміністративному та судовому порядку. Відповідно, визначена в даних податкових повідомленнях-рішеннях сума податкового зобов'язання не була узгоджена, а отже, на час прийняття слідчим постанови від 20.01.2012 року не було належної підстави до порушення кримінальної справи.
Про наявність узгодженого податкового зобов'язання, як необхідну умову для визначення складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України, вказано і в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 року № 15 “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів”, згідно з яким злочин, передбачений ст. 212 КК України, є закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування (тобто, сум узгоджених податкових зобов'язань, визначених згідно з Законом “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”), а саме - з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов'язковий платіж, що відповідно до визначеного ст. 5 вказаного Закону порядку вважається узгодженим і підлягає сплаті”.
Таким чином, на момент винесення постанови про порушення кримінальної справи було відсутнє узгоджене податкове зобов'язання МП “Руно”, відповідно, МП “Руно” не може мати податкового боргу перед бюджетом за податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними на підставі актів перевірки податкових органів, що і підтверджується матеріалами справи.
Відсутність податкового боргу свідчить про передчасність і безпідставність висновку про наявність в діях ОСОБА_2 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів та про те, що ці діяння призвели до фактичного ненадходження коштів до бюджету та державних цільових фондів, оскільки не є встановленим обов'язок МП “Руно” сплатити податки, розмір яких визначений податковими повідомленнями-рішеннями.
В судовому засіданні встановлено неналежною перевірку обставин про вчинення ОСОБА_2 злочину. Документи, що були витребувані та отримані слідчим, в достатній мірі не встановили дійсні обставини, їх об'єктивні та суб'єктивні ознаки, а тому не є тими достатніми даними, які вказують на наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину.
Таким чином, на момент порушення кримінальної справи не існувало обставин, за яких її могло бути порушено.
Враховуючи вищевикладене вважаю, що скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 94, 98, 236-7, 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року № 6, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 року № 15, суддя, -
скаргу ОСОБА_2 на постанову ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА у Львівській області про порушення кримінальної справи № 120-0195 відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, - задовольнити.
Скасувати постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області підполковника податкової міліції ОСОБА_3 про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови.
Суддя: