Справа № 2а-331/2009 р.
іменем України
17 квітня 2009 року м. Носівка
Суддя Носівського районного суду Чернігівської області Дикий В.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Носівському районі Чернігівської області про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,
ОСОБА_1 подала до Чернігівського окружного адміністративного суду адміністративний позов, яким оскаржила діяльність Управління Пенсійного Фонду в Носівському районі Чернігівської області щодо виплати їй соціальної допомоги, і просила суд зобов'язати відповідача нарахувати їй соціальну допомогу, яка не виплачена у 2006-2008 роках. Позовну заяву та додані до неї документи згідно п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України передано до Носівського районного суду Чернігівської області. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона, як особа, що має статус дитини війни, має право на отримання соціальної допомоги. Однак, відповідач не здійснював нарахування передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» допомоги, тому позивач просить суд зобов'язати Управління Пенсійного Фонду в Носівському районі Чернігівської області нарахувати і виплатити щомісячну соціальну допомогу, яка не виплачена у 2006-2008 роках.
Позивач та представник відповідача направили до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, тому суд, відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
ОСОБА_1, відповідно до ст. 1 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», є особою, яка має статус дитини війни. Даний факт підтверджується копією посвідчення, виданого на ім'я позивача (а.с. 3).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 1 березня 2001 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій , допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Відповідно до п. 15 цього Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, Управління Пенсійного фонду України у районі призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії , щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Отже, ОСОБА_1 пред'явила адміністративний позов до належного відповідача, адже саме Управління Пенсійного Фонду України в Носівському районі Чернігівської області повинно призначати, перераховувати та виплачувати позивачу пенсію чи державну соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії, і при цьому враховувати вимоги ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до положень ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
ОСОБА_1 подала адміністративний позов 14 січня 2009 року. Отже, щодо стягнення соціальної допомоги за період, який перевищує річний строк перед зверненням позивача до суду, ОСОБА_1 пропустила строк, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України.
Оскільки позивач не подала клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, представник відповідача у запереченні проти позову наполягає на застосуванні наслідків пропущення процесуального строку, то, відповідно до змісту ч. 1 ст. 100 КАС України, в задоволенні адміністративного позову в частині виплати ОСОБА_1 соціальної допомоги, починаючи з 2006 року до 14 січня 2008 року слід відмовити.
Щодо решти позовних вимог, суд приходить до наступного.
Як вбачається зі змісту заперечення на позовну заяву, протягом 2008 року Управління Пенсійного Фонду України в Носівському районі Чернігівської області виплачувало ОСОБА_1 пенсію, яка підвищена в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто з врахуванням змін до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», встановлених Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Приймаючи рішення про те, який розмір соціальної допомоги особам, які мають статус дітей війни, встановлено законодавством України, суд виходить з наступного.
Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинялася Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» та Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року пункт 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано таким, що не відповідає Конституції (є неконституційним).
Конституційний Суд України у Рішенні № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та Рішенні № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року сформував правову позицію, згідно якої закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Законом України № 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесено зміни, і встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року ці положення Закону України № 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Ч. 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, починаючи з 22 травня 2008 року ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діє в редакції 2006 року.
За таких обставин суд робить висновок, що дії Управління Пенсійного Фонду України в Носівському районі Чернігівської області, вчинені після 22 травня 2008 року щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії з урахуванням змін до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», встановленими Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є протиправними, оскільки в цей час ці положення Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI втратили чинність.
Починаючи з 22 травня 2008 року Управління Пенсійного Фонду України в Носівському районі Чернігівської області повинно було нараховувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції 2006 року, яка продовжує діяти з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Тому такі дії Управління Пенсійного Фонду України в Носівському районі Чернігівської області слід визнати протиправними, а адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100, 162, 163 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Носівському районі Чернігівської області про нарахування недоплаченої протягом 2006-2008 років щомісячної соціальної допомоги задовольнити частково.
У зв'язку з пропущенням строку для звернення до адміністративного суду відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Управління Пенсійного Фонду України в Носівському районі Чернігівської області про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги протягом 2006-2007 років.
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Носівському районі Чернігівської області, які виразилися у невірному нарахуванні та виплаті з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги дітям війни неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Носівському районі Чернігівської області перерахувати за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року пенсію ОСОБА_1 та забезпечити її виплату відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Носівський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.М. Дикий