Справа № 2а-687/2009 р.
іменем України
24 березня 2009 року м. Носівка
Суддя Носівського районного суду Чернігівської області Дикий В.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Носівському районі Чернігівської області про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,
ОСОБА_1 подала до Чернігівського окружного адміністративного суду адміністративний позов, яким оскаржила діяльність Управління Пенсійного Фонду в Носівському районі Чернігівської області щодо виплати їй соціальної допомоги, і просила суд зобов'язати відповідача нарахувати їй соціальну допомогу, яка не виплачена у 2006-2007 роках. Позовну заяву та додані до неї документи згідно п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України передано до Носівського районного суду Чернігівської області. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона, як особа, що має статус дитини війни, має право на отримання соціальної допомоги. Однак, відповідач не здійснював нарахування передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» допомоги, тому позивач просить суд зобов'язати Управління Пенсійного Фонду в Носівському районі Чернігівської області нарахувати і виплатити щомісячну соціальну допомогу, яка не виплачена у 2006-2007 роках.
Позивач та представник відповідача направили до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, тому суд, відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
ОСОБА_1, відповідно до ст. 1 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», є особою, яка має статус дитини війни. Даний факт підтверджується копією посвідчення, виданого на ім'я позивача (а.с. 4).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 1 березня 2001 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій , допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Відповідно до п. 15 цього Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, Управління Пенсійного фонду України у районі призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії , щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Отже, ОСОБА_1 пред'явила адміністративний позов до належного відповідача, адже саме Управління Пенсійного Фонду України в Носівському районі Чернігівської області повинно призначати, перераховувати та виплачувати позивачу пенсію чи державну соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії, і при цьому враховувати вимоги ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до положень ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
ОСОБА_1 подала адміністративний позов, в якому оскаржила діяльність Управління Пенсійного Фонду України в Носівському районі Чернігівської області, які мали місце у 2006-2007 роках, тобто з порушенням строку звернення до адміністративного суду.
У поданій позовній заяві позивач просить суд поновить пропущений нею строк, обґрунтовуючи цю вимогу тим, що вона дізналася про порушення своїх прав лише після висвітлення у пресі рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року.
Відповідно до ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, строк для звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Рішення Конституційного Суду України, яким визначено, що законом про Державний бюджет України не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, прийняте 09 липня 2007 року. Дане Рішення Конституційного Суду України було опубліковано в Офіційному віснику України № 52 від 27 липня 2007 року. Протягом липня-серпня 2007 року це Рішення Конституційного Суду України неодноразово опубліковувалося також в інших періодичних виданнях, які є загальнодоступними для населення України.
Жодних доказів, які б підтверджували неможливість позивача ознайомитися з вказаним Рішенням Конституційного Суду України невдовзі після його ухвалення в матеріалах справи немає.
Отже, позивач повинна була дізнатися про порушення свого права в липні-серпні 2007 року, але, не зважаючи на це, подала адміністративний позов лише 14 січня 2009 року, чим пропустила строк для звернення до суду.
З таких міркувань суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку є такою, що задоволенню не підлягає.
Враховуючи, що представник відповідача в поданому запереченні проти позову наполягала на пропущенні позивачем строку для звернення до адміністративного суду, то, відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 100, 162, 163 КАС України, суд
У зв'язку з пропущенням строку для звернення до адміністративного суду відмовити ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову до Управління Пенсійного Фонду України в Носівському районі Чернігівської області про нарахування недоплаченої протягом 2006-2007 років щомісячної соціальної допомоги.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Носівський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.М. Дикий