264/939/16-ц
2/264/846/2016
(ЗАОЧНЕ)
"22" березня 2016 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Харитонової Г. Л., при секретарі Алексіоглу Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства « Азовелектроталь » про стягнення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та компенсації , -
11.02.2015 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства « Азовелектросталь » про стягнення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та компенсації , зазначивши, що вона перебувала у трудових відносинах з ПрАТ «Азовелектросталь » з 01.12.2010 року по 03.06.2015 рік, після чого була звільнена за ст. 36 КЗпП України. У порушення вимог ст.116 КЗпП України при звільненні їй не була виплачена нарахована заробітна плата . Згідно виписки зарплатного рахунку від 03 лютого 2016 року в період з 29.09.2015 року по 1.10.2016 року відповідач сплатив їй заборгованість по заробітній платі у розмірі 16278 грн. 68 коп. та відповідач у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України має сплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, в зв'язку з порушенням строку виплати заробітної плати відповідач повинен сплатити їй компенсацію за весь час порушення строків виплати. В зв'язку з викладеним просила стягнути на її користь, компенсацію у розмірі 4 289,42 грн. та середній заробіток у розмірі 10 532,27 грн.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій просила розглянути позовні вимоги за її відсутністю, підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити у повному обсязі проти винесення заочного рішення не заперечував.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила.
Відповідно до ст. 197 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд вважає, за можливе відповідно до ст. 224 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали по справі вважає, що позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства « Азовелектросталь » про стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні та середнього заробітку підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 мала місце, але була сплачена позивачці 29.09.2015 року в повному обсязі , що підтверджується платіжною випискою за рахунком ПАТ « ВТБ Банк » № 293499-2016/0203 від 03.02.2016 року.
Статтею 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
На підставі ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно ст.. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Кожен має право на належні,безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 24 ЗУ « Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (набрав чинності 1 січня 2001 року). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача компенсації за затримку виплати заробітної плати у розмірі 4289,42 грн. та цю суму не оспорює відповідач.
Враховуючи вищенаведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума компенсації за затримку виплати заробітної плату у розмірі 4289 грн. 42 коп.
Рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційного Суду України у справі № 1-5/2012 було визначено, що положення ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13.
Оскільки розглядом справи було встановлено, що відповідач фактично не розрахувався перед ОСОБА_1 при її звільненні, тобто мало місце порушення законодавчо встановлених строків, то позивач має всі законі підстави для звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку.
Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд керується наступним.
Відповідно до п. 20 Постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Такі ж положення були викладені і у Правових позиціях Постанов Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39 цс11 та від 21 листопада 2011 року у справі № 6-60 цс11.
Позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Кількість робочих днів починаючи з наступного дня після звільнення, а саме з 04.06.2015 року по 29.09.2015 року складає 83 дні.
Розмір середньої заробітної плати складає 126,90 грн.
При цьому суд зазначає, що цей розрахунок зроблений відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Таким чином, розмір середнього заробітку за період з 04.06.2015 року по 29.09.2015 рік складає: 83 х 126.90 грн. = 10 532 грн. 70 коп.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 487,20 гривень за вимоги майнового характеру .
Керуючись, ст. ст. 115 - 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 10,11, 60, 61, 88, 208, 212-215 , 224 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства « Азовелектросталь » про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та компенсації - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства « Азовелектросталь », юридична адреса: м. Маріуполь, пр. Машинобудівників, 1 (ЄДРПОУ: 25605170) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення в розмірі 10 532 (десять тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 27 коп. та компенсацію у розмірі 4 289 (чотири тисячі двісті вісімдесят дев'ять) грн.. 42 коп., а всього 14821( чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять одну) грн.. 69 коп. з утриманням ПрАТ « Азовелектросталь » з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства « Азовелектросталь », юридична адреса: м. Маріуполь, пр. Машинобудівників, 1 (ЄДРПОУ: 25605170) на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.
Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення до Іллічівського районного суду м. Маріуполя, протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення.
На заочне рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Г. Л. Харитонова