30 березня 2016 року Справа № 910/19120/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.
розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.12.2015
у справігосподарського суду м. Києва
за позовомпублічного акціонерного товариства "Златобанк"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Ернст енд Янг Аудиторські послуги"
пророзірвання договору та стягнення 312 000,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:Кісільова І.В. - дов. №107 від 31.12.2015;
від відповідача:Філіпчук І.В., Ляшенко К.В. - дов. б/н від 05.08.2015;
Рішенням від 05.10.2015 господарського суду м. Києва (суддя: Зеленіна Н.І.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою від 09.12.2015 Київського апеляційного господарського суду (судді: Синиця О.Ф. - головуючий, Баранець О.М., Зеленін В.О.) рішення від 05.10.2015 господарського суду м. Києва залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту невиконання та/або неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, тому відсутні підстави для розірвання договору.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з прийняттям нового рішення, посилаючись на те, що господарськими судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 538, 901, Цивільного кодексу України, ст.ст.188, 362 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 84 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що відповідач не на надав необхідних послуг позивачу.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову від 09.12.2015 Київського апеляційного господарського суду без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що 22.08.2013 ПАТ "Златобанк" (замовник) та ТОВ "Ернст енд Янг Аудиторські послуги" (виконавець) уклали договір №GFS-2013-00211 про надання аудиторських послуг.
Відповідно п.1.1- 1.4 договору аудитор проводить аудит і надає висновок стосовно фінансової звітності замовника станом на 31.12.2013, 31.12.2014 та за роки, що закінчилися зазначеними датами (надалі - "фінансова звітність").
Метою аудиту є висловлення думки про те, чи представляє фінансова звітність достовірно у всіх істотних аспектах фінансовій стан, фінансові показники й грошові потоки замовника відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності ("МСФЗ").
Аудит проводиться відповідно до Міжнародних стандартів аудиту ("МСА").
Після завершення аудиту фінансової звітності за кожен рік аудитор випустить наступні аудиторські висновки (звіти незалежного аудитора): аудиторський висновок у 20 примірниках українською та 20 примірниках англійською мовами у відповідності до вимог MCA (надалі - "Аудиторський висновок 1"), що буде містити думку про те, чи представлена фінансова звітність замовника за відповідний рік вірно, в усіх істотних аспектах, відповідно до МСФЗ. Аудиторський висновок у 5 примірниках українською мовою щодо фінансової звітності замовника за відповідний рік у відповідності до вимог Національного банку України (надалі "Аудиторський висновок 2"). Аудиторський висновок у 5 примірниках українською мовою щодо фінансової звітності замовника за відповідний рік складений у відповідності до вимог Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі "Аудиторський висновок 3"). Аудиторський висновок у 5 примірниках українською мовою щодо скороченої версії фінансової звітності замовника за відповідний рік, яка має бути опублікована відповідно до вимог Закону України "Про банки та банківську діяльність" (надалі "Аудиторський висновок 4"). Аудиторські висновки 1, 2, 3 та 4 згадані разом надалі іменуватимуться "аудиторські висновки".
За п.п.1.5 та 1.6 договору результатами надання послуг (надалі - "Звіти") можуть бути не тільки аудиторські висновки, але й письмова інформація (звіти й інші документи), а також консультації, як усні, так і письмові, які далі можуть спільно йменуватися "інші звіти". За умови належного виконання замовником його обов'язків за цим договором аудитор надасть а) проекти аудиторських висновків щодо фінансової звітності, підготовленої станом на 31.12.2013, до 15.03.2014; б)проекти аудиторських висновків щодо фінансової звітності, підготовленої станом на 31.12.2014, до 15.03.2015. Аудитор планує надати аудиторські висновки українською мовою та англійською мовою до 01.04.2014 та 01.04.2015 за умови, що замовник надасть свої зауваження до проектів аудиторських висновків не пізніше 25 березня 2014/2015 року відповідно. Можливість дотримання зазначених термінів надання послуг аудитором (термінів перевірки) залежатиме від повноти, точності та своєчасності надання інформації замовником та загального стану бухгалтерських записів на підприємстві замовника, при цьому сторони встановлюють, що інформація у будь-якому випадку повинна бути надана замовником не пізніше 11 лютого 2014/2015 року відповідно, якщо сторонами не буде погоджено інше. Цим сторони встановлюють, що виконання аудитором своїх зобов'язань за цим договором автоматично продовжується на строк невиконання замовником своїх обов'язків за цим договором.
Як встановлено господарськими судами, на виконання умов договору позивач 05.11.2014 перерахував відповідачу 312000,00 грн., згідно наданого відповідачем рахунку №SUL50000069677 від 03.11.2014, з призначенням платежу: 5-й авансовий платіж за аудиторські послуги згідно вказаного вище договору №GFS-2013-00211 про надання аудиторських послуг.
17.06.2015 відповідач надав позивачу акт приймання-передачі аудиторських послуг згідно рахунку №SUL50000069677 від 03.11.2014, однак як зазначає позивач відповідач не надав письмового висновку щодо аналізу фінансової звітності замовника за 2014 рік, в зв'язку з чим акт зі сторони позивача не було підписано та 19.06.2014 на адресу відповідача надіслано відмову від підписання вказаного акту.
Предметом позову у дані справі є вимоги ПАТ "Златобанк" до ТОВ "Ернст енд Янг Аудиторські послуги" про розірвання договору №GFS-2013-00211 про надання аудиторських послуг від 22.08.2013 та стягнення 312000,00 грн. авансу.
Відповідно ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За ч.ч. 1 та 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, з системного аналізу ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою для розірвання договору в судовому порядку є істотне порушення його умов, тобто вчинення стороною договору такого порушення, яке за своїм наслідком позбавляє іншу сторону договору того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Господарськими судами встановлено, що відповідач виконав роботи за договором на суму авансу - 312 000,00 грн., у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Однак позивач, зазначаючи про наявність істотного порушення відповідачем умов договору у вигляді не надання аудиторських звітів, не надав господарським судам жодних доказів на підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань щодо надання відповідачу інформації, необхідної для здійснення аудиторського дослідження.
Враховуючи викладене вище та наявні в матеріалах справи докази господарські суди дійшли висновку щодо необґрунтованості вимог позивача про розірвання договору аудиторських послуг №GFS-2013-00211 від 22.08.2013 з підстав його істотного порушення, оскільки відповідачем виконувались попередні та основні аудиторські процедури з виконання аудиту фінансової звітності банку за 2014 рік, а неможливість завершення аудиту відбулось з вини позивача, а не відповідача, через припинення надання банком документів та інформації, необхідної для проведення аудиту. Також, господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для повернення сплаченого позивачем авансу у зв'язку з виконанням відповідачем робіт за договором на суму сплаченого авансу.
Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження позивача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.
Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 09.12.2015 Київського апеляційного господарського суду зі справи №910/19120/15 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
О.М. Сибіга