22 березня 2016 року Справа № 916/2169/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого
Алєєвої І.В. Рогач Л.І.
за участю представників:
позивачівМишко О.В. - довіреність від 22.12.2015 року
відповідачівМоісєєва Д.А. - довіреність від 04.01.2016 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт"
на постановувід 24.09.2015 р. Одеського апеляційного господарського суду
у справі№ 916/2169/15 господарського суду Одеської області
за позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
до - Приватного підприємства "Камея"; - Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт"
простягнення 49 718,47 грн.
У травні 2015 року ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ПП "Камея", ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" про стягнення солідарно 35729,30 грн. заборгованості, 4534,08 грн. пені, 9215,63 грн. інфляційних та 239,46 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що в порушення умов договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача №70-0 відповідачами не були оплачені спожиті послуги позивача за Договором, в зв'язку з чим за Відповідачами рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 35 729,30 грн. Договір укладено Позивачем із ПП "Камея", яке діяло від свого імені і від імені ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на підставі договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №609-0 від 20.09.2007 p., у зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення спірної заборгованості заявляються до стягнення з ПП "Камея" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" солідарно, на підставі статей 525, 526, 529, 530, 541, 610, 625, 1138, 1141 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.
У відзиві на позовну заяву ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" просив у позові відмовити повністю з підстав викладених у відзиві.
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.08.2015 (суддя О.Ю. Оборотова) позов задоволено у повному обсязі, стягнуто солідарно з ПП "Камея", ДП "Іллічівській морський торговельний порт" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) суму основної заборгованості - 35 729, 30 грн., пеню у сумі 4 534, 08 грн., інфляційні - 9 215, 63 грн. та 3% річних - 239, 46 грн.; витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827 грн.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції посилаючись на приписи 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, а також з урахуванням вимог статей 541, 1138, 1141 Цивільного кодексу України, що регулюють солідарну відповідальність дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доказами та наявними матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
За апеляційною скаргою ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" Одеській апеляційний господарський суд (судді: В.А. Лисенко, Н.В. Ліпчанська, А.І. Ярош) переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 05.08.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 24.09.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 року та рішення господарського суду Одеської області від 05.08.2015 року скасувати в частині стягнення з ДП "Іллічівський морський торгівельний порт", а в іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 року та рішення господарського суду Одеської області від 05.08.2015 року залишити без змін, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заявник касаційної скарги зазначає, що в договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача №70-0, умови якого призвели до стягнення сум, 14.06.2013 р. були внесені зміни, на підставі яких договір укладено позивачем із ПП "Камея", яке діяло тільки від свого імені, а не від свого імені і від імені ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на підставі договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №609-0 від 20.09.2007 p., тому стягнення сум є безпідставним.
Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не було враховано, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 року у справі №916/3597/14 було розірвано договір про спільну діяльність (договір простого товариства) №609-0 від 20.09.2007 укладений між ДП "ІМТП" та ПП "Камея". Тобто, починаючи з лютого 2015 року правовідносини між відповідачами були припинені, однак не зважаючи на дані обставини, позивач продовжував виставляти ПП "Камея" рахунки з договором №70-0.
У відзиві на касаційну скаргу ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" просить постанову та рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що обов'язки щодо оплати послуг, одержаних відповідачами в силу частини 2 статті 1138, частини 3 статті 1141 Цивільного кодексу України є солідарним зобов'язанням учасників договору СД, тобто ПП "Камея" та ДП "ІМПТ".
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 20.09.2007 року між Іллічівським морським торговельним портом та приватним підприємством "Камея" було укладено договір про спільну діяльність (договір простого товариства) в Іллічівськом морському торговельному порту за № 609-0.
07.02.2008 року між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" (Споживач) та ПП "Камея" (Субспоживач), яке виступало як уповноважена особа за договором про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту №609-0 від 20.09.2007р. за довіреністю №50 від 09.11.2007р. був укладений договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача №70-0.
Відповідно до пункту 1.1 договору від 07.02.2008 року, адміністрація зобов'язується забезпечити передачу електричної енергії в межах об'ємів, дозволених субспоживачу до використання, а Субспоживач своєчасно сплачує за використання електричної мережі, одержані послуги, в тому числі за перетоки реактивної електричної енергії.
Відповідно до пункту 4.1 договору від 07.02.2008 року, субспоживач зобов'язується здійснювати плату за використання електричних мереж Адміністрації за розрахунковий період. Плата за використання електричних мереж Адміністрації вноситься субспоживачем на підставі рахунку, одержаного від Адміністрації. Тривалість періоду для оплати одержаного рахунку складає 5 днів.
Згідно до пункту 4.2 договору від 07.02.2008 року, у випадку віддачі реактивної енергії до мереж Субспоживача, останній здійснює плату за перетоки реактивної енергії на межі балансової приналежності електромереж у відповідності з додатком №4 "Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії". Плата за перетоки реактивної енергії вноситься Субспоживачем на підставі рахунку, одержаного від Адміністрації. Тривалість періоду для оплати одержаного рахунку складає 5 днів.
Відповідно до пункту 10.6 договору від 07.02.2008 року, сторони зобов'язуються в письмовому вигляді повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правову форму, банківські реквізити і інше) не пізніше 10 днів після настання таких змін.
Відповідно до пункту 10.4 договору від 07.02.2008 року, останній укладається строком до 31.12.2008 р. і вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не буде заявлено однією із сторін щодо відмови від цього Договору.
Також судами під час розгляду справи було встановлено, що у зв'язку з реорганізацією ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та утворення внаслідок відділу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", до договору була укладена угода про заміну сторони у зобов'язанні від 14.06.2013p., відповідно до якої стороною Договору стало ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація). Угода регламентує взаємовідносини сторін з 13.06.2013 р.
На виконання умов договору від 07.02.2008 року позивачем були виставлені ПП "Камея" рахунки на оплату послуг за договором на загальну суму 35 729,30 грн. з ПДВ, а саме: № Пр/860 від 30.01.2015р. - на суму 22 168,82грн., № 4248 від 28.02.2015р. на суму 13 560,48 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимога ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про стягнення солідарно з ПП "Камея" та ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" 35729,30 грн. заборгованості, 4534,08 грн. пені, 9215,63 грн. інфляційних та 239,46 грн. 3% річних, на підставі статей 525, 526, 529, 530, 541, 610, 625, 1138, 1141 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судами встановлено, що на підставі актів виконаних робіт за січень 2015 року та лютий 2015 року адміністрацією виставлено підприємству рахунки від 30.01.2015 № Пр/860, від 28.02.2015 № Пр/4248 на загальну суму 35729,3,00 грн.
Проте, здійснюючи судовий розгляд справи суди першої та апеляційної інстанції на вказане, з урахуванням наявних доказів у справі, зокрема, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 у справі № 916/3597/14, якою було розірвано договір про спільну діяльність (договір простого товариства) № 609-О від 20.09.2007, уваги не звернули, та не встановили відповідні обставини стосовно визначення спірного періоду за який виникла заборгованість та щодо наявності заборгованості у період після дати розірвання договору про спільну діяльність (договір простого товариства) № 609-О від 20.09.2007, що є необхідним для правильного вирішення спору, виходячи з предмету та підстави позову.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи не міститься постанова Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 у справі № 916/3597/14 Господарського суду Одеської області про розірвання договору про спільну діяльність (договір простого товариства) № 609-0 від 20.09.2007, укладеного між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та ПП "Камея", на яку суди посилаються у своїх рішеннях.
За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).
За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 р. у справі № 916/2169/15 та рішення господарського суду Одеської області від 05.08.2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: І. Алєєва
Л. Рогач