17 лютого 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,
Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 вересня 2014 року,
У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом.
Зазначала, що 05 листопада 2012 року сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля ВАЗ-2105, д.н.з.НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля ВАЗ-210994, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3
Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
Постановою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2012 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в акціонерному товаристві «Страхова компанія «Омега» (далі - АТ «Страхова компанія «Омега»).
Вартість майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження його транспортного засобу, становить 4 473 грн 58 коп.
АТ «Страхова компанія «Омега» здійснило виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування в розмірі 1 678 грн 93 коп.
Враховуючи викладене, позивач просила стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 2 794 грн 65 коп. та витрати на проведення дослідження в розмірі 500 грн.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20 травня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3 294 грн 65 коп. у рахунок відшкодування майнової шкоди.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Новосанжарського районого суду Полтавської області від 19 серпня 2014 року в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 18 вересня 2014 року ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2014 року та рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20 травня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що фактичний розмір майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, складає 4 473 грн 58 коп., АТ «Страхова компанія «Омега» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 1 678 грн 93 коп., тому винна особа відповідно до положень ст. 1194 ЦК України повинна сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, у зв'язку із чим дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди в розмірі 2 794 грн 65 коп.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в АТ «Страхова компанія «Омега», тому відсутні правові підстави для покладення відповідальності на ОСОБА_4 за заподіяну ним шкоду, оскільки розмір шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судами встановлено, що 05 листопада 2012 року сталась ДТП за участю автомобіля ВАЗ-2105, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля ВАЗ-210994, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3
Внаслідок ДТП автомобіль ОСОБА_3 отримав механічні пошкодження.
Постановою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2012 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ-2105, д.н.з. НОМЕР_1, була застрахована в АТ «Страхова компанія «Омега», що підтверджується полісом обов'язкового страхування, згідно з яким ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 50 000 грн, а франшиза складає 1 000 грн.
Згідно із положеннями ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Тобто, виходячи зі змісту такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У пункті 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третіх осіб.
За загальним правилом та з огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до звіту про оцінку пошкодженого майна від 09 квітня 2013 року, складеного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, розмір майнових збитків, завданих позивачу пошкодженням належного їй транспортного засобу внаслідок ДТП, становить 4 473 грн 58 коп.
АТ «Страхова компанія «Омега» здійснило виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування в розмірі 1 678 грн 93 коп.
Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 24 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суди на підставі ст. 1194 ЦК України постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу, в більшості випадків ця різниця утворюється внаслідок того, що страховик обраховує вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму.
Відповідно до п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.
Згідно із п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з винної особи різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 2 794 грн 65 коп. і ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд не встановив фактичних обставин, не визначив характер спірних правовідносин та норму права, яка підлягала застосуванню, не дослідив, які складові включені до розміру завданого позивачу матеріального збитку - 4 473 грн 58 коп., залишив поза увагою, що відповідно до норм чинного законодавства страховою компанією не відшкодовується на користь потерпілої сторони втрата товарної вартості та франшиза, розмір якої встановлюється у договорі страхування, у зв'язку із чим така майнова шкода відшкодовується винною особою, дійшов передчасного висновку про відмову у позові.
Згідно ч. 2 ст. 338 ЦПК України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, ураховуючи, що апеляційним судом допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливлюють встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення апеляційного суду не може вважатись законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 вересня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П. Касьян
Судді: В.П. Гончар
Т.П. Дербенцева
Д.О. Остапчук
В.О. Савченко