№ 5-2498ск16
29 березня 2016 року м. Київ
Суддя судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року,
у касаційній скарзі ставиться питання про перегляд зазначеного судового рішення у касаційному порядку.
Зі змісту ч. 2 ст. 383 КПК 1960 року убачається, що у касаційному порядку можуть бути перевіренні лише судові рішення, по яких закінчено провадження у справі, а також такі, що перешкоджають такому провадженню.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 236-7 КПК 1960 року скарга на постанову органу дізнання, слідчого прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину може бути подана до суду особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, її захисником чи законним представником з достатнім обґрунтуванням порушення прав та законних інтересів відповідної особи. Якщо обґрунтування порушення прав інтересів особи визнано суддею недостатнім, суддя приймає рішення про відмову у відкритті провадження з розгляду скарги. Відмова у відкритті провадження не позбавляє права повторно звертатися до суду.
Можливість оскарження постанови суду про відмову у відкритті провадження, ухваленої в порядку ч. 3 ст. 236-7 КПК 1960 року, а також ухвали апеляційного суду про відмову у прийнятті до розгляду апеляції на таку постанову Кримінально-процесуальним Кодексом України 1960 року не передбачено.
Зі змісту касаційної скарги та долучених копій судових рішень видно, що оскаржуваною ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року відмовлено у прийнятті до розгляду апеляції ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року, якою відмовлено у відкритті провадження за його скаргою на постанову слідчого в ОВС Генеральної Прокуратури України від 19 липня 2012 року в частині порушення кримінальної справи щодо невстановлених слідством осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, частин 2, 3 ст. 158 КК.
Із огляду на викладене, дана скарга не є предметом касаційного розгляду.
Керуючись ст. 388 КПК 1960 року, п. 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК 2012 року,
відмовити ОСОБА_2 у витребуванні матеріалів кримінальної справи.
Постанова оскарженню не підлягає.
С у д д я ОСОБА_1