"29" березня 2016 р. м. Київ К/800/36345/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кіровоградської міської ради, треті особи - Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області, ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення,
У червні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кіровоградської міської ради, треті особи - Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області, ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Кіровоградської міської ради від 28.03.2012 року № 1437, а саме: пункт 114 щодо передачі ОСОБА_3 у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0717 га (у тому числі по угіддях: 0, 0717 га - землі одно- та двоповерхової житлової забудови) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови.
Постановою Ленінського районного суду Кіровограда від 02.03.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Кіровоградської міської ради від 28.03.2012 року № 1437, а саме: пункт 114 щодо передачі ОСОБА_3 у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0717 га (у тому числі по угіддях: 0, 0717 га - землі одно- та двоповерхової житлової забудови) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено. Постанову Ленінського районного суду Кіровоградської області від 02.03.2015 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року та залишити в силі постанову Ленінського районного суду Кіровоградської області від 02.03.2015 року.
ОСОБА_3 подала заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 15.09.1989 року, зареєстрованого в реєстрі за 1-3034 та Державного акту на право приватної власності на землю, виданого Кіровоградською міською радою від 11.08.1998 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів приватної власності на землю № 6927. Суміжним землекористувачем є ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1. В лютому 2011 року ОСОБА_3 було розпочато процедуру приватизації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та позивачу було запропоновано підписати схему погодження меж земельної ділянки.
Кіровоградською міською радою 28.03.2012 року прийнято рішення № 1437 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам міста Кіровограда», пунктом 114 якого вирішено передати ОСОБА_3 у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0717 га (у тому числі по угіддях: 0, 0717 га - землі одно- та двоповерхової житлової забудови) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови.
Вважаючи рішення Кіровоградської міської ради від 28.03.2012 року № 1437 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам міста Кіровограда» в частині пункту 114, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року усправі Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок не грунтується па правильному застосуванні норм процесуального права з огляду на нижченаведене.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України,).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Таким чином, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 року у справі № 21-700а15.
Відповідно до статті 2441 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту позовної заяви та наявних в матеріалах справи документів вбачається, що в межах даної справи позивач намагається захистити своє приватне цивільне право - право користування земельною ділянкою, що не узгоджується із вищезазначеними приписами статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Позивачу слід роз'яснити про право звернення з позовом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення суду ознак публічно-правового спору, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду Кіровограда від 02.03.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Кіровоградської міської ради, треті особи - Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області, ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення - закрити.
Роз'яснити, що зазначений позов може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства У країни.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз