29 березня 2016 року м. Київ К/800/26654/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного агентства рибного господарства України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» до Державного агентства рибного господарства України про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» звернулося до Державного агентства рибного господарства України про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2015 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» було задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Державного агентства рибного господарства України, оформлені протоколами комісії з розгляду заявок користувачів на виділення квот для спеціального використання водних біоресурсів на водних об'єктах загальнодержавного значення у 2015 році від 17.11.2014 року № 1 та від 19.11.2014 року № 3, в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» у виділенні квот на вилучення водних живих ресурсів у Київському водосховищі, у Канівському водосховищі, у Чорному морі із затоками, лиманами, протоками та у пониззі Дністра з озерами та Дністровському лимані.
Зобов'язано Державне агентство рибного господарства України повторно розглянути заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» від 30.07.2014 року про виділення квот у Київському водосховищі, у Канівському водосховищі, у Чорному морі із затоками, лиманами, протоками та у пониззі Дністра з озерами та Дністровському лимані.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року апеляційну скаргу Державного агентства рибного господарства України було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2015 року - без змін.
У касаційній скарзі Державне агентство рибного господарства України, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» у задоволенні позовних вимог.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» подано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити касаційну скаргу Державного агентства рибного господарства України без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державного агентства рибного господарства України задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.07.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» подало до Державного агентства рибного господарства України заяви про виділення квот для спеціального використання водних біоресурсів на водних об'єктах загального значення на 2015 рік, а саме: у Київському водосховищі, Канівському водосховищі, Чорному морі із затоками, лиманами, протоками та у пониззі Дністра з озерами та Дністровському лимані. До заяв про виділення квот було надано нотаріально посвідчену копію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас», копію свідоцтва про державну реєстрацію та копію довідки Державного комітету статистики.
Рішеннями комісії Державного агентства рибного господарства України з розгляду заявок користувачів на виділення квот для спеціального використання водних біоресурсів на водних об'єктах загального значення у 2015 році, оформленими протоколом № 1 від 17.11.2014 року та протоколом № 3 від 19.11.2014 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» було відмовлено у виділенні квот на вилучення водних біоресурсів у 2015 році у Київському водосховищі, Канівському водосховищі, Чорному морі із затоками, лиманами, протоками та у пониззі Дністра з озерами та Дністровському лимані, у зв'язку із наданням недостовірних даних щодо наявності матеріально-технічної бази у заявника.
Вважаючи протиправною відмову у виділенні квот для використання водних біоресурсів на водних об'єктах загальнодержавного значення на 2015 рік у Київському водосховищі, Канівському водосховищі, Чорному морі із затоками, лиманами, протоками та у пониззі Дністра з озерами та Дністровському лимані, Товариство з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» звернулося до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про тваринний світ», підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об'єктів та континентальному шельфі України.
До рибогосподарських водних об'єктів належать усі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об'єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виключна (морська) економічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України.
Порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів загальнодержавного значення (крім видів, які занесені до Червоної книги України) підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами України, іноземцями й особами без громадянства (далі - користувачі) у рибогосподарських водних об'єктах, у тому числі внутрішніх морських водах і територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України врегульовано Інструкцією про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 11.11.2005 року № 623/404.
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів, для отримання квот на наступний рік користувачі подають до 1 серпня поточного року до Укрдержрибгоспу заяву про виділення квот установленого зразка (додаток 1), копію установчих документів (нотаріально посвідчені), де зазначений відповідний вид діяльності (юридичні особи), копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (фізичні особи).
Заява про виділення квот у межах територій природно-заповідного фонду розглядається за умови погодження її Державною службою заповідної справи та для установ ПЗФ - адміністрацією відповідної природно-заповідної установи, а для всіх інших територій та об'єктів ПЗФ - юридичними або фізичними особами, у віданні яких вони перебувають, та адміністрацією природно-заповідної установи.
Пунктом 3.2 Інструкції про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів передбачено. що для розгляду поданих документів Укрдержрибгосп призначає комісію, яка визначає обсяги квот риби та інших водних живих ресурсів і користувачів, які здійснюватимуть промисловий, дослідний лов у межах виділених їм квот (або без квот) згідно з установленими лімітами чи частинами установлених лімітів. Склад комісії затверджується Укрдержрибгоспом. Для участі в роботі комісії залучаються представники Укрдержрибгоспу, Мінприроди України (за згодою з правом дорадчого голосу), науки, органів рибоохорони, користувачів та їх об'єднань, обласних державних адміністрацій та Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що для отримання користувачем - юридичною особою квот для спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів загальнодержавного значення достатнім є подання до 01 серпня поточного року відповідної заяви разом із нотаріально посвідченою копією установчих документів, де зазначений відповідний вид діяльності.
Подання інших документів Інструкцією не вимагається.
Згідно із пунктом 3.5 Інструкції про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів, комісія може відмовити заявнику у виділенні квоти в разі (повідомлення про відмову надсилається протягом двох тижнів після завершення роботи комісії):
3.5.1. Несвоєчасного подання заявником документів або їх невідповідності вимогам, зазначеним у пункті 3.1 цієї Інструкції, надання недостовірних даних, відсутності ліцензії.
3.5.2. Використання виділених квот менше ніж на 70 відсотків протягом 3 років, за винятком випадків форс-мажорних обставин, які пов'язані з впливом природних факторів (підтвердження форс-мажорних обставин надаються науково-дослідними установами, органами рибоохорони, структурними підрозділами Мінприроди України).
3.5.3. Відсутності частки нерозподіленого ліміту, за винятком резерву.
3.5.4. Порушень вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.1999 року № 1583 «Про технічний нагляд за суднами рибного господарства України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства» та наказу Міністерства аграрної політики України від 13.11.2000 року № 226 «Про затвердження Інструкції з проведення технічного нагляду за суднами рибного господарства України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства».
3.5.5. Порушень вимог наказу Мінагрополітики України від 25.12.2003 року № 466 «Про утворення системи дистанційного контролю риболовних суден».
Отже, Інструкцією про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів визначений вичерпний перелік підстав для відмови заявнику у виділенні квоти.
Відмовляючи у виділенні квот Товариству з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас», Державне агентство рибного господарства України послалося на те, що заявником надано недостовірні дані щодо наявності матеріально-технічної бази, оскільки документів, які б підтверджували наявність у позивача вказаної ним у заявах матеріально-технічної бази, не надавалось.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» при поданні до Державного агентства рибного господарства України заяви про виділення квот для спеціального використання водних біоресурсів на водних об'єктах загального значення на 2015 рік, а саме: у Київському водосховищі, Канівському водосховищі, Чорному морі із затоками, лиманами, протоками та у пониззі Дністра з озерами та Дністровському лимані було надано весь перелік документів, визначений Інструкцією про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів та те, що відповідачем не доведено правомірності своїх рішень, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, визнавши протиправними та скасувавши рішення Державного агентства рибного господарства України, оформлені протоколами комісії з розгляду заявок користувачів на виділення квот для спеціального використання водних біоресурсів на водних об'єктах загальнодержавного значення у 2015 році від 17.11.2014 року № 1 та від 19.11.2014 року № 3 в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» у виділенні квот на вилучення водних живих ресурсів у Київському водосховищі, у Канівському водосховищі, у Чорному морі із затоками, лиманами, протоками та у пониззі Дністра з озерами та Дністровському лимані; зобов'язавши відповідача повторно розглянути заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» від 30.07.2014 року про виділення квот у Київському водосховищі, у Канівському водосховищі, у Чорному морі із затоками, лиманами, протоками та у пониззі Дністра з озерами та Дністровському лимані.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Державного агентства рибного господарства України - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» до Державного агентства рибного господарства України про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз