30 березня 2016 року м. Київ К/800/52396/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Донця О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу дочірнього підприємства «Барва-Авто» товариства з обмеженою відповідальністю «Барва» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року
у справі № 807/4369/13-а
за позовом дочірнього підприємства «Барва-Авто» товариства з обмеженою відповідальністю «Барва»
до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби
про встановлення відсутності компетенції
У грудні 2013 року ДП «Барва -Авто» ТОВ «Барва» звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Чопської митниці Міндоходів про встановлення відсутності компетенції у відповідача щодо повернення бортового напівпричепа марки «SCHMITZ», моделі S01, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - Напівпричеп).
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.10.2014 позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, ДП «Барва -Авто» ТОВ «Барва» оскаржило його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі касатор просив скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу Закарпатська митниця Державної фіскальної служби просила залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» утворено як юридичну особу публічного права Закарпатську митницю Державної фіскальної служби, яка визначена правонаступником Чопської митниці Міндоходів.
Таким чином, на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України судом касаційної інстанції у справі здійснюється процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Чопської митниці Міндоходів на Закарпатську митницю Державної фіскальної служби.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 2 частини першої статті 222 КАС України у зв'язку з неприбуттям належним чином повідомлених про час і місце судового засідання осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, 27.01.2011 Чопською митницею складено протокол про порушення митних правил № 0178/30502/11 щодо ОСОБА_2, який працював водієм ДП «Барва-Авто» ТОВ «Барва», та вилучено, зокрема, Напівпричіп.
Постановою т.в.о. начальника Чопської митниці від 28.01.2011 порушено кримінальну справу стосовно громадянина України ОСОБА_2 по факту незаконного переміщення ним через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товару, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 201 Кримінального кодексу України.
31.01.2011 між Чопською митницею (поклажодавець) та ДП «Барва-Авто» ТОВ «Барва» (зберігач) був укладений договір № 51 про відповідальне зберігання майна (вказаного вище напівпричепа), який постановою головного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил від 31.01.2011 визнаний речовим доказом і долучений до кримінальної справи.
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.04.2011 ОСОБА_2 визнано винним. Цим же вироком вирішено повернути речовий доказ Напівпричіп представнику ДП «Барва-Авто» ТОВ «Барва».
19.06.2013 на адресу ДП «Барва-Авто» ТОВ «Барва» надійшла претензія Чопської митниці від 12.06.2013 № 1/8-8.48/4533, в якій відповідач просив позивача невідкладно повернути Напівпричіп.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальним за відшкодування витрат на зберігання напівпричепа як речового доказу був порушник митних правил, а саме ОСОБА_2, щодо якого винесено вирок у кримінальній справі, а не ДП «Барва-Авто» ТОВ «Барва». Визначення долі та розпорядження речовими доказами в кримінальній справі належить до компетенції суду який її розглядає, що в свою чергу і було вчинено Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області у вироку від 04.04.2011. Отже, у Чопської митниці Міндоходів відсутні компетенції (повноваження) щодо повернення Напівпричепа.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, а цей спір виник на підставі претензії відповідача, яка не є рішенням суб'єкта владних повноважень та відповідно не може бути оскаржена до адміністративного суду.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з викладеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із пунктами 1, 3 частини другої КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на: публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; публічно-правові спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, в тому числі делегованих повноважень.
Отже, під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що КАС України не передбачено віднесення до адміністративної юрисдикції спорів щодо встановлення відсутності компетенції у суб'єкта владних повноважень з приводу реалізації ним певних владних функцій на вимогу юридичної особи, яка не є таким суб'єктом.
Разом з тим, відповідно до частини першої КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно було порушено право, свободи чи інтерес особи, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Враховуючи вимоги КАС України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Оскільки, претензія відповідача не є обов'язковою до виконання, а отже така не породжує для позивача прав чи обов'язків, що у свою чергу виключає можливість її оскарження до адміністративного суду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову ДП «Барва -Авто» ТОВ «Барва».
Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, спростовуються викладеними норми права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим підстави для її задоволення та скасування чи зміни рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 165, 210 - 231 КАС України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу дочірнього підприємства «Барва-Авто» товариства з обмеженою відповідальністю «Барва» залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.
Головуючий
(підпис)
К.В. Конюшко
Судді
(підпис)
Л.Я. Гончар
(підпис)
О.Є. Донець
Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель