"23" березня 2016 р. м. Київ К/800/18359/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Донця О.Є.,
Конюшка К.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 травня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, відділу Держкомзему у Томашпільському районі Вінницької області, третя особа ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання державного акту недійсним,
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, відділу Держкомзему у Томашпільському районі Вінницької області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення від 05.12.2008 про затвердження технічної документації на виготовлення державного акту на землю ОСОБА_2 та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, що виданий ОСОБА_2 31.03.2009 відділом Держкомзему у Томашпільському районі на підставі рішення Липівської сільської ради Томашпільського району від 05.12.2008, згідно з яким ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1966 га, розташованої по АДРЕСА_1
Позовні вимоги мотивовано протиправністю рішення Липівської сільської ради про затвердження технічної документації на виготовлення державного акту на землю ОСОБА_2 та протиправністю державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 як таких, що прийнято (видано) на підставі рішення Липівської сільської ради від 10.10.2000 про попереднє погодження в наданні земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,17 га, яке сесію ради не приймалось, що встановлено, за посиланням позивача постановою Томашпільського районного суду Вінницької області від 27.05.2010 у справі №1-81 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України.
Постановою Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення 14 сесії 5 скликання Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області від 05 грудня 2008 року про затвердження технічної документації на виготовлення Державного акту ОСОБА_2; визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданій ОСОБА_2 31 березня 2009 року відділом Держкомзему у Томашпільському районі на підставі рішення 14 сесії 5 скликання Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області від 05 грудня 2008 року, згідно якого ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1966 га, розташованої по АДРЕСА_1
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Липівської сільської ради від 10.10.2000 11 сесії 3 скликання встановлено, що ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку в АДРЕСА_1 загальною площею 0,17 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,17га, для ведення особистого селянського господарства 0,00га.
Рішенням Липівської сільської ради 14 сесії 5 скликання від 05.12.2008 про затвердження технічної документації на виготовлення Державного акта на право власності на земельну ділянку затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка надана у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1. Даним рішенням також внесено частково зміни до рішення 11 сесії 3 скликання від 10.10.2000 Липівської сільської ради в пункті: "площа земельної ділянки" переданої у власність та зміни до земельно-кадастрових документів у відповідності до фактичних розмірів, визначених в натурі технічною документацією, а також вирішено видати державний акт на право власності на земельну ділянку в розмірі фактичного землеволодіння загальною площею 0,1966 га.
31.03.2009 ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ОСОБА_4 притягувався до кримінальної відповідальності за те, що він, працюючи на посаді спеціаліста по земельних ресурсах Липівської сільської ради Томашпільського району, Вінницької області, зловживаючи своїм службовим становищем, в інтересах ОСОБА_2 та всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що 10.10.2000 року на 11 сесії 3 скликання питання про попереднє погодження в наданні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_2 не розглядалось і остання станом на 2000 рік не зверталась до сесії з цим питанням, з метою прискорення розгляду питання про затвердження технічної документації із землеустрою, 20.08.2008 склав та підписав за Липівського сільського голову ОСОБА_5 завідомо неправдивий документ, а саме: Рішення 11 сесії 3 скликання Липівської сільської ради від 10.10.2000 року про попереднє погодження в наданні земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,17 га, завіривши його печаткою сільської ради і видав незаконне рішення ОСОБА_2 на основі якого виготовили їй Державний акт на право власності на земельну ділянку.
Постановою Томашпільського районного суду Вінницької області №1-81 від 27.05.2010 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України у зв'язку з амністією.
Вказуючи на протиправність рішення від 05.12.2008 про затвердження технічної документації на виготовлення державного акту на землю ОСОБА_2 та недійсність виданого на підставі рішення державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, ОСОБА_3 звернулась до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з протиправності оскаржуваних рішень як таких, що видано на підставі рішення Липівської сільської ради від 10.10.2000 про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 загальною площею 0,17 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яке на сесії Липівської сільської ради не приймалось.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно з вимогами частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до положень пункту 1.14 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
Пунктом 1.16 зазначеної Інструкції встановлено, що технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає, зокрема, виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди), рішення суду.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що необхідною умовою для розробки технічної документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку та наступної реєстрації та видачі державного акта на право власності на землю є наявність факту прийняття уповноваженим органом рішення про передачу земельної ділянки у власність.
У той же час, зважаючи на встановлений судами попередніх інстанцій факт відсутності прийняття Липівською сільською радою рішення від 10.10.2000 про надання земельної ділянки у власність, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення Липівської сільської ради від 05.12.2008 про затвердження технічної документації на виготовлення державного акту на землю ОСОБА_2 та протиправності дій з видачі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 як таких, що вчинено всупереч встановленому Земельним кодексом України порядку набуття права власності на земельну ділянку.
Одночасно з викладеним, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги щодо відсутності факту порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з того, що згідно з матеріалами справи, що не заперечується заявником касаційної скарги, позивач є власником сусідньої земельної ділянки. Крім того, згідно з обставинами, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги, на момент звернення позивача до суду до неї був заявлений цивільний позов ОСОБА_2 про зобов'язання знести паркан на частині земельної ділянки; позивачем до ОСОБА_2 було заявлено зустрічний цивільний позов про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, у той же час ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 09.08.2010 провадження у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Липівської сільської ради, відділу Держкомзему у Томашпільському районі Вінницької області про визнання державного акту недійсним закрито з підстав підсудності вказаної справи адміністративному суду.
Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з пунктом "г" частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За вказаних обставин, колегія суддів вказує на необґрунтованість доводів заявника касаційної скарги щодо відсутності підстав для захисту прав позивача з мотивів відсутності факту їх порушення.
Погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для розгляду зазначеного спору у порядку адміністративного судочинства України, колегія суддів виходить з того, затвердження технічної документації із землеустрою та видача державного акту на землю на момент виникнення спірних правовідносин здійснювалась суб'єктом владних повноважень в межах процедури організації та здійснення землеустрою та державної реєстрації речових прав на землю, на реалізацію повноважень, наданих статтею 19 Закону України "Про землеустрій" в частині організації та здійснення землеустрою, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в частині вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Конституційним Судом України у рішенні від 01.04.2010 № 10-рп/2010 зазначено, що системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить про те, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для вжиття заходів судового захисту прав позивача за вказаним позовом.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 травня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: