24 березня 2016 року м. Київ К/800/66745/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Донця О.Є.
Конюшка К.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.М.-Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М-Україна» звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 28.01.2014 №100270001/2014/300023/2; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 28.01.2014 №100270001/2014/00054.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо не підтвердження поданими позивачем документами заявленої митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 28.01.2014 №100270001/2014/300023/2; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 28.01.2014 №100270001/2014/00054.
У поданій касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Т.Б.М.-Україна" (покупець) та фірмою «Kovinoplastika» (Словенія, продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.01.2013 №04/2013, згідно з яким продавець продавав, а покупець купував поворотно-відкідну фурнітуру для пластикових вікон та дверей, шаблони, зразки та рекламний матеріал на безоплатні основі.
З метою митного оформлення товару, ввезеного на виконання умов контракту від 01.01.2013 №04/2013, декларантом позивача Київській міжрегіональній митниці Міндоходів подано електронну митну декларацію від 28.01.2014 №100270001/2014/200353, згідно з якою задекларовано імпорт товару "поворотно-відкідна фурнітура для пластикових вікон в асортименті"; митну вартість товару визначено за першим методом визначення митної вартості - за ціною угоди.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем до декларації додано: зовнішньоекономічний контракт від 01.01.2013 №04/2013, додаткову угоду №1 до контракту від 01.01.2013 №04/2013, додаткову угоду №2 до контракту від 01.01.2013 №04/2013, додаткову угоду №3 до контракту від 01.01.2013 №04/2013., додаток №6 до контракту (специфікація), рахунок-фактуру (інвойс) 90199418, пакувальний лист, довідку про транспортні витрати від 27.01.2014 №9, документ про страхування №817/1232, виписки з бухгалтерської документації (податкові накладні), прайс-лист виробника, накладна СМR 356023, сертифікат про походження товару від 24.01.2014.
У зв'язку з виникненням у органу доходів і зборів сумніву щодо достовірності заявленої позивачем митної вартості товару, відповідачем від декларанта додатково витребувано: копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.
У зв'язку з ненаданням декларантом запитуваних документів, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 28.01.2014 №100270001/2014/300023/2, згідно з яким митну вартість імпортованого товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Внаслідок коригування митної вартості відповідачем також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.01.2014 №100270001/2014/00054.
Вказуючи на протиправність рішення про коригування митної вартості товару від 28.01.2014 №100270001/2014/300023/2 та картки відмови від 28.01.2014 №100270001/2014/00054, товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М-Україна» звернулось до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товарів як такого, що прийнято за відсутністю факту доведення з боку органу доходів і зборів наявності у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що мають значення для визначення митної вартості, а також за наявності факту надання декларантом відповідачеві достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені у частині четвертій цієї статті документи.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що необхідність витребування від декларанта додаткових документів органом доходів з зборів обґрунтовано виявленням розбіжностей у поданих позивачем документах. Так, органом доходів і зборів зазначено, що згідно з пунктом 4.3 контракту від 01.01.2013 № 04/2013 витрати на упаковку включені в ціну нетто; в доповненні до від 02.09.2013 №2 вказано, що витрати на пакування та маркування товару включені до ціни товару; у той же час, в інвойсі від 24.01.2014 №90199418 відсутні відомості щодо вартості пакування та маркування товару, а також послуги по відвантаженню товару, що виключає можливість перевірити заявлену декларантом митну вартість.
Колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо недоведеності з боку органу доходів і зборів наявності обставин, з якими стаття 53 Митного кодексу України пов'язує наявність підстав для витребування додаткових документів.
За змістом підпункту "в" пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо ці витрати понесені покупцем.
Так само, за змістом пункту 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо ці витрати не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до додаткової угоди від 02.09.2013 №2 до контракту від 01.01.2013 №04/2013, яка надавалася відповідачеві, контракт доповнено п.4.7, згідно з яким ціна товару включає вартість пакування та маркування товару, а також послуги по завантаженню товару на транспортний засіб.
Зважаючи на те, що за змістом підпунктом "в" пункту 1, пункту 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, зазначені вище витрати додаються у випадку, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності посилання органу доходів з зборів на необхідність виокремлення зазначених витрат для перевірки правильності визначення митної вартості товару. Так, зазначені витрати вже закладено у ціну угоди щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з чим вони не є складовими митної вартості товару, числове значення яких підлягає перевірці.
Наявності ознак підробки чи відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, Київською міжрегіональною митницею не обґрунтовано.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Колегія суддів також зазначає, що витребувавши від декларанта на підтвердження митної вартості товару копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, відповідач не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести органу доходів і зборів правильність визначення митної вартості товару за першим методом.
Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що органом доходів і зборів під час судового розгляду справи не спростовано правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також не обґрунтовано, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом є неповними та/або недостовірними, та не доведено наявності підстав для витребування у декларанта будь-яких додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів від 28.01.2014 №100270001/2014/300023/2 та винесеної на підставі нього картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.01.2014 №100270001/2014/00054.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: