23 березня 2016 року м. Київ К/800/5186/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси до Публічного акціонерного товариства «Одеське шахтоуправління» про стягнення заборгованості, -
У вересні 2013 року УПФУ в Малиновському районі м. Одеси звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 1633967,08 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2013р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014р., позовну заяву залишено без розгляду.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення, а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено передбачений статтею 99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду.
Крім того, суди виходили з того, що заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій не є недоїмкою, а тому положення пункту 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на дані правовідносини не поширюються.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Так, частинами 1 та 2 статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, відносини щодо стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, за правилами частини 15 статті 106 цього Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується, строк прийняття контролюючим органом рішення про їх стягнення законодавець також не обмежує.
Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених цим Законом.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми колегія суддів приходить до висновків, що в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 КАС, не застосовуються.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015р. (справа № 21-3122а15).
Відповідно до частини першої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами порушено норми процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, що тягне за собою обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014р.у даній справі - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський