29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"31" березня 2016 р.Справа № 924/167/16
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Олійник Ю.П., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного підприємства "Адоніс-Стар", м. Старокостянтинів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 АГРО" с.Бражинці Полонського району Хмельницької області
про стягнення 573774,26 грн. , у т.ч. 9132, 12 дол. США курсової різниці, що становить 236 315,49 грн.; 7577,42 дол. США процентів за користування товарним кредитом, що становить 196 083,90 грн. та 141 374,87 грн. пені
Представники сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився.
Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача 573774,26 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 22.05.14 №032/14.
Ухвалою суду від 01.03.16 згідно з ст. 22 ГПК України прийнято заяву позивача про зміну предмету позову, а саме про стягнення 573774,26 грн. , у т.ч. 9132, 12 дол. США курсової різниці, що становить 236 315,49 грн.; 7577,42 дол. США процентів за користування товарним кредитом, що становить 196083,90 грн. та 141374,87 грн. пені
Позивач представника у судове засідання 31.03.16 повторно не направив.
Відповідач представника для участі у судовому засіданні також не направив.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення грошового зобов'язання суперечать приписам ст.232 ГК України та ст.258 ЦК України. Так, що стосується позовних вимог про стягнення пені в розмірі 141374,87грн.за період часу з 28.10.2014 року по 09.02.2016 року, тобто за 438 днів прострочення оплати поставленого товару, то дані позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи і наступного. При цьому відповідач посилається на п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". У відповідності до укладеного сторонами Договору, а саме пункту 4.1., кінцевий розрахунок за поставлений товар мав бути проведений до 01.08.2014 року, отже нарахування пені згідно Закону позивач мав право здійснити лише за період часу з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року. В той же час, як свідчать позовні матеріали, розрахунок пені здійснено останнім фактично за більший проміжок часу - з 28.10.2014 року по 09.02.2016 року, що є незаконним. Крім того, позивачем порушено встановлений ст.258 ЦК України строк позовної давності щодо пред'явлення вимоги про стягнення пені. Підпунктом 1 пункту 2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Оскільки позивач звернувся до суду з позовом поза межами строків давності передбачених ст.258 ЦК України, у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити. Звертається увага, що згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 18.12.2014 року в справі №924/1648/14 позивач уже заявляв до відповідача вимоги про стягнення пені в розмірі 17379,45грн. і дані позовні вимоги на той час були частково задоволені судом в розмірі 8637,51грн.
Позовні вимоги про проведення перерахування та стягнення суми боргу та процентів у зв"язку із зміною курсу долара після винесення рішення суду та його фактичного виконання, відповідач вважає такими, що не грунтуються на законі. При цьому відповідач посилається на ст.ст. 509,5 10, 599, 533, 611, 625 ЦК України. Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Відповідно, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань (тільки на борг у національній валюті України - гривні) та 3% річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Разом із тим, враховуючи визначення рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.12.2014 року в справі №924/1648/14, в тому числі на підставі ст.533 ЦК України, валюти (гривня) та суми боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, в останнього після набрання таким рішенням законної сили виник обов'язок сплатити саме ту суму боргу та у тій валюті, які вказані у такому рішенні суду. Всі інші умови сплати боргу за зобов'язанням, що мали місце до ухвалення рішення суду з приводу стягнення боргу за таким зобов'язанням, фактично втрачають свою силу, перетворюючись для боржника в обов'язок виконати лише рішення суду, а у випадку його невиконання - додатково сплатити кредитору визначені ст.625 ЦК України і згадані вище суми як форми відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. За таких обставин, приймаючи до уваги визначення рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.12.2014 року в справі №924/1648/14 остаточної суми боргу ТОВ "ОСОБА_1 Агро" по відношенню по ПП "Адоніс-Стар" саме у національній валюті України - гривні, що фактично зумовило перетворення доларового боргу відповідача у гривневий після ухвалення такого рішення, у позивача відсутні підставити вимагати від відповідача виконання його зобов'язання на інших, ніж визначених рішенням суду умовах, - на умовах перерахунку розміру боргу з урахуванням зміни курсу валюти, яка первинно застосовувалась при укладенні договору поставки. При цьому, посилання позивача на норму ст.533 ЦК України, як на підставу для перерахунку суми боргу відповідача з урахуванням зміни курсу долару США до гривні в ході виконання рішення господарського суду від 18.12.2014 року, не можуть вважатись обгрунтованими, оскільки така норма цивільного закону за своїм змістом не передбачає можливості перерахунку розміру суми боргу, визначеної судом у своєму рішенні як таку, що підлягає стягненню. Крім того, своїми позовними вимогами позивач фактично намагається змінити розмір боргу відповідача, який остаточно був визначений рішенням господарського суду від 18.12.2014 року, а відтак і фактично змінити вказане рішення суду, що є неможливим, окрім як в порядку апеляційного чи касаційного його перегляду. Не можуть бути взяті до уваги також і посилання позивача на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 04 липня 2011 року у справі №3-62гс11 та від 26 грудня 2011 року у справі №3-141гс11, оскільки такі висновки про застосування ст.533 ЦК України щодо можливості перерахунку розміру грошового зобов'язання через зростання курсу іноземної валюти до гривні зроблені в контексті регулювання зовсім іншим за характером та змістом спірних правовідносин, ніж ті, що мають місце між сторонами по справі, яка вирішується.
Відповідч звертає увагу, що вимога про стягнення процентів за користування коштами є необгрунтованою. Пунктом 4.1. укладеного між сторонами Договору №032/14 від 22.05.2014 року, розділ 4 "Умови оплати Товару" (тобто - розрахунки) передбачено кінцевий термін оплати поставленого на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу товару - до 01.08.2014 року. При цьому, пунктом 4.2 Договору передбачено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування Товарним кредитом. Згідно п.6.2 Договору, розділ 6 "Відповідальність сторін", у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості (тобто після 01.08.2014 року), на суму заборгованості нараховуються проценти за користування Товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожен день прострочення оплати, тобто встановлена відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання. При цьому строк нарахування таких процентів за користування кредитом, даним пунктом не визначено. Пунктом 9.1 Договору, передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2014 року, а в частині розрахунків - до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань за цим Договором. Таким чином, після 31.12.2014 року Договір діє лише в частині проведення Розрахунків, тобто в частині обов'язку покупця оплатити вартість отриманого товару продавцю, а не Відповідальності за несвоєчасне проведення розрахунків. Отже, позивач, у відповідності до умов вище вказаного Договору, мав право на нарахування процентів за користування товарним кредитом у підвищеному розмірі, як правової відповідальності покупця за порушення договірних зобов'язань щодо строків оплати товару (п.6.2 розділ 6 "Відповідальність сторін"), з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року. Оскільки з 31.12.2014 року закінчився строк дії укладеного між сторонами Договору, відповідно нарахування позивачем процентів за користування товарним кредитом у розмірі 0,1% за кожен день прострочення оплати за період часу з 31.12.2014 року по 09.02.2016 року на підставі пункту 6.2 розділу 6 "Відповідальність сторін" - носить необгрунтований характер. Що стосується чинності дії укладеного договору в частині розрахунків (оплати) за фактично поставлений товар, то даний договір припинив свою чинність з моменту виконання рішення господарського суду від 18.11.2014 року, яким було присуджено стягнути на користь позивача суму боргу та нарахованих штрафних санкцій, тобто з 09.07.2015 року (позивач визнав вказаний факт у позовній заяві).
Відповідачем також звертається увага, що таким позовом позивач намагається фінансово знищити відповідача.
Згідно з ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 11) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи. 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.
Для повного і всебічного з'ясування обставин справи від сторін необхідно витребувати додаткові докази, а розгляд справи відкласти на іншу дату.
Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Розгляд справи відкласти на 11:00 "13" квітня 2016 р.
Судове засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Хмельницької області за адресою м. Хмельницький, Майдан Незалежності,1.
Позивачу - надати суду письмові пояснення, розрахунок пені та копію постанови Рівенського апеляційного господарського суду по справі №924/1648/14.
Суддя Ю.П. Олійник
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу ( 31100, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Попова, 30 ,к.11) реком. з вруч.,
3 - відповідачу ( 30536, Хмельницька обл., Полонський р-н, с. Бражинці, вул. Колгоспна, 2) реком. з вруч.