04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" березня 2016 р. Справа№ 910/9813/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Гончарова С.А.
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Альянс-Союз" на рішення господарського суду м.Києва від 25.11.2015року у справі № 910/9813/15 (суддя Прокопенко Л.В.)
за позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в
інтересах держави в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Союз"
про повернення земельної ділянки
за участю представників сторін:
прокуратури- Бондарчук І.П.. за посвідченням
позивача-Козак А.Л. за довіреністю
відповідача -Станіславський С.В. за довіреністю
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 позов Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Альянс-Союз" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційні вимоги, вважає рішення таким що підлягає скасуванню.
Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечували, просили залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, на підставі п. 41 рішення Київської міської ради від 27.05.2004 за № 281/1491, між Київською міською радою (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Союз" (відповідач, орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 10.11.2004року по вул. Промислова, 7 у Голосіївському районі м. Києва; площею 9610кв.м; за цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничої бази; кадастровий номер - 8000000000:90:116:0002, стоком на 10 років, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі № 1096 .
На виконання умов договору 12.11.2004 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, на підставі якого орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Заступник прокурора Голосіївського району м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду з позовом про повернення земельної ділянки, мотивуючи вимоги тим, що по закінченню дії договору оренди № 653/Ч від 10.11.2004 відповідач свої зобов'язання щодо повернення земельної ділянки, з пропозицією поновлення договору на новий строк не звертався, у зв'язку з чим прокурор просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Союз" повернути територіальній громаді міста в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 9610 кв.м.
Задовольняючи позивні вимоги, господарський суд виходив з того, що строк дії договору визначений пунктом 3.1 та становить 10 років., відтак, враховуючи дати укладення договору (10.11.2004), суд приходить до висновку, що останнім днем строку його дії є 10.11.2014. Матеріали справи не містять доказів, а відповідачем не доведено факту прийняття Київською міською радою рішення про поновлення дії договору, за таких обставин договір є припиненим на підставі ст. 31 Закону України "Про оренду землі" у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, тому відповідач повинен повернути земельну ділянку.
Заперечуючи проти рішення суду, відповідач наголошує на тому, що відповідач за договором купівлі-продажу передав нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці ТОВ «Юнігран», тому враховуючи що 07.08.2014 відбулась заміна сторони у договорі оренди з ТОВ «Альянс-Союз» на ТОВ «Юнігран» до останнього перейшли всі права та обов'язки орендаря земельної ділянки, тому у відповідача припинились зобов'язання з повернення земельної ділянки. Судом не досліджено, що ні прокурором, ні позивачем не надано доказів існування спору, оскільки позивач як орган уповноважений здійснювати функції власника не звертався з вимогою щодо повернення земельної ділянки, а відповідач продовжує сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою. Матеріали справи не містять повідомлення відповідача щодо відмови у поновленні строку дії договору, а враховуючи заміну сторони у зобов'язаннях та відсутності заперечень з боку позивача, договір оренди є поновленим на той саме строк та на тих саме умовах з ТОВ «Юнігран» до 12.11.2024р.
Порушення норм процесуального права полягає у тому, що його клопотання про відкладення розгляду у справі безпідставно відхилено, а розгляд справи відбувся за відсутністю представника відповідача.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.
Таким чином, з огляду на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року N 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» прокурор не обмежений у праві на звернення до суду з позовом про зобов'язання повернути земельну ділянку, в тому числі в інтересах територіальної громади в особі Київської міської ради.
Пунктами 11.7,11.8 договору оренди, укладеного сторонами у справі передбачено, що після закінчення строку, на який укладено договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі, орендар за три місяця до закінчення строку дії договору, письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. У разі припинення або розірвання договору, орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку.
Матеріали справи не містять та відповідачем не заперечується, що до закінчення строку дії договору оренди, письмово про намір поновлення строку дії договору не звертався, таким чином висновки господарського суду про те, що договір оренди припинив свою дію 10.11.2014 є ґрунтовними.
При цьому враховується, що рішення щодо продовження договору оренди з ТОВ «Альянс Союз» позивачем не приймалось.
За змістом ст. 377 ЦК України, статей 120, 123, 124 ЗК України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі" з виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку у користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення у строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган державної влади або місцевого самоврядування (постанова Верховного Суду України від 06.12.2010 р. у справі N 3-51гс10).
Виникнення права власності на об'єкти нерухомого майна не є безумовною підставою для укладення договору щодо земельної ділянки відповідно до положень ст. 120 ЗК, ст. 377 ЦК України. Згідно з вимогами ст. 116 ЗК України та п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування" обов'язковою умовою передачі у власність земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу земельної ділянки у власність (постанова Верховного Суду України від 14.11.2011 р. у справі N 3-119гс11).
Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначив, що відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди.
Порядок передачі у власність юридичним особам земельних ділянок із земель державної або комунальної власності передбачений статтею 116 ЗК України.
Згідно з частинами першою та другою статті 116 ЗК України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01.01.2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31.12.2001р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 3.12.2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27.04.2007 р. N 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу.
Колегія суддів вважає доводи відповідача про те, що перехід права власності на нерухоме майно, що розміщено на спірної ділянці, до ТОВ «Юнігран» є підставою вважати зміною сторони в зобов'язаннях за договором оренди земельної ділянки, безпідставними з огляду на наступне.
Виникнення права власності на об'єкти нерухомого майна не є безумовною підставою для укладення договору щодо земельної ділянки відповідно до положень ст. 120 ЗК, ст. 377 ЦК України. Згідно з вимогами ст. 116 ЗК України та п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування" обов'язковою умовою передачі у користування земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу земельної ділянки у власність чи користування (постанова Верховного Суду України від 14.11.2011 р. у справі N 3-119гс11).
Матеріали справи не містять звернень ТОВ «Юнігран» до позивача щодо відведення земельної ділянки яка необхідна для обслуговування нерухомого майна, прийняття Радою позитивного рішення щодо надання ТОВ «Юнігран» земельну ділянку у користування, укладання відповідного договору, таким чином стверджувати, що в зв'язку з набуттям іншою особою прав на нерухоме майно, що розташоване на спірній земельній ділянки, фактично відбулась заміна сторін у правовідносинах, не можна.
Викладене вище свідчить про те, що саме на відповідача покладається обов'язок з повернення земельної ділянки за актом приймання передачі в зв'язку з закінченням строку, на який укладався договір оренди землі.
Щодо порушених процесуальних прав, то колегія суддів звертає увагу на наступне.
Згідно із пунктом 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду м. Києва від 30.10.2015 про призначення справи до розгляду на 25.11.2015, зокрема відповідачем отримана 17.11.2015, про що свідчить поштове повідомлення.
17.11.2015 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, про що є відмітка на його клопотанні, таким чином до 25.11.2015 відповідач не був позбавлений можливості надати пояснення поштою чи безпосередньо в судовому засіданні.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що копія постанови Вищого господарського суду України від 20.10.2015 направлена сторонам у справі 23.10.2015, таким чином, у відповідача було достатньо часу для надання пояснень.
Клопотання про відкладення розгляду подано представником відповідача нарочно до канцелярії місцевого суду 25.11.2015 о 09:30, але у судове засідання призначене на 10:20 представник не з'явився, про поважність неявки не повідомив, таким чином, суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання про відкладення та розглянув справу у відсутність представника відповідача, а тому з огляду на ч. 3 статті 22 ГПК України, якою на сторони покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду за цих обставин.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101,103,105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ТОВ "Альянс-Союз" залишити без задоволення, рішення господарського суду м.Києва від 25.11.2015року у справі № 910/9813/15 - без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді М.Л. Яковлєв
С.А. Гончаров