04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" березня 2016 р. Справа№ 910/24148/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: Говорущенко С.С., довіреність б/н від 17.03.2016.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод з виробництва ядерного палива"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016
у справі №910/24148/15 (суддя Пригунова А.Б.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод з виробництва ядерного палива"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомонтаж"
про стягнення 4 556 751,01 грн
Приватне акціонерне товариство "Завод з виробництва ядерного палива" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажний трест "Південенергомонтаж" про стягнення заборгованості у розмірі 3 445 478,88 грн., 971 256, 41 грн - інфляційних втрат, 92 717,33 грн - 3 % річних від суми боргу, 47 298, 39 грн - пені у розмірі 0,01 % від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань перед позивачем.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.01.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Завод з виробництва ядерного палива" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2016 у справі №910/24148/15, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, апелянт стверджує, що оскільки відповідачем у дев'ятимісячний строк не використано перерахований за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 аванс, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" зобов'язано повернуто невикористану частину Приватному акціонерному товариству "Завод з виробництва ядерного палива", що становить 2 848 638, 60 грн.
Крім того, апелянт вказує про укладення договорів про погашення заборгованості № 28-02-14/1 від 13.03.2014 та № 03-03/14/1 від 19.03.2014 між Приватним акціонерним товариством "Завод з виробництва ядерного палива", Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Кепітал", відповідно до яких позивачем для погашення заборгованості відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Кепітал" перераховано останньому грошові кошти, які зараховані в рахунок оплати за виконані відповідачем будівельні роботи за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013.
Відповідач у своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу просив суд залишити без змін рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2016 у справі №910/24148/15, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 апеляційну скаргу ПАТ "Завод з виробництва ядерного палива" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.03.2016.
В судове засідання, яке відбулось 15.03.2016 з'явились представники позивача та відповідача. У даному судовому засіданні була оголошена перерва до 22.03.2016.
Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню. При цьому судова колегія бере до уваги наступне.
30.08.2013 між Приватним акціонерним товариством "Завод з виробництва ядерного палива" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" укладено договір генерального підряду № 30-08-13/1.
За умовами даного договору відповідач зобов'язався за дорученням позивача та відповідно до проектної документації та умов договору виконати підготовчі роботи з будівництва "Завод з виробництва ядерного палива" в с.м.т. Смоліно, Маловисківскього р-ну, Кіровоградської області згідно проекту підготовчих робіт, а позивач - здійснити оплату виконаних робіт на підставі форми КБ-2в і форми КБ-3, згідно із графіком фінансування з урахуванням календарного графіку виконання робіт.
Відповідно до п. 3.1. договору ціна робіт є твердою та становить 41 161 195, 00 грн в тому числі 6 860 199, 00 грн - податок на додану вартість визначається на підставі договірної ціни, яка вказана у додатку № 4 до цього договору та протоколу про узгодження договірної ціни, який є додатком № 5 до цього договору.
Відповідно до п.п. 4.10., 4.11. договору позивач в частині фінансування виконання робіт по підготовчому періоду будівництва "Завод з виробництва ядерного палива" перераховує відповідачу аванс у розмірі 20 %, що становить 8 232 239, 00 грн вартості робіт за договором після надання відповідачем гарантії Публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк". Відповідач зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченню тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються позивачу. Позивач протягом п'яти робочих днів з дня укладення договору сплачує відповідачу суму авансу.
У відповідності до п.п. 5.1.1., 5.1.4. договору відповідач зобов'язаний розпочати виконання робіт протягом 10-ти календарних днів з моменту передачі йому позивачем певних документів. У разі несвоєчасного передання позивачем проектно-кошторисної документації позивачу, або невиконання позивачем п. 5.1.1. договору в повному обсязі, строк виконання робіт, що визначається календарним графіком переноситься на відповідну кількість днів прострочення з укладанням сторонами додаткової угоди до цього договору.
Згідно з п. 5.5.1. договору відповідач має право залучати до виконання спеціальних робіт субпідрядників за погодженням з позивачем. Відповідач відповідає за результати роботи субпідрядників і виступає перед позивачем як генпідрядник, а перед субпідрядником як замовник.
Відповідно до п. 5.7.1. договору позивач за актом приймання передачі надає відповідачу будівельний майданчик та необхідну дозвільну документацію протягом 10-ти календарних днів з дня підписання договору.
Пунктами 8.2., 8.3. договору передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання за договором внаслідок дії непереборної сили повинна, не пізніше ніж протягом 5-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмові формі із наданням документів, що посвідчують такі обставини. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є свідоцтво, видане Торгово-промисловою палатою України або відповідною регіональною Торгово-промисловою палатою.
Договір, відповідно до п. 10.1., набуває чинності з дня його укладення/підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
У подальшому сторонам вносились зміни до договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013 шляхом укладення відповідних додаткових угод.
Так, відповідно до додаткової угоди № 4 від 14.03.2014 внесено зміни до п. 4.10. договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013 та встановлено, що по закінченню дев'ятимісячного терміну невикористані суми авансу повертаються позивачу.
Крім того, сторони вносили зміни до календарного графіку виконання робіт за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013, за яким будівельні роботи мають бути виконані у період вересень 2013 року - листопад 2014 року.
Платіжним дорученням № 2 від 07.10.2013 позивач перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" аванс за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 у розмірі 8232239, 00 грн.
В матеріалах справи містяться копії атів виконаних робіт та актів приймання-передачі обладнання, які підписані сторонам та скріплені їх печатками, на загальну суму 5 383 600, 40 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що оскільки відповідачем у дев'ятимісячний строк не використано перерахований за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 аванс, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" зобов'язано повернуто невикористану частину Приватному акціонерному товариству "Завод з виробництва ядерного палива", що становить 2 848 638, 60 грн.
Крім того, позивач вказує про укладення договорів про погашення заборгованості № 28-02-14/1 від 13.03.2014 та № 03-03/14/1 від 19.03.2014 між Приватним акціонерним товариством "Завод з виробництва ядерного палива", Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Кепітал", відповідно до яких позивачем для погашення заборгованості відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Кепітал" перераховано останньому грошові кошти, які зараховані в рахунок оплати за виконані відповідачем будівельні роботи за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Кепітал" грошові кошти на загальну суму 6 259 680, 00 грн.
При цьому, позивач зазначає, що виконання відповідачем будівельних робіт за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013. підтверджується на суму 5 662 839, 72 грн, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 596 840, 28 грн.
Колегія суддів відзначає, що Договір № 30-08-13/1 від 30.08.2013 за своїми правовими ознаками вказаний договір є договором будівельного підряду.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
У відповідності до ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно з ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до графіку видачі робочої документації по проекту підготовчих робіт "Завод з виробництва ядерного палива" (додаток 3 до договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013) документи мають бути передані відповідачу не пізніше 17.09.2013.
При цьому, виходячи із приписів п. 5.7.1. договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013 позивач зобов'язаний був передати відповідачу будівельний майданчик та дозвільну документацію не пізніше 09.09.2013.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що декларація про початок робіт датована 17.09.2013, а відтак - фактично була передана відповідачу не раніше вказаної дати, тобто з порушенням встановленого договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013.
Крім того, в матеріалах справи міститься акт прийому-передачі документації № 29 від 07.08.2014, за яким відповідачу передавались документи по об'єкту "Завод з виробництва ядерного палива", в той час як відповідно до графіку видачі робочої документації (додаток 3 до договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013) кінцевим строком передачі такої документації є 17.09.2013.
Також з наявних у справі актів приймання-передачі технічної документації вбачається, що проектно-кошторисна документація за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 фактично передавалась відповідачу з порушенням встановленого договором строку.
Таким чином фактично прострочення виконання відповідачем робіт за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 обумовлене простроченням позивача щодо надання проектно-кошторисної та дозвільної документації.
При цьому, за умовами договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013 строк виконання робіт переноситься на відповідну кількість днів у разі затримки з боку позивача.
Вищевказані обставини позивачем не спростовані, доказів протилежного суду не надано.
Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтком "Бетон-Строй" укладено договір № 07/10-19 від 07.10.2013, за умовами якого останнє зобов'язалось своїми та залученими силами і коштами виконати роботи на об'єкті "Завод з виробництва ядерного палива.
З матеріалів справи вбачається, що листом № 219 від 20.12.2013 відповідач надав позивачу перелік залучених субпідрядників, серед яких зокрема, вказано і Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтком "Бетон-Строй" та заперечень позивача щодо залучення останнього матеріали справи не містять.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.4. договору № 07/10-19 сума договору є динамічною та визначається протоколом узгодження договірної ціни. Відповідач щомісяця здійснює оплату виконаних робіт на підставі пред'явлених актів виконаних робіт форми КБ-2В і КБ-3 протягом 10-ти календарних днів після підписання акту виконаних робіт.
Судом встановлено, що отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 аванс у сумі 8 232 239, 00 грн перерахований останнім на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтком "Бетон-Строй" у якості оплати робіт за договором № 07/10-19 від 07.10.2013, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи.
Тобто, на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" не є фактичним володільцем грошових коштів (авансу), перерахованих позивачем за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013.
При цьому, позивач визначає правову природу заявленої до стягнення суми, як заборгованість та посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" п. 4.10. договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013 щодо повернення авансу.
За змістом ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 встановлено, що він діє з дня його укладення/підписання сторонами та до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Документально підтверджених відомостей щодо фактичного розірвання договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013, або ініціювання його розірвання однією із сторін матеріали справи не містять.
Приватне акціонерне товариство "Завод з виробництва ядерного палива" не заперечує факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" зобов'язань за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013. та в межах даної справи не йдеться про порушення відповідачем договірних зобов'язань.
Заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Кепітал" документально не підтверджена та позивачем належними доказами не доведена.
Згідно із ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Висновки щодо застосування саме норм ст. 849 Цивільного кодексу України викладені у постановах Верховного Суду України від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13 та від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012, а також застосовані Вищим господарським судом України при касаційному перегляді справ та наведені у відповідних постановах від 11.03.2015 у справі № 925/1418/14, від 23.02.2015 у справі № 927/1276/14 та від 04.02.2015 у справі № 914/740/14.
Здійснивши оцінку наведених сторонами обґрунтувань та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 3445478, 88 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 971 256, 41 грн - інфляційних втрат, 92 717,33 грн - 3 % річних від суми боргу, 47 298, 39 грн - пені у розмірі 0,01 % від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Таки чином, застосування наведених норм можливе у разі наявності прострочення виконання договірного зобов'язання, в той час як у даному випадку суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених Приватним акціонерним товариством "Завод з виробництва ядерного палива" вимог, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам вірну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/24148/15 відповідає фактичним обставинам справи, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод з виробництва ядерного палива" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі № 910/24148/15 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі № 910/24148/15 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/24148/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов