29.03.2016 року Справа № 904/10149/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач
суддів: Джихур О.В., Чимбар Л.О.
при секретарі: Ситниковій М.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 18.03.16 р., представник;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 18/904 від 03.02.2015 р., представник;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2016 року у справі № 904/10149/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ", с. Неопалимівка Кіровоградського району Кіровоградської області
до державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області
про стягнення 291686 грн. 47 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2016 року (суддя Рудовська І.А.) з державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ" стягнуто 10259 грн. 10 коп. інфляційних втрат, 3245 грн. 27 коп. 3 % річних, 202 грн. 56 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" надмірно сплачений судовий збір в сумі 857 грн. 08 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. В апеляційній скарзі позивач стверджує, що у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання щодо сплати основної заборгованості державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" зобов'язано сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, а не з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Товариство з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ" зазначає, що оскільки попереднім судовим рішенням стягнуто суму боргу лише по лютий 2015 року включно, то відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних починаючи з березня 2015 року по дату звернення до суду з новим позовом. Інакше інфляційні втрати та 3 % річних будуть стягнуті не за весь час прострочення, а лише частково, що суперечить ст. 625 Цивільного кодексу України.
Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що нарахування штрафних санкцій за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості можливо за період з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням, тобто з 25.09.2015 року, коли постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 року набрала законної сили, посилаючись при цьому на ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України та на п.п. 7.1 п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
29.03.2016 року до апеляційного господарського суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ" про зменшення розміру позовних вимог до 239621 грн. 29 коп. Однак ця заява не підлягає розгляду в суді апеляційної інстанції, оскільки передбачені ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції (п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 304 238 грн. 44 коп. інфляційних втрат та 11509 грн. 90 коп. 3 % річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 09.12.2015 року (а.с. 57-58)).
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду від 15.04.2013 року №483/05 в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи, що встановлено у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 року у справі № 904/2369/15. У зв'язку з невиконанням державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" постанови у справі № 904/2369/15 товариство з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ" звернулось до господарського суду з даним позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за період, що слідує за періодом, за яким стягнуто такі суми постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 року у справі № 904/2369/15.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 року у справі № 904/2369/15 у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ" до державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 526455 грн. 21 коп. основного боргу, 71754 грн. 52 коп. пені, 207261грн. 52коп. інфляційних втрат, 17936 грн.61 коп. 3% річних відмовлено (а.с. 39-40).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 року у справі №904/2369/15 скасовано. Позовні вимоги задоволено. Стягнуто з державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ" 526455 грн. 21 коп. заборгованості, 71754 грн. 52 коп. пені, 207261 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 17936 грн. 61 коп. 3% річних та 16468 грн. 16 коп. судового збору. Також стягнуто з державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ" 8234 грн. 08 коп. судового збору по апеляційній скарзі (а.с. 41-45).
Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2015 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 року у справі № 904/2369/15 залишено без змін (а.с. 46-52).
В силу вимог частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 року у справі №904/2369/15, в якій сторони є ті ж, що і у даній справі, - № 904/10149/15, встановлено факт неналежного виконання державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" договору підряду від 15.04.2013 року №483/05 в частині розрахунків за виконані роботи.
Крім основної заборгованості з державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" судовим рішенням у справі № 904/2369/15 стягнуто 71754 грн. 52 коп. пені за період прострочення з 15.04.2014 року по 15.10.2014 року, 17936 грн. 61 коп. річних за період з 15.04.2014 року по 16.03.2015 року та 207261 грн. 52 коп. інфляційних втрат за квітень 2014 року - лютий 2015 року. Ці періоди зазначені у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 року у справі №904/2369/15.
Предметом позову у даній справі (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) є вимоги про стягнення з відповідача 304238 грн. 44 коп. інфляційних втрат з березня 2015 року по листопад 2015 року та 11509 грн. 90 коп. 3 % річних за період з 17.03.2015 року по 08.12.2015 року.
Доказів сплати заборгованості у сумі 526455 грн. 21 коп. відповідачем станом на 08.12.2015 року не надано, а тому позивач має право на стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних в силу наступного.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
В силу статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, наведеними у запереченнях на позовну заяву від 09.12.2015 року (а.с. 34-38) та доповненнях до заперечень від 18.12.2015 року (а.с. 68-72) про те, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості можливо лише за період з дня, наступного за днем набрання законної сили постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 року, тобто з 25.09.2015 року, посилаючись при цьому на п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
Однак такий висновок господарського суду визнається судом апеляційної інстанції помилковим, з огляду на те, що грошове зобов'язання в сумі 526455 грн. 21 коп., на яку повинні нараховуватись інфляційні та 3% річних, виникло не з рішення суду, а з договору підряду від 15.04.2013 року №483/05.
За змістом ст.ст.611, 612 Цивільного кодексу України правові наслідки, встановлені договором або законом, настають у разі порушення зобов'язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, за нормами чинного законодавства відповідальність за порушення, зокрема, строків виконання зобов'язання настає відразу після такого порушення, а не з якоїсь іншої події, в т.ч. із судового рішення про стягнення боргу.
Крім того, посилання господарського суду на п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним, оскільки постановою пленуму Вищого господарського суду України від 16.12.2015 року № 2 "Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України" у зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із застосуванням норм матеріального і процесуального права, та з метою забезпечення однакового і правильного застосування Господарського процесуального кодексу України внесено зміни до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме абзац четвертий підпункту 7.1 пункту 7 викладено у такій редакції:
"Однак водночас слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. При цьому обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень частини першої статті 509 ЦК, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України".
З огляду на вищезазначене колегія суддів дійшла висновку, що позивачем при здійсненні розрахунку 3 % річних вірно визначено період їх нарахування з 17.03.2015 року по 08.12.2015 року (оскільки постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 року у справі №904/2369/15 3% річних стягнуто по 16.03.2015 року) та період нарахування інфляційних втрат з березня 2015 року по листопад 2015 року (оскільки постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 року у справі №904/2369/15 інфляційні втрати стягнуто по лютий 2015 року).
Оскільки після перерахунку, здійсненого апеляційним господарським судом сума 3% річних за період з 17.03.2015 року по 08.12.2015 року виявилася більшою, ніж заявлено позивачем, то до стягнення підлягає сума, визначена у позовній заяві (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), - 11509 грн. 90 коп.
Розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), перевірено судом апеляційної інстанції та визнано неправильним через те, що законодавством не передбачено нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу разом із нарахованою інфляцією, а можливо лише нарахування індексу інфляції безпосередньо на суму основного зобов'язання.
За результатами проведеного апеляційним господарським судом перерахунку за період прострочення оплати основного боргу (526455 грн. 21 коп.), з урахуванням роз'яснень, наведених у п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" за період з березня 2015 року по листопад 2015 року підлягає стягненню 163674 грн. 10 коп. втрат від інфляції.
З огляду на вищевикладене рішення господарського суду підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2016 року у справі № 904/10149/15 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
“Стягнути з державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ", с. Неопалимівка Кіровоградського району Кіровоградської області 11509 грн. 90 коп. 3% річних, 163674 грн. 10 коп. інфляційних втрат та 2627 грн. 76 коп. судового збору, видавши наказ.
В решті позову відмовити”.
Стягнути з державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ", с. Неопалимівка Кіровоградського району Кіровоградської області 2864 грн. 06 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, видавши наказ.
Виконання цієї постанови покласти на господарський суд Дніпропетровської області.
Головуючий суддя Г.К. Дмитренко
Суддя О.В. Джихур
Суддя Л.О. Чимбар
повний текст постанови виготовлений 31.03.16р.