04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" лютого 2016 р. Справа№ 910/26205/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Коротун О.М.
Власова Ю.Л.
при секретарі судового засідання - Сташук Т.А.
за участі представників сторін:
від позивача: Шокур А.Ю. - за довіреністю;
від відповідача: Макєєнко М.В. - за довіреністю;
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2015 (повне рішення складено 11.12.2015)
у справі №910/26205/15 (суддя Андреїшина І.О.)
за позовом Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ Трейдінг Груп"
про визнання недійсним договору
Дочірнє підприємство "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ Трейдінг Груп" про визнання недійсним договору постачання нафтопродуктів № 16/01 від 16.01.2015 р., укладеного між Дочірнім підприємством "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "МГ Трейдінг Груп".
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі та визнати недійсним договір постачання нафтопродуктів №16/01 від 16.01.2015.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. Скаржник вказує на те, що спірний договір підписано з порушенням ст. ст. 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, п. 4.4, 6.2, 7.1 Статуту позивача та п. 3.1, 3.2, 2.8 наказу ПАТ «Автомобільні дороги України» № 127 від 11.07.2012.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Коротун О.М., Власова Ю.Л. апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 17.02.2016.
16.02.2016 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначає, що він перевірив установчі документи та наявність повноважень виконавчого органу на підписання спірного договору. Так, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.01.2015 на момент укладання даного договору керівник ДП «Чернігівський облавтодор» - ОСОБА_5. був уповноваженим представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами та мав право підписувати договори без довіреності від імені юридичної особи та відсутні будь-які обмеження щодо представництва від імені юридичної особи. Відповідач наголошує, що договір на постачання нафтопродуктів № 16/01 від 16.01.2015 був спрямований на настання реальних правових наслідків, які настали, відбувалися поставки товару, перераховувалися кошти за отриманий товар, при його виконанні сторонами було дотримано усі істотні умови договору, відповідно, посилання скаржника на недійсність даного договору через те, що при його укладанні керівник позивача діяв з перевищенням своїх повноважень, відповідач вважає безпідставними.
В судовому засіданні 17.02.2016 представник скаржника підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.01.2015 між Дочірнім підприємством "Чернігівський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МГ Трейдінг Груп" (надалі - постачальник) був укладений договір на постачання нафтопродуктів № 16/01 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник обов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти (дизельне паливо, бензин А-80, А-92, А-95, мазут марки М-100, М-40) та подібні нафтопродукти (бітум нафтовий дорожній марки БНД 60/90, 70/100), які обумовлюються додатковими угодами до даного договору (надалі - товар), відповідно до умов договору і додаткових угод до нього (в разі їх підписання), які є невід'ємною частиною цього договору.
У вказаному договорі встановлено:
- загальна вартість і кількість товару, що поставляється за даною угодою, визначається згідно видаткових накладних (п. 1.5 Договору);
- ціна, кількість і асортимент кожної окремої партії товару заздалегідь узгоджується сторонами, з наступним відображенням в рахунку-фактурі на оплату. Ціна також вказується в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1 Договору);
- договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення (п. 9.1. договору);
- укладаючи цей договір, сторони підтверджують, що кожна із сторін діє в межах своїх повноважень згідно чинного законодавства України. Уповноважені особи сторін для підписання цього договору є легітимні і не є відстороненими від виконання своїх обов'язків (п. 9.9 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що від імені позивача при підписанні договору на постачання нафтопродуктів № 16/01 від 16.01.2015 р. діяв директор ДП "Чернігівський облавтодор" ОСОБА_5.
Як вказує позивач, з 01.09.2015 р., в керівництві ДП "Чернігівський облавтодор" відбулись зміни, на посаду директора позивача було призначено Тишину Андрія Олександровича.
В ході аналізу, новим керівником стану справ у суб'єкта господарювання - ДП «Чернігівський облавтодор», який здійснює свою діяльність на основі господарських договорів, виявилось, що договір на постачання нафтопродуктів № 16/01 від 16.01.2015 підписаний між сторонами по справі, не відповідає вимогам законодавства та Статуту позивача.
Позивач вказує на те, що відповідно до п. 1 Статуту ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», підприємство створене на власності Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Засновником Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (п. 3.3. Статуту).
Пунктом 4.3. Статуту ДП «Чернігівський облавтодор» передбачено, що майно дочірнього підприємства формується за рахунок джерел, не заборонених чинним законодавством, при цьому п. 4.4. Статуту встановлено, що підприємство володіє, користується і розпоряджається цим майном відповідно до порядку, встановленого засновником.
Відповідно до п. 6.2. Статуту, директор вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, які віднесені до компетенції засновника або обмежені цим Статутом.
Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями та громадянами в усіх сферах діяльності здійснюються на засадах договорів, відповідно до встановленого засновником порядку (п. 7.1. Статуту).
Таким чином, на думку позивача, директор вирішує питання діяльності підприємства, в тому числі що стосуються розпорядження майном, а отже і грошима, виключно на засадах договорів, укладених в порядку та з обмеженнями встановленими засновником (відповідно до п. 4.4., 6.2., 7.1. Статуту ДП «Чернігівський облавтодор»).
Порядок укладення договорів поставки Дочірнім підприємством «Чернігівський облавтодор» встановлено наказом ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (надалі - засновник) № 127 від 11.07.2012 р. «Про затвердження Положення про порядок ведення договірної роботи дочірніми підприємствами ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (надалі - Положення).
Так, розділом 3 (п. 3.1., 3.2.) Положення встановлено особливості укладання деяких видів договорів, а саме, дочірні підприємства зобов'язані погоджувати з компанією проекти договорів на закупівлю матеріально-технічних ресурсів на суму більш ніж 300 000,00 грн. Умовами вказаних пунктів Положення визначено, що перш, ніж надати або не надати погодження на укладення договору засновник оглядає направлений дочірнім підприємством проект договору з всіма додатками та документами про особу - контрагента, зазначених в п. 2.5. Положення.
Крім цього, п. 2.8. Положення визначено, що додаткові угоди (додаткові договори, додатки) до договорів дочірніх підприємств погоджуються та укладаються в такому ж порядку, що й основний договір.
За таких обставин, за твердженнями позивача, оскільки вартість товару, що поставлялась за такою угодою складає 7 537 936,73 грн., то спірний договір міг бути укладений позивачем виключно після отримання погодження від засновника, згідно з наказом № 127 від 11.07.2012 р. «Про затвердження Положення про порядок ведення договірної роботи дочірніми підприємствами ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
Крім того, позивач просить суд звернути увагу на те, що ТОВ «МГ Треидінг Груп» за вказаними вище ознаками не могло не знати про зазначені обмеження щодо укладення спірного договору.
Так, з преамбули договору № 16/01 від 16.01.2015 р. вбачається, що директор ДП «Чернігівський облавтодор» діяв на підставі Статуту, а отже для обох сторін було очевидним, що він мав повноваження, які встановлюються та/або обмежуються Статутом.
ТОВ «МГ Трейдінг Груп» мало неодноразову можливість до підписання спірного договору ознайомитися як зі Статутом ДП «Чернігівський облавтодор», так і з наказом № 127 від 11.07.2012 р. «Про затвердження Положення про порядок ведення договірної роботи дочірніми підприємствами ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
Таким чином, посилаючись на те, що спірний договір підписано з порушенням ст. ст. 92, 203, 215 ЦК України, п.п. 4.4., 6.2.,7.1. Статуту ДП «Чернігівський облавтодор», п.3.1..3.2., 2.8. Наказу ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 127 від 11.07.2012, позивач просить суд визнати недійсним договір постачання нафтопродуктів № 16/01 від 16.01.2015 р., укладений між Дочірнім підприємством «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та ТОВ «МГ Трейдінг Груп».
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, та виходить з наступного.
Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У пункті 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Отже, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Так, як зазначалося вище, договір на постачання нафтопродуктів № 16/01 від 16.01.2015 р. від імені ДП "Чернігівський облавтодор" підписано директором ОСОБА_5.
Приписами ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
В пункті 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут. У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Відповідно до п.1.1. Статуту Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Дочірнє підприємство "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" створено відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 № 156 на власності відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», яке відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» та наказу Державної служби автомобільних доріг України № 73 від 16.03.2011 року визнається за типом публічним акціонерним товариством, що зазначено в його найменуванні та статуті.
Згідно з п.3.3. Статуту засновником підприємства є Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Пунктом 4.4 Статуту встановлено, що підприємство володіє, користується і розпоряджається майном відповідно до порядку, встановленого Засновником.
Відповідно до п.6.1. Статуту управління підприємством здійснює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Засновником (за погодженням з вищим органом Засновника) та діє на підставі контракту, що підписується з ним Головою правління ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
Згідно з п. 6.2 Статуту директор самостійно вирішує питання діяльності Підприємства, за винятком тих, які віднесені до компетенції Засновника або обмежені цим Статутом.
Відповідно до п. 6.3 Статуту директор, зокрема, діє без доручення від імені Підприємства, представляє його в усіх установах та організаціях у межах прав, наданих йому Засновником; укладає угоди, договори, контракти (у т.ч трудові), відповідно до порядку встановленого Засновником.
Пунктом 7.1 Статуту встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями та громадянами в усіх сферах діяльності здійснюється на засадах договорів, відповідно до встановленого Засновником порядку.
Таким чином, положеннями Статуту позивача не встановлено обмежень повноважень директора на вчинення правочинів певного виду або на певну суму, а лише зазначено, що директор укладає договори відповідно до порядку встановленого Засновником.
В Положенні про порядок ведення договірної роботи дочірніми підприємствами ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», затвердженим Наказом ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 127 від 11.07.2012, передбачена обов'язковість погодження засновником певних договорів.
Відповідно до вказаного Положення, а саме п. 3.1., Дочірні підприємства зобов'язані погоджувати з Компанією, зокрема, договори на закупівлю матеріально-технічних ресурсів на суму більш ніж 300 000,00 грн.
Твердження скаржника про те, що відповідач не міг не знати про обмеження повноважень щодо укладення спірного договору, оскільки з преамбули договору вбачається, що директор позивача діяв на підставі Статуту, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки Статут позивача не містить положень про обов'язковість погодження засновником певних договорів, а в преамбулі спірного договору посилання на Наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 127 від 11.07.2012 відсутні.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.01.2015, керівником та особою, яка має право вчиняти дії від імені позивача без довіреності, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_5.
При цьому, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно ДП «Чернігівський облавтодор» були відсутні дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено жодними доказами, як того вимагають положення ст. ст. 33, 34 ГПК України, той факт, що відповідач знав про будь-які обмеження повноважень директора ДП «Чернігівський облавтодор».
Крім того, ст. 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Згідно з п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вчиняв дії, що свідчать про виконання ним умов спірного договору, зокрема, відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар, позивачем сплачувались кошти за отриманий товар, що підтверджується рахунками-фактурами, актами приймання-передачі, актами звірки розрахунків, які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, та копії яких містяться в матеріалах справи.
Крім цього, в матеріалах справи міститься претензія відповідача № 32-1 від 04.08.2015 у якій він вимагав сплатити заборгованість за спірним договором.
На вказану претензію було отримано відповідь позивача № 015-11/4521 від 03.08.2015 в якій позивач визнав основний борг в розмірі 1 192 559,53 грн. та просив відповідача не застосовувати нараховані штрафні санкції щодо несвоєчасної сплати за поставлений товар.
Відтак, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження існування обставин, які б зумовлювали визнання недійсним договору на постачання нафтопродуктів № 16/01 від 16.01.2015.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки місцевого господарського суду.
Натомість за результатами перегляду справи апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для її задоволення відсутні.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі № 910/26205/15 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі № 910/26205/15 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/26205/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Г.В. Корсакова
Судді О.М. Коротун
Ю.Л. Власов