04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" березня 2016 р. Справа№ 910/28903/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Сітайло Л.Г.
Ропій Л.М.
при секретарі Матюхін І.В.
за участю представників:
від позивача Лабуда І.О.
від відповідача не з'явився.
розглянувши
апеляційну скаргу Державного підприємства "Дарницький
вагоноремонтний завод"
на рішення
господарського суду міста Києва
від 18.01.2016 року
у справі № 910/28903/15 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр МЕТ-
Центр"
до Державного підприємства "Дарницький
вагоноремонтний завод"
про стягнення 256656,02 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" (02092, м.Київ, вул. Алма - Атинська 74, код ЄДРПОУ 14294471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Мет - Центр" (03118 м. Київ, вул. Козацька 118-А; 02095 м.Київ, а/с 93, код ЄДРПОУ 37602837) 127645 (сто двадцять сім тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 80 коп. - основного боргу, 55796 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 57 коп. - інфляційних втрат, 3378 (три тисячі триста сімдесят вісім) грн. 24 коп. - 3% річних, судовий збір у розмірі 2810 (дві тисячі вісімсот десять) грн. 39 коп.
Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Мет - Центр" (03118 м. Київ, вул. Козацька 118-А; 02095 м.Київ, а/с 93, код ЄДРПОУ 37602837) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. - сплаченого судового збору за заяву про збільшення позовних вимог.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва 18.01.2016 року у справі №910/28903/15 та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2016 р. апеляційну скаргу ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/28903/15 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 29.03.2016 року.
В судове засідання 29.03.2016 року представник відповідача не з'явився.
Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи, 09.04.2013 року між ТОВ "УКР МЕТ-ЦЕНТР" (далі - підрядник, позивач) та ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" (далі - замовник, відповідач) було укладено договір підряду №04/03/09/01-П (далі - Договір) про здійснення позивачем порізки виключених вагонів відповідача у металобрухт.
Згідно з актами виконаних робіт №105 від 30.09.2014 р, №112 від 31.10.2014 р. та Актом надання послуг №121 від 28.11.2014 р. позивачем було виконано порізку виключених вагонів металобрухт загальною кількістю 157шт.(96+46+15), завантажено 1033,1т. (641+209,55+182,55) загальною вартістю 277645,80 грн. (169 938,00+79641,90+ +28035,90).
Відповідач розрахувався частково у розмірі 150000,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 127645,80 грн.
Оскільки відповідач не погасив наявну заборгованість, позивач подав позов, в якому просив стягнути з відповідача 256656,02 грн. боргу, з яких: 127645,80 грн. - основного боргу, 124233,66 грн. - інфляційних втрат, 4773,81 грн. - 3% річних за період з 28.11.2014 року по 25.10.2015 року та судові витрати.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 837 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Укладені між сторонами договори за своєю юридичною природою є договорами підряду.
Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ст. 838 ЦК України підрядник має право, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Беручи до уваги те, що відповідач не розрахувався за отримані послуги, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 127645,80 грн. боргу є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 124233,66 грн. - інфляційних втрат, 4773,81 грн. - 3% річних за період з 28.11.2014р. по 09.06.2015р. та з 09.06.2015р. по 25.10.2015р., то судом першої інстанції вірно здійснено перевірку вказаних нарахувань, та обґрунтовано вирішено перерахувати вказані суми, оскільки позивачем було здійснено таких розрахунок не вірно.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п.2 ст. 625 ЦК України).
Факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованостістановлено.
Виходячи із положень зазначених норм, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Крім того, такі кошти стягуються за весь період прострочення.
У зазначеній позовній заяві позивач вказував, що періодами заборгованості за які нараховано 3% річних та інфляційні є періоди з 28.11.2014 до 09.06.2015 та з 09.06.2015 до 25.10.2015, проте п. 5.2. договору передбачено здійснення оплати протягом 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт. Акт наданих послуг № 121 був підписаний сторонами 28.11.2014 р.
Виходячи з положень ст. ст 253, 254 ЦК України, якими передбачено, шо перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тому період виникнення заборгованості перед позивачем почав свій перебіг з 08.12.2014 р., а не з 28.11.2014 р., а тому позовні вимоги позивача в частині нарахованих штрафних санкцій підлягає задоволенню частково та за вірним розрахунком суду першої інстанції до стягнення підлягає 55796, 57 грн. - інфляційних втрат, 3378,24 грн. - 3% річних.
Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви про збільшення позовних вимог, оскільки даною заявою позивач намагався не збільшити свої вимоги, а фактично змінити предмет і підставу позову, оскільки просив суд розглянути нову вимогу, в частині купівлі-продажу металобрухту а не за договором підряду, за яким було заявлено позовні вимоги.
Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/28903/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 910/28903/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя О.М. Баранець
Судді Л.Г. Сітайло
Л.М. Ропій