донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
30.03.2016 справа №905/927/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: Агапов О.Л.
суддів при секретарі за участю представників сторін від позивача від відповідача розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1,ОСОБА_2 ОСОБА_3 Не з'явився Не з'явився Приватного акціонерного товариства «Донецьктурист», м.Донецьк в особі філії Туристичного комплексу «Турист» м.Маріуполь, Донецька область
на рішення господарського суду Донецької області
від23.12.2015 р.
у справі№905/927/15 (головуючий суддя Говорун О.В., судді: Колесник Р.М., Бокова Ю.В.)
за позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерціний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ Приватного акціонерного товариства «Донецьктурист», м.Донецьк в особі філії Туристичного комплексу «Турист» м.Маріуполь, Донецька область
простягнення 58 784,90 грн.
До господарського суду Донецької області звернувся позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Донецьктурист», м. Донецьк в особі філії Туристичного комплексу «Турист», м. Маріуполь (далі - відповідач) про стягнення 58784 грн. 90 коп., з яких сума заборгованості за кредитом 37344 грн. 46 коп., проценти за кредитним договором 10 528 грн. 36 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом 2 130 грн. 18 коп. та пеня 8 781грн. 90 коп.
Вобґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладений договір банківського обслуговування, відповідно до якого відповідачу було встановлено кредитний ліміт. Позивач зобов'язання за договором виконав в повному обсязі на відміну від відповідача, у зв'язку з чим утворилась заборгованість на суму позову.
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.12.2015 року у справі № 905/927/15 позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Донецьктурист» в особі філії Туристичний комплекс «Турист» на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 37 344 грн. 46 коп. заборгованості за кредитом, 10 528 грн. 36 коп. проценти за кредитним договором, 2 130 грн. 18 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом. В задоволенні інших вимог відмовлено.
Відповідачем у справі подана апеляційна скарга, у якій заявник просить скасувати судове рішення та відмовити у задоволені позову через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування скарги заявник вказує на те, що відповідачем у справі є філія - Туристичний комплекс «Турист», а не юридична особа - Приватне акціонерне товариство «Донецьктурист». Договір банківського обслуговування, на підставі якого позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, є неукладеним з огляду на те, що кредитний договір повинен був укладатися обов'язково у письмовій формі та підписуватись сторонами, однак, на думку апелянта, сторони не підписували договір про надання грошових коштів взагалі.
Крім того зазначає, що відповідно до довіреності, виданої відповідачем на ім'я ОСОБА_4 для здійснення господарсько-фінансової діяльності філії, повноваження щодо укладання нею кредитних договорів відсутні. Заява про відкриття поточного рахунку за формою, не відповідає вимогам Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої Постановою правління НБУ від 12.11.2003 року №492 (додаток 1), оскільки саме Турист комплекс «Турист» не відповідає ані повному, ані скороченому найменуванню філії відповідача, а отже взагалі невідомо, якому саме клієнту Позивач відкрив поточний рахунок.
Відзив на апеляційну скаргу не наданий.
Сторони у судове засідання Донецького апеляційного господарського суду не з'явились.
У зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Малашкевич С.А протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.02.2016 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя - Агапов О.Л., судді: Мартюхіна Н.О. Сгара Е.В.
У зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Мартюхіної Н.О. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.03.2016 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя - Агапов О.Л., судді: Малашкевич С.А., Сгара Е.В.
Скарга розглядається відповідно до положень ст.101 ГПК України та за наявними матеріалами. При розгляді скарги застосовані нормативні акти, яки діяли на час прийняття рішення, що оспорюється.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
29.07.2013 Туристичний комплекс «Турист» звернувся до позивача із заявою про відкриття рахунку, яка містить зразки підписів директора - ОСОБА_4 та бухгалтера - ОСОБА_5 (а.с. 31 зворотний бік).
Крім того, 29.07.2013 Туристичний комплекс «Турист» надав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Зазначена заява підписана в.о. директора ОСОБА_4 на підставі доручення (а.с.31).
Згідно вказаної заяви останній приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» (далі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://pb.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 29.07.2013 (далі договір) (а.с.32-43).
Згідно довідки позивача про розміри встановлених кредитних лімітів №08.7.0.0.0/150611171237 від 11.06.2015, Туристичному комплексу «Турист» було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26009054005798, а саме: 06.08.2013 - 10000 грн., 21.08.2013 - 12000 грн., 09.09.2013 - 14000 грн., 23.09.2013 - 16000 грн., 16.10.2013 - 52000 грн., 12.11.2013 - 62000 грн., 01.03.2014 -62000 грн. та 02.03.2014 - 55526 грн.68 коп. (а.с.47).
Відповідно до п. 3.2.1.2.2 Умов та правил клієнт зобов'язується використовувати кредит на цілі, визначені п. 3.2.1.1.1 даних Умов, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п. п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, повернути кредит у строки, встановлені п. п. 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4, 3.2.1.2.2.17, сплатити банку винагороду відповідно до п. п. 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, 3.2.1.4.11.
Відповідно до п.3.2.1.4.1.1 Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі по тексту «період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню»), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Згідно п.3.2.1.4.1.2 Умов, при необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.
За змістом п.3.2.1.4.1.3 Умов, у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг. Клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Під непогашенням кредиту мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4 Умов).
Відповідно до пункту 3.2.1.4.9 Умов, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Згідно пункту 3.2.1.2.3.4 Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за кредитом, за процентами по кредитному договору та по комісії за користування кредитом (а.с.91-97), з огляду на що заперечення відповідача стосовно того, що розрахунки позивача не підтверджуються первинними документами, правомірно не прийняті до уваги господарським судом, з огляду на те, що вищезазначені виписки позивача з рахунків, відкритих для обліку наданих кредитів, нарахованих та несплачених відсотків і комісійних є первинними бухгалтерськими документами, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Позивачем на адресу Туристичного комплексу «Турист» 27.10.2014 та 04.07.2015 була надіслана претензія №30806MR14S0FF від 17.10.2014 з вимогою сплатити суму боргу разом із процентами за кредитним договором та пенею, яка виникла за договором банківського обслуговування від 29.07.2013, однак відповідач відповіді на неї позивачу не надав (а.с.51-55).
Заборгованість Приватного акціонерного товариства «Донецьктурист» в особі філії Туристичний комплекс «Турист» перед позивачем не погашена.
Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено що, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філія не є юридичною особою. Вона наділяється майном юридичної особи, що її створила, і діє на підставі затвердженого нею положення.
Згідно з п.1.4 положення про Туристичний комплекс «Турист» - філію Приватного акціонерного товариства «Донецьктурист» (далі Положення), Філія - відокремлений підрозділ Товариства, що не має статусу юридичної особи. Філія діє на підставі цього Положення, статуту Товариства і розташована поза місцем знаходженням Товариства і здійснює частину його функцій, визначену цим Положенням (а.с.64-69).
Відповідно до п.п. 5.5, 5.6 та 5.7 Положення, Філія у своїй діяльності підпорядковується Товариству, користується його консультативними послугами. Майнові та особисті немайнові права й обов'язки, що набуває Філія у зв'язку з виконанням укладених договорів є правами й обов'язками Товариства. Товариство несе повну відповідальність за зобов'язаннями Філії.
Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Як вбачається з матеріалів справи, заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, підписана в.о. директора філії ОСОБА_4 на підставі доручення. Відповідач не довів, що зазначеним дорученням повноваження на підписання зазначеної заяви були обмежені, а позивач знав або не міг не знати про такі обмеження.
Крім того, відповідач не довів, що перед укладанням договору банківського обслуговування, ним було повідомлено про обмеження, що зазначені в п.5.2 Положення про Туристичний комплекс «Турист» - філію Приватного акціонерного товариства «Донецьктурист», затвердженого загальними зборами акціонерів Донецького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Донецьктурист» від 05.04.2011 (а.с.64-69). Згідно з п. 4.1 Положення про філію Донецького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям Туристичний комплекс «Турист» (затвердженого установчими зборами Донецького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям «Донецьктурист» від 30.11.2000р.), наданого відповідачем позивачу для укладання договору банківського обслуговування, директор філіалу, зокрема, за дорученням ЗАТ «Донецьктурист» забезпечує роботу філіалу, представляє його в Україні та за її межами, вирішує питання, що пов'язані з укладанням контрактів, договорів та угод.
Відповідно до карти із зразками підписів і відбитка печатки, власником рахунку є Туристичний комплекс «Турист» - філія Приватного акціонерного товариства «Донецьктурист», виконуюча обов'язки директора ОСОБА_4, головний бухгалтер ОСОБА_5. Повноваження та підписи керівника та головного бухгалтера, які діють відповідно до статуту (положення) засвідчені підписом голови правління ПрАТ «Донецьктурист» ОСОБА_6 та печаткою ПрАТ «Донецьктурист» (а.с.153-154).
Також, відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №703631 (а.с.70), що була надана відповідачем, керівником Туристичного комплексу «Турист» - філії Приватного акціонерного товариства «Донецьктурист» є ОСОБА_4, якою і були підписані 29.07.2013 заяви про відкриття рахунку та про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.
При розгляді скарги судова колегія враховує і наступне.
Пунктом 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 №11, припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд правомірно відхилив доводи відповідача щодо відсутності повноважень в.о. директора філії ОСОБА_4 на підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також доводи відповідача щодо того, що договір банківського обслуговування є неукладеним.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем належним чином виконувались умови договору банківського обслуговування від 29.07.2013 протягом року до 06.06.2013 (а.с.91-97).
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, яка кореспондується зі ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В порушення зазначених вимог закону та договору, Приватне акціонерне товариство «Донецьктурист» в особі філії Туристичний комплекс «Турист» взяті на себе зобов'язання належним чином не виконало, отримані кошти у встановлені строки не повернуло, плату за кредит та винагороду банку своєчасно та в повному обсязі не сплатило.
Таким чином, на думку колегії суддів, господарський суд дійшов правомірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 37344 грн. 46 коп., процентів за кредитним договором, нарахованих станом на 20.04.2015, у сумі 10528 грн. 36 коп. та заборгованість по комісії за користування кредитом, станом на 20.04.2015, в розмірі 2130 грн.18 коп.
Доводи апелянта стосовно того, що в заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, у графі найменування клієнта - Турист комплекс «Турист» не відповідає ані повному, ані скороченому найменуванню філії відповідача, а отже взагалі невідомо, якому саме клієнту Позивач відкрив поточний рахунок, колегією суддів до уваги не приймаються. З матеріалів справи вбачається, що в вищевказаній заяві зазначений код ЄДРПОУ - 02648350, згідно Довідки АА №703631, яка міститься в матеріалах справи, належить Туристичному комплексу «Турист» - Філія Приватного акціонерного товариства «Донецьктурист» (а.с 70).
Відповідно до пункту 3.2.1.5.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно з п. 3.2.1.5.4 Умов сторони встановили та погодились, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 2.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
За містом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року, юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Пунктом 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до зазначеного розпорядження, до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, включені м. Донецьк та м. Маріуполь.
Виходячи з зазначеного вище, господарський суд дійшов правомірного висновку про безпідставність вимог позивача про стягненні пені з відповідача починаючи з 14.04.2014 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором, станом на 13.04.2014, пеня не нарахована (а.с.146-147), а отже вимоги позивача про стягнення пені з відповідача в сумі 8781 грн. 90 коп. є такими, що задоволенню не підлягають.
Посилання апелянта на те, що позов заявлений не до юридичної особи, а до його структурного підрозділу, до уваги не прийняте, оскільки не відповідає дійсності (див. позовну заяву - а.с. 3).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.
Згідно ч.1 ст. 423 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, підстав для скасування рішення господарського суду у справі судова колегія не вбачає.
У зв'язку з викладеним, керуючись ст.33,99,101-103,105 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2015 року у справі № 905/927/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у 20-ти денний строк.
Головуючий суддя: О.Л. Агапов
Судді: С.А. Малашкевич
ОСОБА_2
Надруковано 5 прим
1-позивачу
1-відповідачу
1-у справу
1-ДАГС
1-ГСДО