донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.03.2016 справа №905/2766/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, директор не з'явився Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля”, м.Павлоград Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Донецької області
від14.12.2015р. (повний текст підписано 16.12.2015р.)
у справі№905/2766/15 (суддя Мельниченко Ю.С.)
за позовомДержавного регіонального геологічного підприємства “Донецькгеологія”, м.Артемівськ Донецької області
до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля”, м.Павлоград Дніпропетровської області
проспонукання до виконання мирової угоди
Державне регіональне геологічне підприємство “Донецькгеологія”, м.Артемівськ Донецької області, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля”, м.Павлоград Дніпропетровської області про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення 283449,45грн., в тому числі 222709,60грн. простроченого боргу та 60739,85грн. непростроченого боргу.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2015р. (повний текст підписано 16.12.2015р.) у справі №905/2766/15 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою господарського суду Донецької області від 15.01.2014р. по справі №5006/33/85/2012, суму у розмірі 222709,60грн.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів сплати визнаних зобов'язань за графіком, затвердженим мировою угодою, в сумі 222709,60грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 60739,85грн. відмовлено, оскільки на момент подачі позову інтереси позивача не були порушені, строк виконання зобов'язання щодо оплати боргу відповідно до встановленого графіку у відповідача не настав, дана сума не є простроченою, а тому не підлягає стягненню.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2015р. (повний текст підписано 16.12.2015р.) у справі №905/2766/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник посилається на те, що позивач мав право звернутися до суду з позовною заявою лише про спонукання до виконання мирової угоди, а не з позовом про стягнення з позивача вже стягненої за рішенням суду заборгованості. На думку скаржника, суд не розглядав позовну заяву на предмет спонукання до виконання певних дій, а виніс рішення саме про стягнення заборгованості. В той же час, повторне стягнення вже стягненої раніше суми суперечить чинному законодавству України.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2016р. (головуючий Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Стойка О.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено розгляд скарги на 29.03.2016р.
У зв'язку з відпусткою судді - члена колегії Попкова Д.О. в результаті повторного автоматизованого розподілу справи було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Стойка О.В., Радіонова О.О.
Через канцелярію суду позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, який судовою колегією було розглянуто, прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 29.03.2016р. заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив рішення господарського суду залишити без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення відповідної ухвали уповноваженому представнику відповідача.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З огляду на викладене, беручи до уваги належне повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду, враховуючи, що явка сторін не була визнана обов'язковою, представник відповідача не посилався на необхідність надання додаткових доказів, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» та Державним регіональним геологічним підприємством «Донецькгеологія» затверджено мирову угоду від 30.12.2013р. по справі №5006/33/85/2012.
Мировою угодою Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» визнало наявність заборгованості перед стягувачем у розмірі 665672,45грн., яка підтверджується постановою Донецького апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду по справі №5006/33/85/2012.
Умовами п.2 зазначеної мирової угоди сторони узгодили, що боржник приймає на себе зобов'язання щодо виконання зазначеного у п.1 цієї мирової угоди рішення, шляхом перерахування грошових коштів за наступним графіком:
-200000,00грн. єдиним платежем у січні 2014р.;
-465672,45грн. протягом 11 місяців 2014 року, починаючи з лютого 2014р. та 11 місяців 2015р. по 20246,63грн. щомісячно та грудень 2015р. - 20246,59грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за мировою угодою стало підставою для звернення Державного регіонального геологічного підприємства “Донецькгеологія” з позовом до суду про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення 283449,45грн.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:
-якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;
-якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з п.2 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (ст. 86 ГПК України та ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження") ознаки та відомості. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою. У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду. Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.
Судовою колегією встановлено, що постановою Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції від 01.10.2015р. відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа (ували по справі №5006/33/85/2012 від 15.01.2014р.) та у відкритті виконавчого провадження. Зазначено, що ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у виконавчому документі не вказана дата набрання чинності, відсутня дата пред'явлення виконавчого документа до виконання та резолютивна частина не передбачає ніяких примусових дій.
З матеріалів справи вбачається, що Державне регіональне геологічне підприємство “Донецькгеологія” звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про спонукання відповідача до виконання мирової угоди шляхом стягнення з Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” грошової суми, період зобов'язання зі сплати якої вже настав на час подання позову (розмір якої, з урахуванням часткової сплати, становить 222709,60грн.) та суми, період зобов'язання зі сплати якої ще не настав (у розмірі 60739,85грн.), посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов мирової угоди.
За приписами ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Факт виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за мировою угодою, яка затверджена ухвалою господарського суду Донецької області від 15.01.2014р. по справі №5006/33/85/2012, на загальну суму 382223,00грн., підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позивача.
Станом на час подання позовної заяви відповідачем не здійснено оплати за графіком, затвердженим мировою угодою, за жовтень 2014р. та за період з грудня 2014р. по жовтень 2015р. в розмірі 222709,60грн.
Доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо виконання умов мирової угоди відповідач у порушення приписів ст.33 ГПК України не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, підтверджують наявність заборгованості в розмірі 222709,60грн., а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за мировою угодою, яка затверджена ухвалою господарського суду Донецької області від 15.01.2014р. по справі №5006/33/85/2012, на суму 222709,60грн.
Відмова суду першої інстанції у стягненні 60739,85грн. є правомірною, оскільки на момент подачі позовної заяви строк виконання зобов'язання щодо оплати боргу відповідно до встановленого графіку в цій частині у відповідача не настав, дана сума не є простроченою.
Твердження апелянта про повторне стягнення судом вже стягненої раніше суми є безпідставним, оскільки відповідачем не доведено факт виконання зобов'язань за графіком, затвердженим мировою угодою, в сумі 222709,60грн., яка була стягнута судом.
Оскільки господарський суд Донецької області надав належну юридичну оцінку встановленим обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, підстави для скасування рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2015р.(повний текст підписано 16.12.2015р.) у справі №905/2766/15 відсутні.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.
Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля”, м.Павлоград Дніпропетровської області на рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2015р. (повний текст підписано 16.12.2015р.) у справі №905/2766/15 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2015р. (повний текст підписано 16.12.2015р.) у справі №905/2766/15 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Судді О.О. Радіонова
ОСОБА_3
Надруковано 5 прим.: 1 - позивачу; 1- відповідачу; 1 - до справи; 1 - ГСДО; 1 - ДАГС