Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" березня 2016 р.Справа № 922/291/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський", м. Харків
до Публічного акціонерного товариства "Каравай", м. Харків
про визнання права власності
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 09.02.2016;
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Каравай", в якому просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський" право власності на частину приміщення у розмірі 97%, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55, Літ. Д-1, загальною площею 130,28 кв.м. і яке було орендоване на підставі договору оренди №25/3/1 від 25.03.2014 та скасувати державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Каравай" в цій частині.
В обґрунтування позову позивач зокрема посилається на те, що на підставі дозволу і за погодженням відповідача здійснив невід'ємне поліпшення вказаного об'єкту нерухомості, які суттєво змінили якісні характеристики нерухомості, її цільове призначення, та збільшили їх вартість - фактично позивач в результаті виконання робіт з невід'ємних поліпшень фактично створив нову річ. Також зазначає, що виходячи з розрахунків частка у праві власності вказаних об'єктів, що належить позивачу складає 97%.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 лютого 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25 лютого 2016 року о 10:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 лютого 2016 року розгляд справи відкладено на 09 березня 2016 р. о 10:30 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 березня 2016 року розгляд справи відкладено на 21 березня 2016 р. о 12:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 березня 2016 року розгляд справи відкладено на 29 березня 2016 р. о 12:30 год.
Представник позивача 28 березня 2016 р. надав клопотання (вх. №10133) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зазначених у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте через канцелярію суду 25 березня 2016 року надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №10020), у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника відповідача в судове засідання.
Представник позивача не заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За статтею 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Як вбачається з матеріалів справи сторонам створені належні умови для надання ними доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів в порядку підготовки справи до розгляду.
Відповідач завчасно отримав ухвали господарського суду Харківської області від 25 лютого 2016 року та від 21 березня 2016 року та був присутній в судовому засіданні 09 березня 2016 року, а тому мав можливість своєчасно подати докази та додаткове обґрунтування своєї правової позиції по справі.
Доводи відповідача про неможливість направити представника в судове засідання жодним чином не мотивовані та не доведені будь-якими доказами.
За таких обставин, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 лютого 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25 лютого 2016 року о 10:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.
Так, зобов'язано, зокрема позивача за три дні до дати судового засідання через канцелярію надати до суду, зокрема документальне обґрунтування вартості спірного майна.
Відповідно до ч.2 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується.
У п. 2.2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" господарським судам роз'яснено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК).
У позовній заяві позивачем визначено ціну позову - 150000 грн., проте до позовної заяви не надано обгрунтований розрахунок ціни позову та документального підтвердження вартості спірного майна, у зв'язку з чим в порядку підготовки справи до розгляду ухвалою господарського суду Харківської області від 08 лютого 2016 року у позивача було витребувано, зокрема документальне обґрунтування вартості спірного майна.
Проте, позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, документального обґрунтування вартості спірного майна не надав.
Таким чином, ненадання витребуваних документів унеможливлює з'ясування судом питання щодо розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання заяви про визнання права власності на спірне майно.
Згідно п.5 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду.
Суд звертає увагу, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку (ч.4 ст.81 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі викладеного та керуючись пунктом 5 частини 1 статті 81, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Залишити позов без розгляду.
Суддя ОСОБА_2