донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.03.2016 справа №905/3345/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_4 - за довіреністю №23-12/15-34 від 23.12.2015р.
від відповідача:ОСОБА_5 - за довіреністю б/н від 05.05.2015р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДПА”, м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від14.01.2016р. (повний текст рішення підписано 15.01.2016р.)
у справі№ 905/3345/15 (суддя Колесник Р.М.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_6 ОСОБА_7”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДПА”, м. Донецьк
простягнення заборгованості в сумі 747 023,52грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.01.2016р. у справі №905/3345/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_6 ОСОБА_7”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДПА”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 747 023,52грн. за договором фінансового лізингу №LC5432-06/11 від 05.08.2011р.- задоволені у повному обсязі.
Товариством з обмеженою відповідальністю “ДПА”, м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що позивачем не надано суду обрунтованого розрахунку суми заборгованості, що є порушенням п.5 ч.2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів направлення на адресу відповідача рахунків - фактур та про те, що суд першої інстанції не повідомляв відповідача належним чином про місце та час судового засідання, що є безумовною підставою для скасування рішення господарського суду у відповідності до вимог ст.104 Господарського процесуального кодексу України. Також, в апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що позивачем в обгрунтування позовних вимог надано суду копії документів, які завірені неналежним чином, а саме: на представлених суду першої інстанції документах, відсутня печатка підприємства позивача.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.
Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Одночасно, у судовому засіданні представником відповідача надані доповнення до апеляційної скарги, згідно яких останній зазначає, що внаслідок відповідних обставин, які виникли не з його вини та мають надзвичайний характер, останній не має можливості виконувати Договір на існуючих умовах.
Також, апелянт зазначає, що офіс та виробничі потужності підприємства відповідача знаходяться безпосередньо у зоні проведення АТО, відтак, з посиланням на ст.607 Господарського кодексу України, вважає, що зобов'язання за спірним договором припиняються неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. До доповнень апелянтом додано копію Сертифікату Торгово-промислової палати України № 3533/05-4 від 30.12.2015р. про засвідчення форс - мажорних обставин, яку останній просить залучити до матеріалів справи.
Проте, колегія суддів, не приймає представлені відповідачем додаткові докази з огляду на наступне.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»: відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Наразі, наданий суду Сертифікат датований 30.12.2015р., рішення господарського суду Донецької області прийнято 14.01.16р., тобто, на час прийняття рішення господарським судом, вказаний сертифікат існував. Проте, доказів неможливості подання Сертифікату Торгово-промислової палати України № 3533/05-4 від 30.12.2015р. про засвідчення форс - мажорних обставин до суду першої інстанції заявником не подано, як і не доведено об'єктивних причин неможливості такого подання.
Позивач, в свою чергу, у судовому засіданні заперечив проти долучення до матеріалів справи додаткових доказів та зазначив, що наданий відповідачем сертифікат звільняє відповідача лише від сплати пені, нарахування якої при поданні позову позивачем не здійснювалось. Також зауважив, що відповідачем в порушення умов договору, не повідомлялось про настання форс-мажорних обставин.
Також у судовому засіданні позивачем в спростування обставин, викладених у апеляційній скарзі, надано суду пояснення - розрахунок стосовно сум, заявлених до стягнення. До наданого пояснення позивачем додано копію платіжного доручення №45420 від 20.05.2015р. на суму 1573,81грн. у якості здійснення позивачем оплати страхового платежу предмету ОСОБА_7, докази зарахування цього платежу страховою компанією та копію договору добровільного страхування майна, що є предметом лізингу № 2000/290/0011852 від 12.08.2014р. Зазначені докази позивач просив залучити до матеріалів справи.
Відповідач у судовому засіданні проти залучення вищевказаних документів заперечив, зазначив про те, що останні є додатково поданими доказами, які не повинні прийматись апеляційним судом та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю додаткового часу для здійснення контррозрахунку розміру лізингових платежів.
Дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів вважає, що представлений розрахунок сум лізингових платежів є ідентичним розрахунку, який наведено позивачем у позовній заяві та є лише більш детальним попередньо наданому суду. В свою чергу, копію платіжного доручення №45420 від 20.05.2015р. на суму 1573,81грн. у якості здійснення позивачем оплати страхового платежу предмету ОСОБА_7, докази зарахування цього платежу страховою компанією та копію договору добровільного страхування майна, що є предметом лізингу № 2000/290/0011852 від 12.08.2014р., суд не приймає до уваги з огляду на те, що неможливість представлення відповідних доказів до суду першої інстанції не доведено позивачем.
Стосовно заявленого у судовому засіданні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що останнє є безпідставним, оскільки відповідачем не зазначено об'єктивних причин неможливості подання контррозрахунку, як під час розгляду у суді першої інстанції, так і представити апеляційному суду під час апеляційного провадження, у зв'язку з чим останнє не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №905/3345/15; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представників сторін; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДПА”, м. Донецьк та скасування рішення господарського суду Донецької області від 14.01.2016р. у справі №905/3345/15 з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що 05.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_6 ОСОБА_7” (надалі - Позивач, Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДПА” (надалі - Відповідач, Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № LC5432-06/11 (надалі - “Договір”).
Відповідно до п. 1.1. договору Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначена в Специфікації (Додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
Загальні умови фінансового лізингу сторони передбачили в Додатку № 4 до Договору від 05.08.2011р. № LC5432-06/11, пунктом 1.2 якого визначили, що приймання та передача предмета лізингу оформляється актом приймання-передачі.
За актом приймання-передачі предмета лізингу від 16.08.2011р. ТОВ "ОСОБА_6 ОСОБА_7" (Лізингодавець) передав, а ТОВ "ДПА" (Лізингоодержувач) прийняв у користування предмет лізингу згідно специфікації від 05.08.2011р. (Додаток №2 до Договору), а саме: машину для виробництва пакетів Elba, нова 2011р.в., модель SU94E, серійний номер 5339.
Згідно із п.1.6. договору строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 60 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, яким за змістом п.5.4. Загальних умов фінансового лізингу є календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу за актом приймання-передачі.
У пункті п.1.7. договору, на підставі ч.2 ст .524 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди додатково до визначення зобов'язання у гривні, визначити зобов'язання в грошовому еквіваленті іноземній валюті - долар США. Зобов'язання за цим Договором попередньо визначаються в грошовому еквіваленті іноземної валюти та перераховуються у гривню в порядку, визначеному окремими положеннями цього Договору.
В п. 2.1 Договору зазначено вартість предмету лізингу, яка на момент підписання договору становить 2 726 135,73 грн., у т.ч. ПДВ 20 % і підлягає остаточному визначенню після передачі Предмета лізингу Лізінгоодержувачу та здійснення всіх розрахунків за договором купівлі- продажу.
Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що Лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання предмету лізингу та поточні лізингові платежі.
Пунктом 4.3. договору на відповідача покладено обов'язок щомісяця протягом строку лізингу сплачувати Лізингоодержувачу авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості Предмета лізингу та комісії Лізингодавця. При цьому, п.4.4. договору визначено, що розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п. 4.2 цього Договору, від заборгованості Лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно Графіку (Додаток 1 до Договору). Розрахована таким чином сума комісії перераховується у гривні за Курсом продажу з дотриманням умов частини другої цього пункту. Комісія Лізингодавця розрахована у гривнях, не може бути менше різниці між поточним лізинговим платежем у гривні та граничною сумою, яка ставиться в погашення заборгованості Лізингоодержувача згідно даних колонки D Графіку (Додаток 1 до Договору). При цьому, якщо в межах певного періоду лізингу сума, що ставиться в погашення заборгованості Лізингоодержувача, в гривнях, виявиться меншою за суму, зазначену у колонці D Графіку (Додаток 1 до Договору), то при визначенні комісії у гривнях застосовується така фактично розрахована сума, а не сума зазначена в колонці D Графіку. У разі якщо в певних періодах лізингу сума, що ставиться в погашення заборгованості Лізингоодержувача, розрахована в гривнях, була меншою за суму, зазначену у колонці D Графіку (Додаток 1 до Договору), то після закінчення строку лізингу (у останній лізинговий період) Сторони здійснюють перерахунок (переоцінку) вартості Предмета лізингу в бік її зменшення про що складають та підписують Акт переоцінки вартості Предмета лізину та Розрахунок коригування вартісних та кількісних показників до податкової накладної (останній документ підписується відповідно до положень податкового законодавства, чинного на момент такої переоцінки).
Згідно із п.4.5. і 4.6. договору перерахунок лізингових платежів, розрахованих у грошовому еквіваленті іноземної валюти, здійснюється Лізингодавцем за Курсом продажу плюс ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діє на момент виставлення рахунку (якщо сплата такого збору передбачена чинним законодавством України), та комісія АТ “ОСОБА_6 ОСОБА_7” з купівлі валюти, згідно офіційного сайту Лізингодавця за адресою в мережі Інтернет:://www.rla.com.uа. Оплата всіх платежів за цим договором здійснюється Лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця.
Відповідно до п. 5.1. Загальних умов фінансового лізингу (які є невід'ємною частиною Договору згідно із його п.9.4.) також закріплено обов'язок Лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі та зазначено, що датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок Лізингодавця.
Пунктом 5.3 Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4. цих Загальних умов на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати рахунок самостійно. Пунктом 5.6. Загальних умов фінансового лізингу передбачено, якщо строк сплати поточного лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий) день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий день.
Одночасно, відповідно до умов п.5.4. Загальних умов фінансового лізингу - Додаток №4 до Договору першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому Предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі. Таким чином, першим періодом лізингу є вересень 2011 року, а останнім серпень 2016р., про що також зазначено у Графіку розрахунку заборгованості. (Додаток №1 до Договору)
Угодою від 21.10.2014р. про внесення змін до Договору Сторони дійшли згоди внести зміни до Додатку №1 “Графік платежів” до Договору.
Договір є чинним та діє до повного виконання Сторонами своїх обов'язків за договором (п. 8.1.)
На виконання вищевказаних умов позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату лізингових платежів на загальну суму 747 023,52 грн., а саме:
- рахунок -фактура LC5432-06/11/44-054 (акт виконаних робіт) від 01.04.2015р. на суму 103 385,10грн.;
- рахунок -фактура LC5432-06/11/45-056(акт виконаних робіт) від 05.05.2015р. на суму 92 367,23грн.;
- рахунок -фактура LC5432-06/11/46-058 (акт виконаних робіт) від 02.06.2015р. на суму 91 022,98грн.;
- рахунок -фактура LC5432-06/11/ev-059 (акт виконаних робіт) від 08.06.2015р. на суму 1 888,57грн.;
- рахунок -фактура LC5432-06/11/47-061 (акт виконаних робіт) від 01.07.2015р. на суму 90 039,71грн.;
- рахунок -фактура LC5432-06/11/48-063 (акт виконаних робіт) від 03.08.2015р. на суму 89 943,14грн.;
- рахунок -фактура LC5432-06/11/49-065 (акт виконаних робіт) від 01.09.2015р. на суму 92 625,80грн.;
- рахунок -фактура LC5432-06/11/50-067 (акт виконаних робіт) від 01.10.2015р. на суму 89 640,94грн.;
- рахунок -фактура LC5432-06/11/51-069(акт виконаних робіт) від 02.11.2015р. на суму 96 110,05 грн.;
Обов'язок компенсувати витрати Лізингодавця зі страхування предмету лізингу у разі нездійснення такого страхування Лізингоодержувачем встановлений для останнього п.п.7.1.-7.3. Загальних умов.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначені рахунки - фактури направлені на адресу відповідача електронною поштою. Факт отримання рахунків - фактур відповідачем не заперечується.
При цьому не приймаються посилання відповідача в апеляційній скарзі про зворотнє, оскільки п. 5.3. Загальних умов фінансового лізингу передбачений обов'язок позивача направити відповідачу рахунок на його електронну адресу або за допомогою факсимільного зв'язку. В свою чергу, у випадку неотримання рахунку до 5 числа поточного місяця, відповідач зобов'язаний звернутись до позивача та отримати рахунок самостійно. Наразі, доказів звернення до позивача за отриманням рахунку відповідачем суду не надано, як і не надано доказів його неотримання, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання за Договором фінансового лізингу № LC5432-06/11 від 05.08.2011р. належним чином не виконав, поточні лізингові платежі та додаткові витрати, не сплатив, у зв'язку з чим за останнім утворилася заборгованість у розмірі 747 023,52 грн.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог та необхідності в їх задоволенні у повному обсязі, з огляду на наступне:
Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Також, як зазначено у п. п. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу регламентуються Законом України "Про фінансовий лізинг".
Стаття 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" дає визначення поняття фінансового лізингу: - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
Частиною 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, в) компенсацію відсотків за кредитом, г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Як зазначено вище, п.1.1. Договору та п. 5.3 Загальних умов, передбачено обов'язок Лізингоодержувача сплачувати поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4. цих Загальних умов на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.
На підставі вказаних домовленостей позивачем, на електронну пошту відповідача направлені рахунки-фактури LC5432-06/11/44-054 (акт виконаних робіт) від 01.04.2015р. на, LC5432-06/11/45-056 (акт виконаних робіт) від 05.05.2015р., LC5432-06/11/46-058 (акт виконаних робіт) від 02.06.2015р., LC5432-06/11/ev-059 (акт виконаних робіт) від 08.06.2015р., LC5432-06/11/47-061 (акт виконаних робіт) від 01.07.2015р., LC5432-06/11/48-063 (акт виконаних робіт) від 03.08.2015р., LC5432-06/11/49-065 (акт виконаних робіт) від 01.09.2015р., LC5432-06/11/50-067 (акт виконаних робіт) від 01.10.2015р., LC5432-06/11/51-069 (акт виконаних робіт) від 02.11.2015р., про що зазначалось вище.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одночасно, рахунок-фактура № LC5432-06/11/ev-059 (акт виконаних робіт) від 08.06.2015р. на суму 1 888,57грн. з огляду на невизначеність в п.7.3. Загальних умов конкретного моменту здійснення компенсації витрат зі страхування, мав бути оплачений в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України - у строк до 15.06.15р., про що зазначено у вказаному рахункі.
Проте, доказів належного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором фінансового лізингу № LC5432-06/11 від 05.08.2011р. в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів за спірний період відповідачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції.
Крім того, позивачем в підтвердження невиконання відповідачем зобов'язань за договором надано виписку з банківського рахунку щодо ненадходження на поточний рахунок позивача за період з 01.06.2011р. по 06.06.2014р. грошових коштів від відповідача на погашення заборгованості згідно рахунків-фактур за Договором фінансового лізингу № LC5432-06/11 від 05.08.2011р.
Враховуючи підтвердження матеріалами справи того факту, що відповідач своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № LC5432-06/11 від 05.08.2011р. не виконав належним чином, апеляційна інстанція визнає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 747 023,52 грн.
При цьому, не приймаються до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі щодо необгрунтованого розрахунку заборгованості з огляду на ненадання позивачем доказів визначення курсу валюти на дату виставлення рахунків, оскільки зазначені рахунки-фактури визначають належні до сплати суми, структура яких цілком відповідає приписам ст.16 Закону України “Про фінансовий лізинг”, а їх розмір - параметрам, визначеним у Графіку розрахунку заборгованості із урахуванням узгодженої сторонами методики розрахунку лізингових платежів та за загальнодоступними вихідними даними.
В свою чергу, представлені у справі відомості щодо всіх складових узгодженої сторонами формули коригування суми платежів, вказаних в Графіку розрахунку заборгованості є достовірними, адже відповідають загальнодоступним джерелам, визначених сторонами, що спростовує зауваження скаржника щодо значення курсів валюти, ставок Libor та правильності застосування формули.
Крім того, відповідачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій контррозрахунку суми заборгованості, який би спростовував наведені розрахунки позивача.
Також, як вбачається з апеляційної скарги, відповідач просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 14.01.2016р. у справі №905/3345/15, оскільки судом першої інстанції його не було повідомлено належним чином про місце та час засідання суду, зокрема, через те, що для відправлення процесуальних документів судом використовувалася адреса, за якою відповідач, наразі, не перебуває, що на думку скаржника - є порушенням вимог ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом ст.64 ГПК України, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Донецької області про порушення провадження у справі № 905/3345/15 від 04.12.15 направлена поштою на адресу відповідача та особисто вручена, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.12.15р.
Місцевим господарським судом вся поштова кореспонденція направлялась на адресу відповідача, яка була вказана у позовній заяві ТОВ “ОСОБА_6 ОСОБА_7”, а саме: 04655, м. Київ, пр. Московський, 21, оф. 12, яка також зазначена в Угоді про внесення змін до Договору, як адреса для листування Лізингоодержувача. Крім того, вказана в Угоді адреса відповідача також значиться і на офіційному сайті ТОВ “ДПА” в мережі Інтернет за адресою: http://www.dpa.com.ua.
В свою чергу, жодних листів чи повідомлень про зміну адреси від ТОВ “ДПА” на адресу суду не надходило, як і не надходило відповідних клопотань або заяв з цього приводу.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача, а тому підстави для скасування судового рішення в порядку ст. 104 ГПК України - відсутні.
Крім того, посилання апелянта на те, що на представлених суду першої інстанції документах відсутня печатка підприємства позивача, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки господарським судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів щодо недійсності або невідповідності копій документів, які наявні в матерілах справи, оригіналам, як і не наведено обставин та підстав для наявності сумнівів у їх справжності.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо невірно застосованих норм діючого законодавства судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 14.01.2016р. у справі №905/3345/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДПА”, м. Донецьк - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.01.2016 р. у справі №905/3345/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Зубченко І.В.
ОСОБА_3