донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.03.2016р. справа №908/5099/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
від позивача:ОСОБА_5, представник за дов. б/н від 22.10.15р.
від відповідача:не з"явився
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром", с.Сонячне, Запорізькій район, Запорізька область
на рішення господарського судуЗапорізької області
від01.12.2015 року
у справі№ 908/5099/12 (суддя Мірошніченко М.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром", с.Сонячне, Запорізькій район, Запорізька область
до відповідачаДержавного підприємства "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, с.Сонячне, Запорізькій район, Запорізька область
простягнення заборгованості
22.09.2015р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром", с.Сонячне, Запорізькій район, Запорізька область, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, с.Сонячне, Запорізькій район, Запорізька область про стягнення заборгованості в сумі 219244,36 грн., у тому числі основний борг в сумі 107485,00 грн., три проценти річних в розмірі 15990,23 грн., інфляційних в сумі 95769,13 грн. (а.с.3-6).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.12.2015 року у позові відмовлено (а.с.85-87).
Судове рішення мотивовано тим, що строк позовної давності сплинув за основним зобов"язанням, а тому у задоволені позову відмовлено у повному обсязі.
За висновком суду позивач не довів, що строк позовної давності за вимогою про стягнення основного боргу було перервано.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром", с.Сонячне, Запорізькій район, Запорізька область, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2015р. у справі №908/5099/15 скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с.92-97).
На думку апелянта, суд неповно з"ясував обставини у даній справі, висновки суду не відповідають обставинам справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вважає, що з огляду на наявні в матеріалах справи документи, надані позивачем, строк позовної давності був перерваний і існують всі підстави для задоволення позову у повному обсязі.
15.02.2016р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшли додаткові обґрунтування апеляційної скарги від позивача, які судовою колегією розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (а.с.104-107).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано новий складі колегії суддів: головуючий суддя Радіонова О.О. судді Попков Д.О., Марченко О.А. (а.с.120).
04.03.2016р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових пояснень, яке колегією суддів розглянуто, прийнято до уваги та залучено до матеріалів справи (а.с.124-125).
Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів сформований склад колегії суддів: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Марченко О.А. (а.с.148).
Справа слухання відкладалася відповідно до вимог ст. 77 ГПК України в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.
Позивач у судове засідання підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.
Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представника апелянта, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" юридична особа ( ідентифікаційний код 36415181), що підтверджено Витягом з ЄДРПОУ (а.с.22-25).
Відповідач, Державне підприємство "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України є юридичною особою (ідентифікаційний код 32405397), є правонаступником землі, майна, майнових прав та зобов"язань Державного підприємства "Дослідне господарство "Новатор" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, що підтверджено Статутом в новій редакції (а.с. 56-69).
З матеріалів справи вбачається, що за видатковою накладною від 28.09.2010р. № РН-0000132 товарно-матеріальні цінності на суму 107485 грн. були отримані представником ДП “ДГ “Новатор” ІМК УААН - ОСОБА_6 за довіреністю від 28.09.10 № 179 (а.с.9, 11).
Позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога від 17.04.2013р. за № 97, в якій, зокрема позивач зазначив, що сторонами не було встановлено термінів виконання покупцем зобов"язання щодо оплати вартості отриманого товару (видаткова накладна від 28.09.2010р. № РН-0000132), тому згідно ст. 530 ЦК України боржник повинен виконати свій обов"язок щодо оплати у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Докази направлення вказаної вимоги містяться в матеріалах справи (а.с.12-16).
Враховуючи те, що оплата до теперішнього часу відповідачем не здійснена, позивач вимушений був звернутися до суду із позовом про стягнення основного боргу в сумі 107485,00 грн., три проценти річних в розмірі 15990,23 грн., інфляційних в сумі 95769,13 грн.
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
При вирішенні спору суд виходив із того, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов"язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов"язок відповідача оплатити товар з огляду на приписи ст. 692 ЦК України виникає з моменту його прийняття.
Така правова позиція Верховного Суду України, висловлена в постанові від 30.09.2014р. у справі №3-121гс14.
Оскільки договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, товар, отриманий відповідачем за видатковою накладною №РН-0000132 від 28.09.2010р., повинен був бути оплачений відповідачем негайно після такого прийняття.
Таким чином, судова колегія вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що обов"язок сплатити вартість отриманого товару у сумі 107485,00 грн. виник у відповідача з 29.09.2010р.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.
Суд дійшов висновку про те, що оскільки обов"язок сплатити вартість отриманого товару у розмірі 107 485,00 грн. виник з 29.09.2010р., тому позивачем пропущений загальний строк позовної давності у три роки, а відтак у позові було відмовлено.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється відповідно до ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки.
В частині 1 статті 261 ЦК України вказано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У відповідності до ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно п. 4.4.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №10 діями, що свідчать про визнання боржником свого боргу або іншого обов'язку являються, в тому числі підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.
Позивач у якості підстави переривання строку позовної давності надав суду акт заліку взаємних вимог від 31.12.2012р., який був підписаний в. о. директора ОСОБА_7 Цим актом відповідач визнав, що станом на 31.12.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем наявна в сумі 879 043,71грн.
Суд першої інстанції не прийняв в якості належного доказу визнання відповідачем суми боргу за видатковою накладною зазначений акт заліку взаємних вимог від 31.12.2012р., посилаючись на те, що за його змістом в ньому не вказані документи, які підтверджують наявність вказаної заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 107 485,00 грн., не зазначена спірна накладна №РН-0000132 від 28.09.2010р. Також суд не прийняв в якості доказів переривання строку позовної давності акти звірок розрахунків від 31.03.2012р. та від 01.01.2013р.
Проте, судова колегія не може погодитися із цим з наступного.
Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.2015р. у справі № 908/5100/15, що набрало законної сили згідно постанови Донецького апеляційного господарського суду від 02.02.2016р. у даній справі, за позовом ТОВ "Укрнасінняпром" до Державного підприємства Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, встановлено, що за період взаємовідносин 2009-2013рр. між позивачем та відповідачем виникли двосторонні зобов"язання. Позивач був боржником перед відповідачем за отримані товари та послуги на загальну суму 531 991,00 грн., а відповідач, у свою чергу, був боржником перед позивачем загалом на суму 1 411 034,71 грн., з якої: за отримані товари та послуги - на суму 606 234,71 грн., за отриману попередню оплату на суму 804 800,00 грн.
31.12.2012р. між сторонами справи був проведений залік зустрічних вимог, оформлений актом заліку взаємних вимог від 31.12.2012р., в якому зафіксовано, що позивач є боржником відповідача за товари та послуги на загальну суму 531 991,00грн., а відповідач є боржником позивача в загальній сумі 1 411 034,71 грн., з них: за отримані товари та послуги 606 234,71 грн., за отримані передоплати 804800,00 грн. Сторони погодилися провести залік у сумі 531 991,00 грн. Незарахована сума боргу складає 879 043,71 грн. та підлягає сплаті відповідачем позивачу.
Після проведеного зарахування залишилась заборгованість відповідача перед позивачем у загальній сумі 879 043,71 грн., зокрема, в тому числі, за видатковою накладною №РН-0000132 від 28.09.2010р. поставка насіння озимої пшениці на суму 107 485,00 грн.
Проведення заліку відображено в підписаному відповідачем акті звірки станом на 01.01.2013р.
Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Тобто, сума сальдо по акту звірки станом на 01.01.2013р. включає в себе заборгованість за спірною накладною на суму 107 485,00 грн., яка не була сплачена відповідачем та не була зарахована по заліку.
Вищий господарський суд України в постанові від 25.07.2007р. у справі №14/608 визнав акт звірки взаєморозрахунків певною формою фіксації юридично значимих дій сторін, і той факт, що ним, зокрема, оформляється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості. Також суд зазначив, що підписання відповідачем указаного акту свідчить про визнання ним своєї заборгованості перед позивачем за виконані роботу на зазначену в ньому суму. Тобто, на думку суду, що викладена в зазначеній постанові, такий акт може бути підставою для переривання строку позовної давності.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновок місцевого господарського суду про те, що строк позовної давності про стягнення суми основного боргу у розмірі 107485,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000132 від 28.09.2010р. сплив є передчасним та таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки мало місце переривання строку позовної давності щодо вимог про стягнення основного боргу, що підтверджено підписанням акту звірки станом на 01.01.2013р., з якого вбачається визнання відповідачем спірної заборгованості у сумі 107 485,00 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 107485,00 грн. за поставлений за видатковою накладною № РН-0000132 від 28.09.2010р. товар, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п.4.4.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.
Отже, стосовно додаткових вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат позовна давність не переривається, а тому ці вимоги можуть бути задоволені лише у межа трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.
Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання.
Колегія суддів, приймаючи до уваги розрахунок позивача щодо інфляційних нарахувань, вважає, що позовні вимоги в цій частині повинні бути задоволені частково, оскільки період нарахування повинен бути (враховуючи звернення позивача із позовом 22.09.2015р.) з вересня 2012р. по вересень 2015р. та задоволенню підлягає сума інфляційних у розмірі 83 379,86 грн., яка була розрахована за допомогою Інформаційно-правової системи "Ліга-Закон". В іншій частині стягнення інфляційних у сумі 12 389,27 грн. слід відмовити.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних колегія суддів також зауважує на інший період їх нарахування, а саме з 22 вересня 2012р. по 22 вересня 2015р. у сумі 9682,48 грн., яка була розрахована за допомогою Інформаційно-правової системи "Ліга-Закон", а відтак в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково. В іншій частині стягнення 3% річних у сумі 6307,75 грн. слід відмовити.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення прийнято при неповному з"ясуванню обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром", с.Сонячне, Запорізькій район, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2015 року у справі № 908/5099/15 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2015 року у справі № 908/5099/15 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром", с.Сонячне, Запорізькій район, Запорізька область про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, с.Сонячне, Запорізькій район, Запорізька область про стягнення заборгованості в сумі 219244,36 грн., у тому числі основний борг в сумі 107485,00 грн., три проценти річних в розмірі 15990,23 грн., інфляційних в сумі 95769,13 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, с.Сонячне, Запорізькій район, Запорізька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром", с.Сонячне, Запорізькій район, Запорізька область суму боргу у розмірі 107485,00 грн., три проценти річних у сумі 9 682,48грн., інфляційні у розмірі 83 379,86 грн., судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 3008,21 грн.
Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, с.Сонячне, Запорізькій район, Запорізька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром", с.Сонячне, Запорізькій район, Запорізька область судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3309,04 грн.
Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.О.Радіонова
Судді І.В.Зубченко
ОСОБА_3
Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Запорізької обл.