28.03.2016 року Справа № 912/4378/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача
суддів: Орєшкіної Е.В., Герасименко І.М.
при секретарі судового засідання Однорог О.В.
за участю представників сторін
від позивача: Лягуша С.М., довіреність №37 від 06.01.2016р., представник;
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2016р. у справі №912/4378/15
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України,
м. Олександрія Кіровоградської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія
БІОЕНЕРГО", м. Олександрія Кіровоградської області
про стягнення 24309,32 грн
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2016р. у справі №912/4378/14 (суддя Балик В.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Компанія Біоенерго" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 12 154,66 грн пені та 1 218,00 грн судового збору. В решті позову відмовлено з огляду на наявність підстав для застосування норм ст. 233 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим розмір пені зменшений судом на 50%.
Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2016р. у справі №912/4378/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що при застосуванні статті 233 Господарського кодексу України судом першої інстанції не було досліджено винятковості випадку, причин неналежного виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, поведінки винної сторони, майнового стану сторін, інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, та обставин, що мають істотне значення. Зазначив, що прострочення виконання зобов'язання з боку Відповідача становило до 21 дня, поважності причин неналежного виконання зобов'язання Відповідачем не наведено. Окрім того, порушення зобов'язання з боку Відповідача негативно вплинуло на підтримання постійної бойової готовності військової частини, що має загальнодержавне значення. Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права (ст. 233 Господарського кодексу України) та підлягає скасуванню.
Повноважний представник Позивача в судовому засіданні 28.03.2016р. апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду скасувати, позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 28.03.2016р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштове повідомлення від 22.03.2016р.).
На час проведення судового засідання будь-яких клопотань від Відповідача до суду не надходило. Зважаючи на те, що наявних у справі доказів достатньо для перегляду справи в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору в даному судовому засіданні.
Після оголошення судом вступної та резолютивної частини рішення до матеріалів справи надійшов відзив на апеляційну скаргу (28.03.2016р. об 11.40 годин), в якому відповідач проти апеляційної скарги заперечив з огляду на її безпідставність. Зазначив, що матеріали справи не містять доказів порушення роботи Позивача внаслідок несвоєчасної поставки авіаційного палива, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неспіврозмірності заявленої до стягнення суми пені (24 309,32 грн) збиткам Позивача. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на те, що подані разом із відзивом на апеляційну скаргу клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, про витребування доказів надійшли до канцелярії суду після судового засідання та закінчення розгляду справи (згідно протоколу судового засідання останнє розпочато о 10.30 год, закінчено о 10.55 год), вони не підлягають розгляду.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника Позивача, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
При перегляді справи апеляційним судом встановлено, що 23.05.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Біоенерго" як продавцем (надалі - Відповідач) та Військовою частиною НОМЕР_1 як покупцем (надалі - Позивач) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти №12-ПММ (надалі - Договір) строком дії з моменту підписання до 31.12.2015р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання; дія Договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2016 року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у Договорі (п. 10.1., 10.2. Договору).
Відповідно до п.1. Договору Відповідач зобов'язався передати Позивачу у 2015 році у встановлений строк товар (авіаційне пальне ТС-1 або еквівалент, кількість товару - 240 тон) відповідно до державних кодів економічного класифікатора партіями згідно заявок останнього в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені в Договорі, а Позивач - прийняти товар та оплатити його вартість.
Відповідно до п. 3.1. Договору ціна Договору з урахуванням ПДВ та вартості доставки становить 5 629 440,00 грн.
Згідно п.п. 5.1, 5.2, 5.5 Договору кількість товару в партії на момент підписання Договору не визначається, а подається Позивачем у вигляді заявки. Строк поставки товару визначений партіями протягом 5 днів з моменту отримання заявки. На кожну партію товару Продавцем виписується накладна та додаються документи, що підтверджують якість товару.
На виконання умов Договору Позивачем направлено на адресу Відповідача заявку від 28.05.2015р. №1358 про поставку 240 тон авіаційного палива (надалі - товар), яка одержана останнім 04.06.2015р. (а.с. 15-16).
Враховуючи п. 5.5. Договору Відповідач мав здійснити поставку товару в строк до 09.06.2015р. включно.
Проте, Відповідачем зазначена умова Договору належним чином виконана не була, у встановлений строк був поставлений товар лише за наступними накладними: від 28.05.2015р. №528/1 на суму 670536,79 грн (28,587т), від 02.06.2015р. №602/1 на суму 19 069,73 грн (0,813 т); від 03.06.2015р. №603/1 на суму 684 915,31 грн (29,2 т); від 04.06.2015р. №406/1 на суму 1 298 688,58 грн (55,367 т).
За рештою накладних товар був поставлений з простроченням узгодженого строку.
Так, за накладною від 12.06.2015р. №612/1 на суму 661459,31 грн (28,2 т) прострочення склало 2 дні; за накладною від 18.06.2015р. №618/2 на суму 715431,58 грн (30,50 т) - 8 днів; від 18.06.2015р. №618/1 на суму 797504,14 грн (34 т) - 8 днів; від 23.06.2015р. №623/1 на суму 691952,12 грн (29,5 т) - 13 днів; від 01.07.2015 №701/1 на суму 89 882,44 грн (3,832 т) - 21 день.
Позивач, посилаючись на положення ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків виконання зобов'язання в розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення поставки, за кожний день прострочення в загальній сумі 24 309,32 грн.
Зі встановленого судом слідує, що укладений сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить і ст.265 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо порушення зобов'язання з боку Відповідача в частині своєчасної поставки товару в кількості 126,033 тон. Відповідач проти прострочення зобов'язання зі свого боку не заперечував.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
З огляду на те, що закупівля товарів здійснювалася за державні кошти, як визначено договором, Позивачем правомірно застосовано положення ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та нараховано до стягнення з Відповідача пеню в загальній сумі 24 309,32 грн, розрахованій по кожній поставці окремо з урахуванням вартості товару по певній накладній, кількості днів прострочення поставки та розміру пені, визначеного Законом (0,1% від вартості товарів, з яких допущено прострочення). Апеляційним судом перевірено розрахунок позивача та визнано його вірним.
28.12.2015р. Відповідачем у відзиві на позовну заяву було викладено клопотання про зменшення розміру пені з посиланням на те, що Позивачем не доведений факт наявності збитків у зв'язку із порушенням строків поставки палива по Договору.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як роз'яснено у підпункту 3.17.4 пункту 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, вирішуючи питання про зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Укладаючи Договір, зокрема в частині умов щодо поставки палива впродовж п'яти днів після отримання заявки Відповідач усвідомлював свої можливості та технологічний процес такої поставки, тому його заперечення щодо неможливості своєчасної поставки в такий термін з технологічних причин судом відхиляються. Прострочення поставки товару складало до 21 дня, що є значним порушенням строків поставки (в чотири рази); вартість товару, поставленого з порушенням умов договору, є значною - 2 956 229,59 грн, що становить більше половини суми Договору; жодних обставин та доказів на їх підтвердження, що унеможливлювали вчасність здійснення поставки Відповідачем наведено не було, розмір нарахованої пені є спріврозмірним з термінами прострочення та вартістю палива, поставка якого прострочена.
Враховуючи наведене та те, що постачання підлягав стратегічно важливий для військової частини товар (авіаційне пальне) апеляційний суд не вбачає підстав для застосування ст. 233 Господарського кодексу України для зменшення неустойки.
Судом першої інстанції не в повному обсязі були оцінені підстави для зменшення нарахованої пені за прострочення поставки товару, не досліджено причини неналежного виконання зобов'язання Відповідачем, внаслідок чого невірно застосована норма матеріального права (ст. 233 Господарського кодексу України) та безпідставно зменшений розмір нарахованої пені на 50%.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції як прийняте з порушенням норм матеріального права відповідно до п. 4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає частковому скасуванню в частині зменшення штрафних санкцій із прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.
Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2016р. у справі № 912/4378/15 скасувати частково в частині відмови в позові.
В цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову, у зв'язку з чим резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
«Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Біоенерго" - 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Радянська, 42А, (код ЄДРПОУ 37809862) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - АДРЕСА_1 , (код ЄДРПОУ 14322859) - 24 309,32 грн (двадцяти чотири тисячі триста дев'ять грн 32 коп) пені, витрати по сплаті судового збору - 1 218,00 грн (одну тисячу двісті вісімнадцять грн. 00 коп)».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Біоенерго" - 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Радянська, 42А, (код ЄДРПОУ 37809862) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - АДРЕСА_1 , (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 1 339,80 грн (одну тисячу триста тридцять дев'ять грн 80 коп).
Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Кіровоградської області.
Припинити стягнення за наказом господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2016р.
Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.
Повний текст постанови складений 31.03.2016р
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Герасименко
Суддя Е.В. Орєшкіна