79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
29.03.2016р. Справа№ 914/133/16
За позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ
до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс», м. Городок Львівської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», м. Київ
про: визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» від 27.02.2015 року про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог
Суддя Кидисюк Р.А.
Секретар Зусько І.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_3 (довіреність від 04.01.2016 року), ОСОБА_4 (довіреність від 14.12.2015 р.)
від відповідача: ОСОБА_5 (довіреність від 29.12.2015 року)
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_6 (довіреність № 27-16709/16 від 25.03.2016 року),
а також вільних слухачів - вкладників ПАТ «Дельта Банк»
Представникам учасників процесу роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 29.03.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» від 27.02.2015 року про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог.
Ухвалою суду від 18.01.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 09.02.2016 року, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державну організацію «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб». Ухвалою суду від 09.02.2016 року розгляд справи відкладено на 23.02.2016 року. Ухвалою суду від 23.02.2016 року розгляд справи відкладено на 10.03.2016 року. Ухвалою суду від 10.03.2016 року продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 29.03.2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27.02.2015, а саме вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» щодо сплати суми заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 у розмірі 3 335 458,92 грн., та вимог ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» щодо сплати заборгованості за договором банківського вкладу № 10004006546754 від 27.03.2014 у розмірі 120 139 доларів США 92 центи, суперечить приписам ст.601 Цивільного кодексу України та ст.203 Господарського кодексу України, а тому є недійсною, оскільки є необґрунтованою.
Представники позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві. Крім того, представником позивача через канцелярію суду подано Додаткові пояснення вх.№13355/16, в яких позивач зазначив, що в АТ «Дельта Банк» не виникло жодних зобов'язань перед ТОВ «Танк Транс» за Договором банківського вкладу №10004006546754 від 27.03.2014 року, укладений між Банком та ОСОБА_7, отже, і відсутні будь-які правові підстави для зарахування вимог та не несуть жодних юридичних наслідків, адже відповідачем не надано Банку належних доказів переходу до нього прав вимоги (Договори відступлення), що свідчить про недійсність такого зарахування. Також зазначив, що відповідач заявив про припинення своїх кредитних зобов'язань на суму 3335458,92 гривень, за рахунок зобов'язань на суму 120139,92 доларів США, що є на 3395,60 доларів США менше суми, яка підлягала до сплати для погашення відповідної кредитної заборгованості перед АТ «Дельта Банк», оскільки здійснюючи конвертацію доларів США в гривні відповідач використав курс НБУ станом на 27.02.2015 року - 27,76312 гривень за 1 долар США, проте, курс придбання гривні на Міжбанківському валютному ринку України станом на 27.02.2015 року становив 27,00 гривень за долар США.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, наведених у поданих через канцелярію суду відзиві (вх.№6951/16 від 22.02.2016 р.) на позовну заяву та додаткових поясненнях (вх. № 8825/16) на позовну заяву.
09.03.2016 року через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 1314/16) відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/28919/15. 28.03.2016 року представником відповідача подано клопотання вх.№13197/16 про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема, копії постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р. у справі №910/28919/15, якою рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2015 року у справі №910/28919/15 залишено без змін. Суд відхиляє клопотання відповідача (вх. № 1314/16 від 09.03.2016 року) про зупинення провадження у справі, оскільки рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2015 року у справі №910/28919/15 набрало законної сили.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у поданому 23.02.2016 р. через канцелярію суду відзиві вх.№7220/16 на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що заява відповідача про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 27.02.2015 р. суперечить закону, відповідач в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог посилається на курс НБУ, який не відповідає курсу реального придбання валюти на Міжбанківському валютному ринку України; за договором банківського рахунку не виникають грошові вимоги безпосередньо до Банку, оскільки Банк не є власником грошових коштів на рахунку Клієнта, а цими коштами володіє та розпоряджається саме Клієнт, а не Банк, що виключає зустрічність зобов'язань позивача та відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 року у справі №910/28919/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р. у справі №910/28919/15, встановлено наступне.
29.05.2014 між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Дельта Банк» (кредитор) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» (позичальник) укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11, відповідно до умов якого надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 206 000 000 грн. 00 коп. зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 15 % річних, в порядку визначеному цим договором.
03.08.2014 між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» (новий кредитор) та ОСОБА_7 (первісний кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги у розмірі 134 539,85 доларів США до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» за договором №10004006546754 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий з любов'ю on-line» у доларах США від 27.03.2014 (сума вкладу 136 359,00 доларів США, строк залучення вкладу до 01.04.2015, процента ставка за вкладом - 11,50 % річних), а новий кредитор зобов'язується сплати первісному кредиторові ціну відступлення за права вимоги, що відступаються за цим договором.
20.02.2015 ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» на адресу ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» були направлені повідомлення від 20.02.2015 про заміну кредитора у зобов'язанні, а саме за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий з любов'ю on-line» у доларах США від 27.03.2014 на підставі укладеного 03.08.2014 між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» (новий кредитор) та ОСОБА_7 (первісний кредитор) договору відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, та заява про дострокове відкликання частини вкладу за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий з любов'ю on-line» від 27.03.2014 у сумі 134539,85 доларів США, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист № 469175 від 20.02.2015.
Як вбачається з копії опису вкладення у цінний лист № 469124 від 27.02.2015 ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» направило на адресу ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, а саме припинення в зобов'язань щодо сплати ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії N ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 у розмірі 3 335 458 грн. 92 коп. (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.215 складає еквівалент 120 139,92 доларів США ), та припинення зобов'язань щодо сплати ОСОБА_1 акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» заборгованості за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий з любов'ю on-line» від 27.03.2014 на загальну суму 120 139,92 доларів США (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.2015, складає еквівалент 3 335 458 грн. 92 коп.), внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.
Як свідчать матеріали справи, тимчасова адміністрація в ОСОБА_1 акціонерному товаристві «Дельта Банк» запроваджено з 03.03.2015р.
При цьому, як зазначалось вище, повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні надіслано ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» на адресу ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» 20.02.2015р., а заяву про припинення зобов'язань зарахування зустрічних вимог - 27.02.2015р., тобто, до запровадження тимчасової адміністрації.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27.02.2015 № б/н, а саме вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» щодо сплати суми заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 у розмірі 3 335 458 грн. 92 коп., та вимог ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» щодо сплати заборгованості за договором банківського вкладу №10004006546754 від 27.03.2014 у розмірі 120 139 доларів США 92 центи, суперечить приписам статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, а тому є недійсною, оскільки є необґрунтованою. Крім того, відповідач в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог посилається на курс НБУ, який не відповідає курсу реального придбання валюти на Міжбанківському валютному ринку України, що не узгоджується з положеннями Кредитного договору. На думку позивача, в АТ «Дельта Банк» не виникло жодних зобов'язань перед ТОВ «Танк Транс» за Договором банківського вкладу, укладеного із ОСОБА_7, отже, немає і підстав для зарахування вимог та не несе жодних юридичних наслідків, адже відповідачем порушено порядок відкликання вкладу, передбачений Договором, а також Банку не надано доказів переходу до нього прав вимоги (Договір відступлення), що свідчить про неможливість зарахування зустрічних однорідних грошових вимог.
Дослідивши представлені суду докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо (п. 2.6 Постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Згідно зі статтями 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також, згідно части 2 цієї ж статті, в разі його розірвання або визнання недійсним за рішення суду.
Згідно частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Відповідно до частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.
Фактично припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, до якої, відповідно, застосовуються загальні положення про правочин.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про іпотеку», частини другої статті 29 Закону України «Про страхування», статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 71 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» тощо.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
З урахуванням норм статті 601 Цивільного кодексу України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2) бути однорідними, тобто зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду (гроші, однорідні речі);
3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» є боржником ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» за кредитним договором №ВКЛ-2005880/11 від 25.04.2014 на суму 3 335 458 грн. 92 коп. (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.215 складає еквівалент 120 139,92 доларів США), а Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» є боржником ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий з любов'ю on-line» від 27.03.2014 на суму 120 139,92 доларів США (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.2015, складає еквівалент 3 335 458 грн. 92 коп.), права вимоги за яким відступлені за договором відступлення прав вимоги від 03.08.2014. Отже, зазначені вимоги є зустрічними.
Згідно із положеннями статті 601 Цивільного кодексу України вимоги, що зараховуються мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.
Як встановлено судом, зобов'язання ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» за кредитним договором ВКЛ-2005880/11 від 25.04.2014 та зобов'язання ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий з любов'ю on-line» від 27.03.2014 є грошовими, тобто однорідними.
При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).
За змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Вираження грошового зобов'язання у різних валютах та відповідний валютний курс, що являється виразом ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях, за висновками суду не змінюють самої суті грошового зобов'язання.
Таким чином, на юридичну однорідність вимог не впливає та чи інша валюта, у якій виражене грошове зобов'язання чи курс однієї валюти по відношенню до іншої, а має значення лише природа зобов'язання.
В силу положень чинного законодавства для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим, особа, яка отримала заяву про зарахування може спростувати правомірність такого зарахування, на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.
Розмір заборгованості, який припиняється шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог визначається станом на з'явлення відповідної заяви. Як підтверджено матеріалами справи, на час заявлення вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» по кредиту за кредитним договором № ВКЛ-2005880/11 від 25.04.2014 складала 3 335 458 грн. 92 коп. (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.2015 складає еквівалент 120 139,92 доларів США) та заборгованість ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий з любов'ю on-line» від 27.03.2014 становить 120 139,92 доларів США (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.2015, складає еквівалент 3 335 458 грн. 92 коп.). Доказів наявності спору щодо розміру заборгованості за вказаними договорами сторонами не надано.
При цьому, як зазначалось вище, повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні надіслано ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» на адресу ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» 20.02.2015р., а заяву про припинення зобов'язань зарахування зустрічних вимог - 27.02.2015р., тобто, до запровадження тимчасової адміністрації 03.03.2015 р., а тому суд не приймає тверджень позивача про те, що відповідачем на виконання вимог ст. 517 ЦК України не надано Банку жодних доказів переходу до нього, як нового кредитора, прав у зобов'язанні.
Згідно з п.3.2.6.2. Кредитного договору у разі, якщо валюта виконання зобов'язань відрізняється від валюти фактичної заборгованості за кредитом, то здійснюється купівля/продаж/обмін (конвертація) іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України та/або Міжнародному валютному ринку. При цьому курс купівлі/продажу/обміну (конвертації) валюти Кредитором на Міжбанківському валютному ринку України та/або Міжнародному валютному ринку, та порядок його визначення вважається таким, що узгоджений Позичальником.
ТОВ «Танк Транс», застосовуючи в заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 27.02.2015 року курс долар США/гривня, використовував офіційні курси валют Національного банку України, які містяться на офіційному веб-сайті НБУ. Так, станом на 27.02.2015 року 1 (один) долар США коштував 27,763120 грн., відповідно, сума зарахування в розмірі 120139,92 доларів США дорівнює 3 335 458,92 грн.
Приписами частини 2 статті 533 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
На переконання суду вимога пункту 3.2.6.2 Кредитного договору в частині проведення розрахунку та курсу стосується виключно учасників Кредитного договору, а не осіб у правовідносинах із зарахування зустрічних вимог. За таких обставин, застосування імперативного положення норми 533 ЦК України не суперечить вимогам договору, оскільки стосується інших правовідносин.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та не надано доказів наявності фактичних обставин, які б свідчили про недодержання вимог, встановлених статтею 203 та статтею 601 Цивільного кодексу України, в момент вчинення одностороннього правочину (заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 27.02.2015), з огляду на вищевикладене вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на позивача.
З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. У задоволенні позову відмовлено повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 31.03.2016 р.
Суддя Кидисюк Р.А