"29" березня 2016 р.Справа № 916/94/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ";
до відповідача: ОСОБА_1 навчального закладу ясла-садка "Казка" Нагірненської сільської ради;
про стягнення 2324,78 грн.;
Суддя Степанова Л.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: Публічне акціонерне товариство "ОДЕСАГАЗ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 навчального закладу ясла-садка "Казка" Нагірненської сільської ради 2324,78грн. у тому числі 95,97грн. 3% річних, 427,78грн. пені, 1801,03грн. інфляційного збільшення боргу.
25.02.2016р. за вх.суду№2-100/16 позивач надав до суду доповнення до позовної заяви в яких уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 95,78грн. 3% річних, 419,33грн. пені, 532,42грн. інфляційного збільшення боргу.
Відповідач в засідання суду не з'явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 15.01.2016р., 11.02.2016р., 25.02.2016р. направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та отримані ним згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомленнях про вручення.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 “Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
01.03.2012р. між Публічним акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" (позивач, Облгаз) та ОСОБА_1 навчальним закладом ясла-садком "Казка" Нагірненської сільської ради (відповідач, Споживач) було укладено договір №008802-Б на закупівлю послуг та транспортування природного газу за державні кошти (далі договір) предметом якого є транспортування, постачання та споживання природного газу (п.1.1. договору).
Відповідно до п.1.2. договору газ передається на пункти споживання Споживача, розташовані за адресою с. Нагірне, вул. Шевченко.
Оплата за постачання та транспортування природного газу здійснюється Споживачем грошовими коштами на підставі рахунків-фактур шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Облгазу протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. При цьому перша частина оплати в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів перераховується на рахунок Облгазу не пізніше 10 числа місяця в якому здійснюється поставка газу, а друга частина у розмірі 50% - до 20 числа місяця, в якому здійснюється поставка газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним (п.6.1. договору).
За несвоєчасну оплату послуг у строки, зазначені у п.6.1. договору, Споживач сплачує на користь Облгазу суму заборгованості з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь період прострочення, а також пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (п.7.2. договору).
Відповідно до п.11.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення.
Як зазначає позивач, він належним чином виконав умови договору щодо постачання газу на адресу відповідача, що підтверджується актами приймання-передачі (копії в матеріалах справи) однак відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого газу у зв'язку з чим у відповідача була наявна заборгованість за періоди січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад 2013р. та січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2014р.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого газу, позивач нарахував останньому 95,78грн. 3% річних, 419,33грн. пені та 532,42грн. інфляційного збільшення боргу.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити уточнені позовні вимоги в редакції від 25.02.2016р. (вх.суду№2-1007/16) та стягнути з відповідача 95,78грн. 3% річних за лютий, березень, квітень, травень, листопад, грудень 2013р., лютий, березень, квітень, травень, листопад, грудень 2014р., 419,33грн. пені за період з 11.01.2015р. по 16.03.2015р. та 532,42грн. інфляційного збільшення боргу за період з 11.01.2015р. по 15.03.2015р.
Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представників позивача, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №008802-Б на закупівлю послуг та транспортування природного газу за державні кошти предметом якого є транспортування, постачання та споживання природного газу (п.1.1. договору).
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач протягом 2013-2014р.р. поставляв на адресу відповідача природний газ, що підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання - передачі природного газу (а.с.41-47).
Відповідно до п.6.1. договору оплата за постачання та транспортування природного газу здійснюється Споживачем грошовими коштами на підставі рахунків-фактур шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Облгазу протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. При цьому перша частина оплати в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів перераховується на рахунок Облгазу не пізніше 10 числа місяця в якому здійснюється поставка газу, а друга частина у розмірі 50% - до 20 числа місяця, в якому здійснюється поставка газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Однак відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого газу у зв'язку з чим у відповідача була наявна заборгованість за періоди січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад 2013р. та січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2014р., що підтверджується банківськими виписками.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача суд вважає його правильним, а вимоги про стягнення 95,78грн. 3% річних, 419,33грн. пені та 532,42грн. інфляційного збільшення боргу обґрунтованими.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, уточнені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" в редакції від 25.02.2016р. (вх.суду№2-1007/16) про стягнення з відповідача 95,78грн. 3% річних за лютий, березень, квітень, травень, листопад, грудень 2013р., лютий, березень, квітень, травень, листопад, грудень 2014р., 419,33грн. пені за період з 11.01.2015р. по 16.03.2015р. та 532,42грн. інфляційного збільшення боргу за період з 11.01.2015р. по 15.03.2015р., обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" в редакції уточнень позовних вимог від 25.02.2016р. (вх.суду№2-1007/16) про стягнення з відповідача ОСОБА_1 навчального закладу ясла-садка "Казка" Нагірненської сільської ради 95,78грн. 3% річних, 419,33грн. пені, 532,42грн. інфляційного збільшення боргу - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 навчального закладу ясла-садка "Казка" Нагірненської сільської ради (68821, Одеська область, Ренійський район, с. Нагірне, вул. Леніна, 25, код ЄДРПОУ 23210438) на користь Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208) 95/дев'яносто п'ять/грн. 78коп. 3% річних, 419/чотириста дев'ятнадцять/грн. 33коп. пені, 532/п'ятсот тридцять дві/грн. 42коп. інфляційного збільшення боргу, 1378/одна тисяча триста сімдесят вісім/грн. судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 31 березня 2016 р.
Суддя Л.В. Степанова