ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.03.2016Справа №910/1455/16
За позовомПриватного акціонерного товариства «Cтрахова компанія «АХА Страхування»
доПриватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»
провідшкодування шкоди в сумі 49 000,00 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
від позивача - Грабова І.А., представник за довіреністю;
від відповідача - не з'явився.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 49 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77.
Відповідно до статті 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача по справі.
Ухвало суду від 10.03.2016 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом задоволено, розгляд справи відкладено на 22.03.2016.
В матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення Відповідачем про призначення судового засідання на 22.03.2016.
Отже, відповідач обізнаний про розгляд справи, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.
Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.03.2015 в м. Дніпропетровську по вул. Набережна Перемоги, в районі дома №173 трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля "Деу" (д.н. НОМЕР_1), під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля "Ниссан" (д.н. НОМЕР_2).
Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Деу" (д.н. НОМЕР_1) своєчасно не вжив заходів щодо зменшення швидкості, чим порушив вимоги ПДР, що призвело до зіткнення з автомобілем "Ниссан" (д.н. НОМЕР_2). Дані обставини підтверджуються розгорнутою довідкою ДАІ №60319120 про дорожньо-транспортну пригоду та постановою Нововоронцовського районного суду Херсонської області (справа №660/379/15-п (3/660/119/15)), копії яких містяться у матеріалах справи.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди були завдані механічні пошкодження автомобілю "Ниссан" (д.н. НОМЕР_2), який був застрахований у ПАТ «Українська транспортна страхова компанія», згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту від 27.06.2014 №172252Га/14дп.
На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 27.06.2014 №172252Га/14дп на підставі заяви, розрахунку суми страхового відшкодування, а також на підставі страхових актів від 01.04.2015 №1.003.15.04165/VESKO7754 та від 01.04.2015 №1.003.15.04165/VESKO7750 ПАТ «СК «АХА Страхування» виплатило страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 52 719,86 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 02.04.2015 №166 878 на суму 39 266,96 грн. та від 02.04.2015 №166 877 на суму 13 452,90 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Предметом даного спору є зворотна вимога страховика до особи, відповідальної за завдану шкоду, про стягнення компенсації страхового відшкодування, виплаченого страхувальнику за договором добровільного страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля "Деу" (д.н. НОМЕР_1), яким керував ОСОБА_3, під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Нововоронцовського районного суду Херсонської області (справа №660/379/15-п (3/660/119/15)).
На час скоєння вищевказаної ДТП (24.03.2015) цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб під час експлуатації автомобіля "Деу" (д.н. НОМЕР_1), на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №АІ/5395671 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 1 000,00 грн., строк дії полісу з 21.12.2014 до 20.12.2015.
Отже, відповідач є особою на яку полісом №АІ/5395671 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля ""Деу" (д.н. НОМЕР_1), на час спірної ДТП.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону України «Про страхування» розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до п. 27.2 договору добровільного страхування, розмір завданих збитків визначається страховиком на підставі: документа, де визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених складових частин чи в цілому об'єкта страхування (дефектної відомості, автотоварознавчої експертизи, акту огляду ТЗ); документа, складеного компетентними органами про обставини, час та місце страхового випадку з зазначенням знищеного, пошкодженого або викраденого об'єкта страхування чи його частин; документа, що містить розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (кошторис, калькуляція СТО, автотоварознавча експертиза тощо).
Вартість матеріального збитку відповідно до рахунку-наряду №П2349а від 27.03.2015 складає 39 266,96 грн. (витратні матеріали), а відповідно до рахунку-наряду №П2349а від 27.03.2015 складає 14 080,40 грн. (ремонт автомобіля).
При цьому, Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Відтак, реальний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля "Ниссан" (д.н. НОМЕР_2), склав 53 347,36 грн.
Судом також враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з частинами четвертою і вісімнадцятою статті 9 Закону України «Про страхування» розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Суд вказує, що законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору Позивач набув право вимоги до Відповідача у сумі виплаченого страхового відшкодування в розмірі 52 719,86 грн.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Окрім іншого, на підтвердження розміру витрат необхідних для відновлювального ремонту автомобіля "Ниссан" (д.н. НОМЕР_2) позивачем надано суду Звіт про визначення вартості матеріального збитку №01/04/15 складений 24.04.2015, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників (Сврз) автомобіля "Ниссан" (д.н. НОМЕР_2) у результаті його пошкодження при ДТП складає 66 085,21 грн., при коефіцієнті фізичного зносу 0,00 грн.
Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль "Ниссан" (д.н. НОМЕР_2), рік випуску автомобіля - 01.07.2008, а отже на момент ДТП (24.03.2015) строк його експлуатації не перевищував 7 років, а отже підстав для вирахування зносу в даному випадку не має.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АІ/5395671 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1191 ЦК України, відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000,00 грн.), у межах суми, що перейшла до позивача (52 719,86 грн.), з урахуванням того, що позивачем відрахована франшиза за полісом №АІ/5395671 в розмірі 1 000,00 грн., тобто відповідач повинен відшкодувати позивачу 49 000,00 грн.
Отже, позов підлягає задоволенню судом повністю в заявленій сумі 49 000,00 грн.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, з його вини, судовий збір покладається на відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Cтрахова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 20474912) 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. страхового відшкодування, а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 29.03.2016
Суддя І.І. Борисенко