01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16 тел. 235-24-26
"28" березня 2016 р. Справа № 911/417/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Експерт”, м. Кагарлик,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Біріт-Фортуна К”, с. Кодаки
Васильківського району,
про стягнення 73235,61 грн.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, уповноважений, довіреність б/н від 05.01.2016;
від відповідача: не з'явились;
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Агро Експерт” звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 03.12.2015р. № 68 до товариства з обмеженою відповідальністю “Біріт-Фортуна К” в якому просить стягнути з відповідача 73235,61 грн. заборгованості та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № ДГ-144 від 05.09.2013р. позивачем за видатковою накладною було поставлено відповідачу товар вартістю 39638,94 грн., який не був оплачений відповідачем, у зв'язку з чим виник борг, який позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з врахуванням 31104,30 грн. втрат від інфляції та 2492,37 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2016р. порушено провадження у справі № 911/417/16 та призначено її до розгляду на 22.02.2016р.
Ухвалою від 22.02.2016 розгляд справи відкладено на 14.03.2016р.
24.02.2016 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Біріт-Фортуна К” до товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Експерт” про визнання недійсним договору.
Ухвалою від 26.02.2016р. зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Біріт-Фортуна К” було повернуто без розгляду. У зв'язку із надходженням апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт-Фортуна К» на ухвалу від 26.02.2016р. у відповідності до ст. 106 ГПК України до апеляційного суду було передано копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. Відповідно до частини четвертої ст. 106 ГПК України подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду не перешкоджає продовженню розгляду справи.
Ухвалою від 14.03.2016р. розгляд справи відкладено на 28.03.2016р.
В судовому засіданні 28.03.2016 представник позивача надав свої пояснення, позов підтримав та просив його задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).
Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, про що свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, те, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, відповідно до права суду, наданого ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними матеріалами.
Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Експерт”, м. Кагарлик (далі по тексту - ТОВ “Агро Експерт”), до товариства з обмеженою відповідальністю “Біріт-Фортуна К”, с. Кодаки Васильківського району (далі по тексту - ТОВ “Біріт-Фортуна К”), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
05.09.2013р. між ТОВ “Агро Експерт” (продавець) та ТОВ “Біріт-Фортуна К” (покупець) було укладено договір № ДГ-144, відповідно до п. 1.1. продавець передає у власність покупцеві (постачає), а покупець приймає та оплачує (купує) товари у кількості, в одиницях виміру, асортименті, упаковці, за ціною та вартістю, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товаром за цим договором є засоби захисту рослин.
Ціни товарів визначаються у додатках-специфікаціях. Ціна товарів включає вартість тари, пакування й маркування, а також податок на додану вартість, що нараховується згідно з законодавством України (п. 2.1. договору).
Основні умови оплати товару (форма, розміри та строки оплати) визначаються додатками-специфікаціями до договору з урахуванням положень, визначених цим розділом договору (п. 4.1. договору).
05.09.2013р. сторонами було підписано додаток-специфікацію № 1 до договору, згідно якої сторони погодили поставку засобів захисту рослин загальною вартістю 39638,94 грн. У вказаній специфікації сторони погодили умови оплати: 30% від вартості товару (11891,68 грн.) до 15.09.2013р.; 70% від вартості товару (27747,26 грн.) до 15.10.2013р.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки. Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до видаткової накладної № 577 від 05.09.2013р. позивачем було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 39638,94 грн. Факт поставки товару та прийняття його відповідачем підтверджується зазначеною видатковою накладною, на якій наявний підпис уповноваженої особи відповідача, довіреністю на прийняття товару № 68 від 05.09.2013, копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали надавалися для огляду в судовому засіданні.
Відповідно до частии першої ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Інший строк оплати сторонами погоджено у специфікації №1 від 05.09.2013р., згідно якої 30% від вартості товару (11891,68 грн.) мало бути оплачено до 15.09.2013р.; 70% від вартості товару (27747,26 грн.) до 15.10.2013р.
З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання в частині оплати прийнятого товару не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, строк оплати якої є таким, що настав, у сумі 39638,94 грн.
Сторонами було складено та підписано акт звіряння взаєморозрахунків за 2015 рік, в якому сторони також підтвердили наявність вказаної заборгованості.
Отже, оскільки відповідач доказів сплати боргу не надав, твердження позивача не спростував, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 39638,94 грн. основного боргу обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, позивачем нараховано 31104,30 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2013 року по вересень 2015 року, та 2492,37 грн. 3% річних за період 15.09.2013р. по 09.11.201р.5.
Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Судом встановлено, що позивачем розрахунок втрат від інфляції здійснено невірно, а саме включено до розрахунку місяць виникнення заборгованості, тоді як відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
За таких обставин, здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що вірно розрахований розмір втрат від інфляції складає 30922,34 грн., відтак вимога про стягнення втрат від інфляції підлягає задоволенню частково у вказаному розмірі.
Щодо розрахунку 3% річних, то він є арифметично вірним, а відтак вимога про стягнення з відповідача 2492,37 грн. підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі.
Відповідно до частини 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд в ухвалах про порушення провадження у справі від 09.02.2016р. та про відкладення розгляду справи від 22.02.2016р., від 26.02.2016р., від 14.03.2016р. пропонував відповідачу надати відзив на позов з документальним обґрунтуванням його доводів та контррозрахунок суми боргу, зобов'язував подати платіжні документи на доказ оплати заборгованості за отриманий товар. Проте, відповідач вимоги суду не виконав, доказів належного виконання грошового зобов'язання суду не подав, доводів позивача не спростував.
Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, та приймає рішення про стягнення з відповідача 39638,94 грн. основного боргу, 30922,34 грн. інфляційних втрат та 2492,37 грн. 3% річних.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.
З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Експерт” задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Біріт-Фортуна К” (08645, Київська обл., Васильківський район, с. Кодаки, вул. Леніна, буд. 119-А, код 38268121)
на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Експерт” (09200, Київська обл., Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Довженка, буд. 15/1, код 32010004)
39638,94 грн. (тридцять дев'ять тисяч шістсот тридцять вісім гривень дев'яносто чотири копійки) основного боргу,
30922,34 грн. (тридцять тисяч дев'ятсот двадцять дві гривні тридцять чотири копійки) інфляційних втрат,
2492,37 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто дві гривні тридцять сім копійок) 3% річних,
1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 31.03.2016.
Суддя О.В. Конюх