ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.03.2016Справа №910/32738/15
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення 493065,19 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивачаЗайцев М.М. - представник
від відповідачане з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00005718 від 05.09.2012 у розмірі 40545,05 грн., збитків у розмірі 445352,65 грн., штрафу у розмірі 2113,20 грн., пені у розмірі 3991,45 грн. та 3% річних у розмірі 1062,84 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасного внесення лізингових платежів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/32738/15 та розгляд справи призначено на 27.01.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2016, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено на 17.02.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2016, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням сторонами вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено на 24.02.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 за клопотанням представника позивача судом продовжено строк розгляду спору у справі № 910/32738/15 на 15 днів, а у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено на 14.03.2016.
В судове засідання 14.03.2016 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В судове засідання 14.03.2016 представник відповідача не з'явився. Відповідач вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 14.03.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
05.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір про фінансовий лізинг № 00005718 (договір, контракт), відповідно до умов якого об'єктом лізингу виступав транспортний засіб типу Аudi А5 1.8 TFSI, рік виробництва 2012, шасі № НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу після завершення погодженого строку лізингу за купівельною ціною, визначеною лізингодавцем, вартість об'єкту лізингу склала еквівалент 53252,00 доларів США, авансовий платіж еквівалент 18638,20 доларів США, обсяг фінансування еквівалент 34613,80 доларів США, залишкова вартість еквівалент 0,00 доларів США, кількість лізингових платежів: 60, строк лізингу (місяців): 60, лізинговий платіж еквівалент 1022,90 доларів США, адміністративний платіж еквівалент 798,78 доларів США, процентна ставка змінна відповідно до п.6.4.2 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.
Додатком до договору про фінансовий лізинг №00005718 від 05.09.2012 (додаток) визначено Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу.
Відповідно до п.3.1 додатку предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті, об'єкт лізингу був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір дилера - продавця, у якого Порше Лізинг Україна придбало об'єкт лізингу.
Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього контракту (п.3.2 додатку).
Лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу у відповідності до цього контракту (п.3.3 додатку).
Після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим контрактом. За умови повної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів та інших платежів, що підлягають виплаті за цим контрактом, Порше Лізинг Україна приймає рішення про визначення купівельної ціни у розмірі вартості об'єкта лізингу, як це визначено у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а сплачені лізингоодержувачем авансовий платіж та платежі, що відшкодовують частину вартості об'єкта лізингу, будуть зараховані у сплату купівельної ціни. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом, розмір купівельної ціни буде відповідним чином збільшений (п.3.4 додатку).
Згідно з п.6.1 додатку для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме на користь Порше Лізинг Україна платежі у відповідності до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контакту, та інших положень контракту, кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; часину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом. Нижчезазначені витрати не включаються до лізингових платежів: будь - які податки, що можуть застосовуватися до контракту після його виконання або в будь - який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання. Такі витрати підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна. У разі, якщо Порше Лізинг Україна понесло такі витрати, лізингоодержувач зобов'язується компенсувати суму таких витрат у повному обсязі протягом 3-х робочих днів з моменту відправлення Порше Лізинг Україна відповідної вимоги лізингоодержувачу.
Згідно з п. 6.3 додатку сторони погодили, що лізингові платежі та інші платежі, які підлягають виплаті за цим контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну Євро/долара США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншого банку) з купівлі та продажу Євро/доларів США до української гривні (надалі - "обмінний курс"), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в Контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.
Лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг України у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) (п.6.5 додатку).
Пунктом 8.2 додатку передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються наступні санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (п.п.8.2.1); штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (п.п. 8.3.1 цього контракту): еквівалент 15 євро за першу вимогу, еквівалент 20 євро за другу вимогу, еквівалент 25 євро за 3 вимогу (п.п.8.2.2); компенсація будь - яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту (п.п.8.2.3). Вищезазначені штрафні санкції підлягають виплаті лізингоодержувачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, незважаючи на можливе розірвання контракту Порше Лізинг Україна.
В п.8.3 додатку вказано, що у випадку, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш, ніж на 10 (десять) робочих днів, Порше Лізинг Україна має право: надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1 контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом (п.8.3.1), якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса (п.8.3.2).
Строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання акта приймання - передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу (п.п.12.1, 12.2 додатку).
Згідно п. 12.7 додатку, у випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим.
В п. 12.9 додатку визначено, що у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.
У будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту, Порше Лізинг Україна прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка об'єкта лізингу, доставка об'єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування, тощо), штрафи, витрати на правову допомогу (п.12.10 додатку).
У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п.12.13 додатку).
Незалежно від завершення виконання цього контракту або проведення операцій, запланованих в рамках цього контракту, усі витрати та збитки (включаючи ті з них, що пов'язані з виплатою гонорарів за юридичні та фінансові консалтингові послуги), завдані у зв'язку з укладенням або виконанням цього контракту, а також операціями, запланованими в рамках виконання цього контракту, відшкодовуються стороною, яка завдала такі збитки (п.16.1 додатку).
Проте, як виняток, усі збори, податки, гонорари, грошові штрафи та інші витрати, що пов'язані з контрактом і можуть виникати протягом строку дії контракту, виплачуються або відшкодовуються виключно лізингоодержувачем (п.16.2 додатку).
Якщо інше прямо не передбачено контрактом, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у контракті у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою. При цьому факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладеного з відповідною відміткою УДППЗ "Укрпошта" або кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або кур'єром). Факт отримання адресатом повідомлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), наявності повідомлення про вручення адресату поштового відправлення/відмови адресата від прийняття з відповідною відміткою УДППЗ "Укрпошта", кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення кур'єром або поштою) (п.20.5 додатку).
Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) сторони узгодили порядок сплати та розмір лізингових платежів.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" передало, а відповідач прийняв предмет лізингу - транспортний засіб Аudi А5 1.8 TFSI, рік виробництва 2012, вартістю 434429,82 грн., що підтверджується актом прийому - передачі від 24.09.2012.
Позивач зазначає, що станом на 19.03.2015 у відповідача перед позивачем була наявна заборгованість за період з 16.03.2014 по 17.07.2014 на суму 40545,05 грн.
Як стверджує позивач у позовній заяві, ним на адресу відповідача з метою сплати простроченої заборгованості, захисту своїх прав та запобіганню нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання були направлені відповідні вимоги (нагадування про несплату), а саме: від 04.03.2014, від 17.03.2014, від 07.04.2014, від 17.04.2014, від 05.05.2014, від 19.05.2014, від 05.06.2014, від 17.06.2014, від 03.07.2014.
07.07.2014 позивачем на адресу відповідача надіслана вимога №00005718 від 03.07.2014 про сплату заборгованості за договором у розмірі 40545,05 грн., повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, яка повернута відправнику у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання 08.08.2014.
04.10.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. вчинено виконавчий напис за реєстровим №1656 про зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" майно - транспортний засіб Аudi А5 1.8 TFSI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
21.10.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом №1656, виданим 04.10.2014.
Як стверджує позивач у позовній заяві, предмет лізингу, станом на дату звернення позивача з позовом, відповідачем не повернутий.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував умови договору по оплаті лізингових платежів за період з 16.03.2014 по 17.07.2014 на суму 40545,05 грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, збитки у розмірі 445352,65 грн., штраф у розмірі 2113,20 грн., пеню у розмірі 3991,45 грн. та 3% річних у розмірі 1062,84 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Внаслідок укладення договору про фінансовий лізинг №00005718 від 05.09.2012 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, що підтверджується актом прийому - передачі від 24.09.2014.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) відповідач повинен був здійснити перерахування лізингових платежів, в тому числі відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, процентів та комісії, за період з 16.03.2014 по 17.07.2014 із узгодженням дати сплати вказаних платежів - 15 числа поточного місяця.
Позивачем були виставлені рахунки - фактури №00190965 від 07.03.2014 на суму 7608,01 грн., №00193388 від 01.04.2014 на суму 9129,61 грн., №00199998 від 05.05.2014 на суму 9360,63 грн., №00205842 від 03.06.2014 на суму 9527,94 грн., №00212611 від 02.07.2014 на суму 9480,14 грн., а загалом на суму в розмірі 45106,33 грн., проте відповідачем була здійснена лише часткова оплата лізингових платежів на суму 4561,28 грн. Доказів на спростування зазначених обставин відповідач суду не надав.
За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем вищезазначених норм законодавства та умов договору у зв'язку з несплатою лізингових платежів в повному обсязі. Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 40545,05 грн. підлягають задоволенню.
Також при зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за період прострочки з 16.02.2015 р. по 06.04.2015 у розмірі 1062,84 грн.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, тобто стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у розмірі 1062,84 грн.
Крім цього, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 3991,45 грн.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.2.1 додатку передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.
Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 3991,45 грн.
Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу відповідно до п.п.8.2.2 додатку у розмірі 2113,20 грн.
Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв'язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій ст. 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 8.2.2 додатку передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (п.п.8.3.1 цього контракту): еквівалент 15 євро за першу вимогу, еквівалент 20 євро за другу вимогу, еквівалент 25 євро за 3 вимогу (п.п.8.2.2).
Пунктом 20.5 сторони погодили, якщо інше прямо не передбачено контрактом, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у контракті у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою. При цьому факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладеного з відповідною відміткою УДППЗ "Укрпошта" або кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або кур'єром). Факт отримання адресатом повідомлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), наявності повідомлення про вручення адресату поштового відправлення/відмови адресата від прийняття з відповідною відміткою УДППЗ "Укрпошта", кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення кур'єром або поштою).
Належних та допустимих доказів надсилання позивачем вимог на адресу відповідача, як це передбачено п.20.5 додатку, позивач не надав, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу та про відмову в задоволенні цієї вимоги позивача.
Що стосується позовних вимог про стягнення збитків у розмірі збитків у розмірі 445352,65 грн., з яких 9720,00 грн. - збитки у зв'язку з відновленням його порушеного права як власника об'єкта лізингу, 435632,65 грн. - упущена вигода у вигляді залишку несплачених лізингових платежів, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків, вина заподіювача збитків, причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитків у розмірі 9720,00 грн., які понесені ним у зв'язку з відновленням його порушеного права як власника об'єкта лізингу, оскільки останній звертався до спеціалізованої організації ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса щодо повернення об'єкта лізингу на суму 3500,00 грн. та з метою стягнення заборгованості в досудовому та судовому порядку на загальну суму 3000,00 грн. та ПДВ у розмірі 1600,00 грн.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. (п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013"Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Суд звертає увагу, що позивачем невірно визначена правова природа грошових коштів у розмірі 3000,00 грн., оскільки вказані витрати позивача є витратами на правову допомогу, які розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Крім того, належних та допустимих доказів понесення витрат на суму 3000,00 грн. позивачем суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 3000,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача витрат на послуги з вчинення виконавчого напису нотаріуса щодо повернення об'єкта лізингу на суму 3500,00 грн., суд зазначає наступне.
За договором від 21.06.2012, укладеним між ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" (агентство) та ТОВ "Порше Лізинг Україна" (замовник), останній доручає, а агентство приймає на себе зобов'язання надати замовнику юридично-консультаційні послуги відповідно до умов договору, а замовник-прийняти та оплатити їх.
Згідно з пунктом 1.5 договору від 21.06.2012 юридично-консультаційні послуги, що надаються агенством замовнику, включають в себе, зокрема, забезпечення повернення об'єктів лізингу замовнику, вжиття заходів, спрямованих на представництво інтересів замовника у виконавчому провадженні з метою вилучення майна, переданого лізингоодержувачу за договором лізингу тощо.
Згідно з пунктом 3.5.2 цього договору агентство організовує оформлення нотаріусом виконавчого напису на підставі оригіналу договору лізингу.
Пунктом 6.2.2 договору від 21.06.2012 передбачено, що замовник здійснює оплату за юридично - консультаційні послуги згідно п.3.5.2 договору за фактом надання цих послуг, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання - передачі об'єкту лізингу та акту приймання послуг.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов вищенаведеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тріпл Сі" було надано позивачеві послуги по поверненню об'єкту лізингу (вчинення виконавчого напису нотаріуса) зокрема по відповідачу на суму 3500,00 грн. без ПДВ, про що свідчить акт наданих послуг №421 від 06.10.2014 на загальну суму 24500,00 грн.
Платіжним дорученням №50008556 від 27.10.2014 на підставі виставленого ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" рахунку №421 від 06.10.2014 позивачем було сплачено вартість отриманих послуг за договором від 21.06.2012 на загальну суму 24500,00 грн. без ПДВ.
Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, а також те, що у відповідності до пункту 13.6 додатку до договору про фінансовий лізинг №00005718 від 05.09.2012 лізингоодержувач відшкодовує будь-які витрати, понесені ТОВ "Порше Лізинг Україна" у зв'язку з вилученням об'єкта лізингу, позовні вимоги про стягнення 3500,00 грн. збитків за вчинення виконавчого напису нотаріуса суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача ПДВ у розмірі 1600,00 грн. на суму збитків, то суд зазначає про те, що чинним законодавством не передбачено нарахування податку на додану вартість на суми понесених збитків. Докази ж сплати ТОВ "Порше Лізинг Україна" суми податку на додану вартість з перерахованої замовником агенству суми позивачем не подано.
Аналогічна позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 05.11.2014 у справі № 916/1304/14.
Що стосується іншої частини заявленої до стягнення збитків у розмірі 435632,65 грн. упущеної вигоди у вигляді залишку несплачених лізингових платежів, то суд зазначає, що позивачем не доведено суду складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та понесеними позивачем збитками саме у заявленому позивачем розмірі.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку. В даному випадку позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності такого зв'язку між діями відповідача та понесеними збитками позивача.
Крім того, при нарахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.
Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки. Проте, в даному випадку позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України реальності понесення збитків у вигляді упущеної вигоди саме у розмірі 435632,65 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, у зв'язку з чим з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 40545,05 грн., пеня у розмірі 3991,45 грн., 3% річних у розмірі 1062,84 грн. та 3500,00 грн. збитків, понесених позивачем за вчинення виконавчого напису.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, витрати по сплаті судового збору, виходячи із ставок судового збору, встановлених Законом України "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент звернення позивача з даним позовом до суду (28.12.2015) становлять 7395,98 грн.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (01034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, пр-т. П. Тичини, 1В, ідентифікаційний код 35571472) заборгованість у розмірі 40545 (сорок тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. 05 коп., пеню у розмірі 3991 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 45 коп., 3% річних у розмірі 1062 (одна тисяча шістдесят дві) грн. 84 коп., 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. збитків, понесених позивачем за вчинення виконавчого напису та судовий збір у розмірі 736 (сімсот тридцять шість) грн. 49 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 30.03.2016
Суддя Ю.М.Смирнова