Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
Іменем України
“ 29 ” березня 2016 року Справа №927/178/16
За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз"
вул. Зрошувальна, 15, м. Київ, 02099
До ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер-Шина"
юридична адреса: пр-т Перемоги, 95, оф. 110, м. Чернігів, 14000
адреса керівника: АДРЕСА_1, 14005
Про стягнення 4120,34 грн.
Суддя І.В. Кушнір
Від Позивача: ОСОБА_1, довіреність № 619 від 25.06.2015, юрисконсульт
Від Відповідача: не з'явився.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер-Шина" про стягнення 4120,34 грн., в тому числі 4000,00 грн. основного боргу (попередньої оплати), 55,15 грн. інфляційних та 65,19грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачем на підставі усного договору було сплачено Відповідачу 14100,00 грн., проте останній передав Позивачу товар лише на суму 10100,00 грн.
До початку судового засідання представником Позивача, в межах повноважень, визначених довіреністю, подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 4216,33 грн., в тому числі 4000,00 грн. основного боргу (попередньої оплати), 168,00 грн. інфляційних, 48,33 грн. - 3% річних.
Відповідно до ч.ч.4,6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України:
"Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови отримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси."
У пункті 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції“ (із змінами) зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Як вбачається з вищезазначеної заяви, Позивачем фактично зменшено розмір 3% річних та збільшено суму інфляційних. При цьому, розмір позовних вимог фактично збільшився.
Враховуючи, що як зменшення, так і збільшення розміру позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а також, що сума позовних вимог фактично збільшилась, суд приймає вищевказану заяву Позивача як заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням вищезазначеної заяви.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав, явки повноважного представника у судові засідання 15.03.2016 та 29.03.2016 не забезпечив
Ухвали про порушення провадження у справі від 26.02.2016 та відкладення розгляду справи від 15.03.2016, надіслані Відповідачу на юридичну адресу: пр-т Перемоги, 95, оф.110, м. Чернігів, 14000, повернулися до суду без вручення адресату з поштовими відмітками: "за закінченням терміну зберігання".
Ухвала про відкладення розгляду справи від 15.03.2016, надіслана на адресу керівника Відповідача: АДРЕСА_1, 14005, повернулася до суду без вручення адресату з поштовою відміткою: "за закінченням терміну зберігання".
Згідно Спеціального витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який долучено до матеріалів справи, станом на 10.03.2016 місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер-Шина" - пр-т Перемоги, 95, оф. 110, м. Чернігів, 14000.
Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Згідно з п.п.3.9.1 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" №18 від 26.12.2011 (із змінами) в разі якщо ухвалу про порушення провадження по справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Враховуючи, що ухвали про порушення провадження у справі від 26.02.2016 та відкладення розгляду справи від 15.03.2016 були направлені Відповідачу по справі за вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою, суд вважає, що не перебування Відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не перешкоджають розгляду справи по суті.
На підставі викладеного, суд приходить висновку про розгляд справи без участі представника Відповідача за наявними матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз" (Позивач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 17.03.1998, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №344951.
Згідно Спеціального витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом від 10.03.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівер-Шина" (Відповідач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29.07.2013.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Сівер-Шина" (Відповідач) на підставі усного договору був виписаний Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз" (Позивач) рахунок-фактура №0000327 від 28.08.2015 на суму 14100,00 грн. на передачу 2 автошин 12,4 L-16 ФБел-160 М та 2 автошин 7,50 L-16 ФБел-253 М нc 4.
Позивачем відповідно до вищевказаного рахунку було перераховано Відповідачу 14100,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1341 від 31.08.2015 на суму 14100,00 грн.
Відповідачем був поставлений Позивачу товар - 2 автошини 12,4 L-16 ФБел-160 М на загальну суму 10100,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №0000327 від 11.09.2015 на суму 10100,00 грн.
Копії вищевказаних рахунку-фактури, платіжного доручення та видаткової накладної наявні в матеріалах справи.
В матеріалах справи міститься копія вимоги Позивача до Відповідача №718 від 01.10.2015 про повернення частини сплачених коштів за невиконану частину зобов'язання, а саме: 4000,00 грн.
Позивачем 31.12.2015 була направлена Відповідачу претензія №914 від 30.12.2015 про повернення сплачених коштів у сумі 4000,00 грн., яка була повернута Позивачу без вручення адресату з поштовою відміткою: "за закінченням терміну зберігання".
На підставі викладеного, Позивач звернувся з відповідним позовом до Відповідача.
Аналіз правовідносин, які виникли між сторонами з приводу оплати та часткової передачі товару свідчить, що між сторонами фактично був укладений усний договір купівлі-продажу.
Доказів укладення саме письмового договору сторонами суду не представлено.
Згідно з п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Відповідно до ч.1 ст.218 зазначеного Кодексу, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Для купівлі-продажу майна, що було предметом вищевказаного усного договору, така недійсність законом не передбачена.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України:
„Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.”
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України:
“1.Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.“
Відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України:
“1. Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
2. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
3. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
4. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.”
Згідно з ч.1 ст.692 даного Кодексу:
«Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.»
Письмовий договір між сторонами, який би встановлював як строк поставки товару, так і його оплати, відсутній, а тому до спірних правовідносин підлягають вищенаведені статті Цивільного кодексу України.
Таким чином, оплата Позивачем товару до його передачі Відповідачем є в даному випадку зустрічним виконанням зобов'язання, а тому Відповідач, відповідно до наведеної ст.538 Цивільного кодексу України, мав виконати свої зобов'язання по передачі товару одночасно з оплатою його Позивачем, чого в повному обсязі ним зроблено не було.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):
“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”
Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України:
„1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
2. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
3. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.”
Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.693 Цивільного кодексу України:
„1. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.”
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що Відповідачем не надані докази як передачі Позивачу товару на всю оплачену Позивачем суму, так і повернення Позивачу попередньої оплати у сумі 4000,00 грн. за товар, який не був поставлений, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 4000,00 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Разом з тим, Позивач просить стягнути з Відповідача 168,00 грн. інфляційних та 48,33 грн. - 3% річних за період з 11.09.2015 по 05.02.2016.
При цьому, Позивач посилається на ст.625 Цивільного кодексу, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, стягнення з Продавця суми попередньої оплати не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.
Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України по справах №921/266/13-г/7 від 16 вересня 2014 року та №5011-42/13539-2012 від 15 жовтня 2013 року.
Крім того, відповідно до п.п.5.2. п.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань“ (із змінами):
“Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.”
Таким чином, в стягненні 168,00 грн. інфляційних та 48,33 грн. - 3% річних має бути відмовлено.
Згідно з ч.1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:
"Судовий збір покладається:
· у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.”
Відповідно до абз.1,4 п.п.4.1. п.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами):
"Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має виходити, зокрема, з такого.
4.1. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.
Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою."
Позивачем за подання даної позовної заяви згідно з платіжним дорученням №203 від 05.02.2016 було сплачено 1378,00 грн.
З урахуванням викладеного, оскільки позовні вимоги задоволено частково, з Відповідача підлягає стягненню 1307,30 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер-Шина" (пр-т Перемоги, 95, оф. 110, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 38777067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз" (вул. Зрошувальна, 15, м. Київ, 02099, ідентифікаційний код 21701113) 4000 грн. 00 коп. попередньої оплати та 1307 грн. 30 коп. на відшкодування судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В стягненні 168 грн. 00 коп. інфляційних та 48 грн. 33 коп. - 3% річних відмовити.
Повне рішення складено 30 березня 2016 року.
Суддя І.В. Кушнір