Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" березня 2016 р.Справа № 922/276/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бринцева О.В.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальпром", м. Харків;
до Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", м. Харків;
про стягнення 21.035,56 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 19.01.2016 р.;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 489 від 19.05.2014 р.
03.02.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальпром" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", у якому просить стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 21.035,56 грн., що включає суму інфляційних втрат в розмірі 14.137,87 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 6.897,69 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач виконав рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2015 р. у справі № 922/4378/15 (залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 р.), про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 490.771,20 грн., неустойки у розмірі 122.074,29 грн. за період з 10.10.2014 р. по 10.04.2015 р., інфляційних втрат за період з 10.10.2014 р. по 23.07.2015 р. в розмірі 251.404,43 грн., трьох процентів річних за період з 10.10.2014 р. по 23.07.2015 р. у розмірі 11.576,82 грн., - лише 11.01.2016 р., у зв'язку з чим позивачем, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошових зобов'язань відповідачем, нараховані на суму основного боргу у розмірі 490.771,20 грн. три проценти річних та інфляційні втрати за період з 24.07.2015 р. по 10.01.2016 р.; в якості правових підстав позову позивач вказує на норми ст. ст. 525, 526, 530, 611, 625, 837, 853 ЦК України.
В судовому засіданні 03.03.2016 р. оголошено перерву до 10:00 год. 29.03.2016 р.
Представник позивача позов підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволенні з підстав вказаних у позовній заяві, звернувся з клопотанням про долучення до матеріалів справи письмових пояснень б/н від 26.02.2016 р. (вх. № 7407 від 03.03.2016 р.).
Представник відповідача проти позову заперечує частково, а саме вважає безпідставним нарахування трьох процентів річних у період з 29.12.2015 р. по 10.01.2016 р., погоджуючись із тим, що прострочення виконання грошового зобов"язання розпочалося 24.07.2015 р. і тривало до 29.12.2015 р., мотивуючи свої заперечення сплатою у добровільному порядку 893.343,27 грн. за рішенням у справі № 922/4378/15 в межах виконавчого провадження № 49732355, що підтверджується платіжним дорученням № 2762 від 30.12.2015 р., наданим разом із відзивом б/н від 22.02.2016 р. (вх. № 5930 від 22.02.2016 р., т. І а. с. 49, 45-46, відповідно). В додаткових поясненнях б/н від 22.03.2016 р. (вх. № 9660 від 23.03.2016 р., т. І а. с. 55) відповідач просить відмовити в позові про стягнення 3% річних за період з 30.12.2015 р. по 10.01.2016 р. в сумі 484,05 грн., визнаючи при цьому 6.413,64 грн., нарахованих за період з 24.07.2015 р. по 29.12.2015 р.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальпром" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", в якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу у розмірі 490771,20 грн., неустойку у розмірі 122074,29 грн., інфляційні втрати в розмірі 251404,43 грн., три відсотки річних в розмірі 11576,82 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору №24/12/212-82 про створення (передачу) науково - технічної продукції, який укладений між позивачем та відповідачем (т. І а. с. 20-24).
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.09.2015р. у справі № 922/4378/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 р. (т. І а. с. 32-34, 35-39), позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальпром" суму основного боргу у розмірі 490771,20 грн., неустойку у розмірі 122074,29 грн., інфляційні втрати в розмірі 251404,43 грн., три відсотки річних в розмірі 11576,82 грн. та судовий збір у розмірі 17516,53 грн.
Як стверджує позивач у своєму позові, вищевказане судове рішення, в межах виконавчого провадження, було виконано відповідачем лише 11.01.2016 р.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, шляхом нарахування відповідачу трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 24.07.2015 р. по 10.01.2016 р.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
В той же час, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Позивачем нараховані відповідачу на суму основного боргу у розмірі 490.771,20 грн. три проценти річних у розмірі 6.897,69 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14.137,87 грн. за період з 24.07.2015 р. по 10.01.2016 р. (початок нарахування - дата, яка не увійшла в розрахунок заборгованості за судовим рішенням у справі № 922/4378/15, кінець нарахування - дата надходження грошових коштів, сплачених відповідачем, на рахунок позивача (розрахунок т. І а. с. 5-6).
В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних у розмірі 6.897,69 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14.137,87 грн. за період з 24.07.2015 р. по 10.01.2016 р. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Заперечення відповідача проти позову в частині стягнення трьох процентів річних за період з 30.12.2015 р. по 10.01.2016 р., мотивовані сплатою заборгованості у добровільному порядку 30.12.2015 р., відповідно до платіжного доручення № 2762 від 30.12.2015 р. (т. І а. с. 49), відхиляються судом як безпідставні, враховуючи роз"яснення надані у п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14.
Так, з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у даній справі, що складаються з 1.378,00 грн. судового збору, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 20, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 598-609, 625 ЦК України, ст. ст. 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 9, код ЄДРПОУ 31632138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальпром" (61145, м. Харків, вул. Шатилова Дача, 4, код ЄДРПОУ 24270537, р/р № 26008401369010 в ПАТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528) грошову суму в розмірі 21.035,56 грн., що включає суму інфляційних втрат в розмірі 14.137,87 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 6.897,69 грн.; та 1.378,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29.03.2016 р.
Суддя ОСОБА_3
/Справа № 922/276/16/