"02" лютого 2016 р.Справа № 921/1239/14-г/6
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровець Я.Я.
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс", вул. Урицького, 1, м. Київ, 03035.
до відповідача: ОСОБА_2 акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів", вул. Микулинецька, 76, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724.
про стягнення 1 615 638,78 грн. боргу
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 08.11.2015 р.)
від відповідача: ОСОБА_4 - адвокат (посвідчення № 675 від 24.02.2015 р.), ОСОБА_5 - представник (довіреність № 21 від 22.01.2016 р.).
Учасникам судового процесу в судовому засіданні оголошено склад суду та роз'яснено їх права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".
Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 9212 171 МВ 22193.
В судовому засіданні 02.02.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" про cтягнення 1 615 638,78 грн. основного зобов'язання.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2015 р. у справі № 921/1239/14-г/6 (суддя - Шумський І.П.) позов задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" (вул. Микулинецька, 76 смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, код 05398154), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" (вул. Урицького, 1 м. Київ, код 37552645) - 1 615 638,78 грн. боргу та 32 312,76 грн. судового збору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Юрченко Я.О., судді - Давид Л.Л., Хабіб М.І.) рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2015 р. у справі № 921/1239/14-г/6 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2015 р. (головуючий суддя Іванова Л.Б., суддя Гольцова Л.А, суддя Козир Т.П,) касаційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" задоволено частково. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2015 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. у справі № 921/1239/14-г/6 скасовано. Справу № 921/1239/14-г/6 направлено на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області. Скасовано заходи із зупинення виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2015 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. у справі № 921/1239/14-г/6.
Згідно автоматичного розподілу судових справ відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу № 921/1239/14-г/6 передано на новий розгляд судді Боровцю Я.Я.
Ухвалою господарського суду від 23.11.2015 р. прийнято справу № 921/1239/14-г/6 до свого провадження та її розгляд призначено на 10.12.2015 р.
У відповідності до ст. 77 ГПК України, у судових засіданнях оголошувались перерви до 24.12.2015 р., до 05.01.2016 р., до 15.01.2016 р.
Ухвалою суду від 15.01.2016 року строк розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено на 15 днів та відкладено її розгляд на 02.02.2016 р.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях б/н від 24.12.2015 р.; б/н від 25.12.2015 р. та б/н від 26.01.2016 р. Через канцелярію суду подав заяву про виправлення описки в позовній заяві б/н від 10.12.2015 р. а саме: виправити описку в даті укладення договору 28.08.2012 р. читати, як 01.08.2012 р.
Представник відповідача в судових засіданнях проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:
Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.
Згідно ст. 67 ГК України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.
Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До виконання господарських договорів, згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "РС-Автошляхбуд" (надалі - Перевізник) та ОСОБА_2 акціонерним товариством "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" (надалі - Замовник/відповідач) укладено договір перевезення вантажу № 29/1 (надалі - Договір перевезення), предметом якого є надання Перевізником послуг автотранспорту по перевезенню вантажів в межах митної території України (п. 1.1. Договору перевезення вантажу).
Позивачем в позовній заяві б/н від 30.10.2014 року (вх. № 1279 від 06.11.2014 року) зазначено дату укладення договору 28.08.2012 року. Однак, заявою від 10.12.2015 року (вх. № 25878 від 10.12.2015 року) позивач просив виправити описку в позовній заяві про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажу № 29/1 від 28.08.2012 року, а саме в даті укладення договору 28.08.2012 року читати, як 01.08.2012 року і долучив копію договору № 29/1 перевезення вантажу від 01.08.2012 року.
Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. Договору перевезення визначено, що Перевізник зобов'язався виділяти технічно-справні автомобілі по марках і в кількості згідно заявки Замовника, поданої в усній чи письмовій формах; забезпечити доставку, збереження вантажу при транспортуванні і оформити всю належну документацію згідно вимог Правил перевезення вантажів в Україні та інших нормативних актів, в свою чергу Замовник зобов'язався вчасно подати Перевізнику заявку про кількість, вантажопідйомність, марку, місце та час подання автомобілів, місце завантаження та вивантаження.
Відповідно до п. 2.4. Договору перевезення Замовник (відповідач) зобов'язався організувати навантажувально-розвантажувальні роботи та оформити всю належну документацію.
За надані транспортні послуги Замовник (відповідач) зобов'язався здійснити оплату вартості послуг в термін не пізніше 3-х банківських днів з моменту здійснення перевезення (п. 3.1. Договору перевезення).
Згідно п. 5.1. Договору перевезення, даний договір вступає в силу з моменту його підписання, діє до повного виконання обов'язків сторонами, і укладається на термін до 21.12.2013 року. Він може бути продовжений на наступний строк, якщо сторони побажають його продовжити.
Відповідно до ч. 1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проаналізувавши Договір перевезення, судом встановлено, що у договорі відсутнє застереження щодо неможливості заміни сторін у зобов'язанні та про необхідність отримання згоди боржника на заміну кредитора.
07 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РС-Автошляхбуд" (надалі - Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 груп плюс" (надалі - Новий кредитор/позивач) укладено Договір про відступлення права вимоги № 07/08/2013 (надалі - Договір відступлення права вимоги).
Відповідно до п. 1 Договору відступлення права вимоги, в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором перевезення вантажу № 39/1 від 28 серпня 2012 року, укладений між Первісним кредитором та ОСОБА_2 акціонерним товариством "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів".
Згідно п. 2 Договору відступлення права вимоги, з моменту набрання чинності даним Договором до Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від ОСОБА_2 акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" належного та реального виконання обов'язків, передбачених Договором перевезення вантажу № 29/1 від 28 серпня 2012 року, а саме, сплати грошових коштів у розмірі 1 701 180,00 грн. До Нового кредитора переходять права на стягнення заборгованості, штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань.
Пунктом 3 Договору відступлення права вимоги передбачено, що моментом переходу права вимоги Первісного кредитора за Договором, визначеним у п. 1 цього Договору, до Нового кредитора є момент набрання чинності цим договором.
Відповідно до п. 4 Договору відступлення права вимоги, протягом одного дня з дати підписання даного Договору Первісний кредитор зобов'язується передати Новому кредитору всі відповіді документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно п. 6 Договору відступлення права вимоги, Первісний кредитор відповідає перед Новим кредитором за недійсність переданого за цим Договором права вимоги, але не відповідає за невиконання ОСОБА_2 акціонерним товариством "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" свого обов'язку.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
В матеріалах справи міститься повідомлення про відступлення права вимоги від 07.08.2013 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "РС-Автошляхбуд" (Первісним кредитором) адресоване відповідачу, в якому Первісним кредитор повідомляє, що відступив Новому кредиторові (позивачу) право вимоги грошових коштів за Договором перевезення вантажу № 29/1 від 28 серпня 2012 року. В додатку до повідомлення зазначено копію договору про відступлення права вимоги.
02.10.2013 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 02/10-13 про сплату заборгованості за договором перевезення вантажу № 29/1 від 28.08.2012 року у розмірі 1 615 638,78 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідачем надіслано позивачу відповідь на претензію № 02/10-13 від 02.10.2013 року, в якій зазначив, що розглянувши дану претензію було прийнято рішення, що відповідно до чинного законодавства (п. 2 ст. 517 ЦК України), за відсутності підтверджуючих документів стосовно укладеного договору про відступлення права вимоги, відповідач не в змозі вирішувати з позивачем питань щодо відносин із ТОВ "РС-Автошляхбуд".
Також, 20.12.2013 року відповідач надіслав позивачу лист № 532, в якому просив надати нотаріально засвідчену копію договору відступлення права вимоги та відповідний акт приймання передачі прав.
06.11.2014 року на адресу Господарського суду Тернопільської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 груп плюс" надійшла позовна заява б/н від 30.10.2014 року до ОСОБА_2 акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" про стягнення з останнього заборгованості за Договором перевезення вантажу № 29/1 від 28.08.2012 року у розмірі 1 615 638,78 грн.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2015 р. у справі № 921/1239/14-г/6 (суддя - Шумський І.П.) позов задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" (вул. Микулинецька, 76 смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, код 05398154), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" (вул. Урицького, 1 м. Київ, код 37552645) - 1 615 638,78 грн. боргу та 32 312,76 грн. судового збору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Юрченко Я.О., судді - Давид Л.Л., Хабіб М.І.) рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2015 р. у справі № 921/1239/14-г/6 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2015 р. (головуючий суддя Іванова Л.Б., суддя Гольцова Л.А, суддя Козир Т.П,) касаційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" задоволено частково. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2015 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. у справі № 921/1239/14-г/6 скасовано. Справу № 921/1239/14-г/6 направлено на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області. Скасовано заходи із зупинення виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2015 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. у справі № 921/1239/14-г/6.
Слід зазначити, що переглядаючи рішення господарського суду Тернопільської області від 03.02.2015 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. у даній справі в касаційному порядку, Вищий господарський суд України у своїй Постанові від 04.11.2015 р., з посиланням на приписи ст.ст. 628, 516, 517 ЦК України, зазначив, що розглядаючи спір по суті, судами не з'ясовано та не надано оцінки умовам договору, а саме тим пунктам, в яких визначені обов'язки Замовника щодо оформлення заявок на послуги, що є визначальною умовою для формування замовлення на певний вид послуг та, відповідно до яких, можливо встановити обов'язок відповідача сплатити або відмовитись від оплати за надані послуги, оскільки при оформленні відповідних документів, Замовник мав би посилатись на реквізити договору та зазначати який вид послуг ним замовляється, що, в подальшому, стало б підставою для встановлення обставин, з якими пов'язано надання та прийняття послуг саме на виконання договірних зобов'язань. Крім того, не дослідженим залишилось питання складання належним чином оформлених транспортних накладних (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами), що, в силу вимог ст. 909 ЦК України, є обов'язковим для даного виду правовідносин між сторонами. Також зважаючи на вимоги чинного законодавства, боржник має отримати докази переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, що має підтверджуватись належним чином оформленим відповідним повідомленням з доказами його отримання боржником, проте суди, встановивши факт наявності обов'язку виконання відповідачем перед позивачем договірних зобов'язань не з'ясували обставин, які є обов'язковими для наявності підстав вимоги новим кредитором виконання обов'язку боржником.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору № 29/1, по своїй правовій природі є договором перевезення.
Згідно п. 1.1. Договору перевезення, предметом договору є надання Перевізником послуг автотранспорту по перевезенню вантажів в межах митної території України. Обсяг перевезень вказується в заявці Замовника.
Згідно положень ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору перевезення Перевізник зобов'язався: виділяти технічно справні автомобілі по марках і в кількості згідно заявки Замовника, поданої в усній чи письмовій формах; забезпечити доставку, збереження вантажу при транспортуванні і оформити всю належну документацію згідно вимог Правил перевезення вантажів в Україні та інших нормативних актів.
Згідно п.п. 2.3., 2.4. Договору перевезення Замовник (відповідач) зобов'язався: вчасно подати Перевізнику заявку про кількість, вантажопідйомність, марку, місце та час подання автомобілів, місце завантаження та вивантаження; організувати навантажувально-розвантажувальні роботи та оформити всю належну документацію.
Відповідно до п. 3.7. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (з наступним змінами і доповненнями) (надалі Правила перевезення), на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми. У разі масових перевезень вантажів, особливо будівельних на місця будівництв, а також сільськогосподарських вантажів для їх переробки або у місця довгострокового зберігання, Замовник повинен до заявки додати також погоджений з Перевізником графік виконання перевезень із зазначенням добового або середньодобового обсягу перевезень, а також початку і кінця роботи змін.
Згідно п. 3.8. Правил перевезення, заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів електронними чи іншими засобами зв'язку. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.
Пунктом 1.1. Договору перевезення передбачено, що обсяг перевезень вказується в заявці Замовника.
Відповідно до п. 2.1. Договору перевезення Перевізник зобов'язався виділити технічно справні автомобілі по марках і в кількості згідно заявки Замовника, поданої в усній чи письмовій формах.
Таким чином, умовами Договору передбачено, що заявка на перевезення вантажів може подаватися як в усній так і в письмовій формах.
В матеріалах справи відсутні докази письмової форми заявки на перевезення вантажу, а отже не можливо встановити обсягів перевезень, які мав би здійснити Перевізник.
Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
За змістом ст. 1 Правил перевезення вантажів: товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Порядок оформлення документів на перевезення визначені у розділі 11 Правил, згідно якого основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості неменше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Надані позивачем товарно-транспортні накладні, згідно яких визначено вантажовідправником ТОВ "РС-Автошляхбуд", а вантажоодержувачем відповідача, не відповідають вимогам розділу 11 Правил, а саме не містять підписів відповідальної особи щодо одержання вантажу та печаток відповідача.
Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з визначенням статті 1 вищенаведеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких міститься в наведеній нормі.
Аналогічні приписи містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р.
Зокрема, відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Враховуючи вищенаведені норми та здійснивши аналіз змісту наявних в матеріалах справи видаткових та товарно-транспортних накладних суд дійшов висновку, що зазначені накладні є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції щодо перевезення вантажу, а рівно є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за здійснення перевезень, однак не відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону, а саме: не містять підписів уповноважених осіб відповідача, та не можуть бути належними та допустимими доказами в підтвердження існування заборгованості згідно договору перевезення вантажу № 29/1.
Як на належні і допустимі докази отримання відповідачем послуг за договором № 29/1 - позивач посилається на засвідчені обома сторонами акти виконання (надання) цих послуг (робіт), а саме: ОСОБА_3 здачі-приймання робіт № 23083 на суму 50 531,12 грн., ОСОБА_3 здачі-приймання робіт № 23083 на суму 50 409,59 грн., ОСОБА_3 здачі-приймання робіт № 23083 на суму 1 118 518,07 грн., ОСОБА_3 надання послуг № 12 на суму 150 000,00 грн., ОСОБА_3 надання послуг № 35 на суму 291 180,00 грн.
Проте, в ОСОБА_3 здачі-приймання робіт № 23083 на суму 50 531,12 грн., № 23083 на суму 50 409,59 грн., № 23083 на суму 1 118 518,07 грн. відсутнє посилання на договірні відносини.
Також, слід зазначити, що згідно ОСОБА_3 здачі-приймання робіт № 23083 на суму 50 531,12 грн., № 23083 на суму 50 409,59 грн., № 23083 на суму 1 118 518,07 грн. замовником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "РС-Автошляхбуд", а виконавцем ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" тоді як згідно Договору перевезення Публічне акціонерне товариство "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" виступає Замовником, а Товариство з обмеженою відповідальністю "РС-Автошляхбуд" - Перевізником.
ОСОБА_6 надання послуг № 12 від 31.05.2013 року на суму 150 000,00 грн. та № 35 від 31.07.2013 року на суму 291 180,00 грн. то слід зазначити, що умовами договору перевезення вантажу № 29/1 не передбачено оформлення сторонами зазначених актів, а Перевізник зобов'язався оформити всю належну документацію згідно Правил перевезення вантажів в Україні.
Як зазначалось вище, Правилами перевезення вантажів передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Отже, належними та допустимими доказами для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи є саме належним чином оформлена товарно-транспортна накладна, а не акт надання послуг.
Посилання позивача на податкові накладні як належні докази здійснення перевезення вантажу не знаходить правових підстав, оскільки згідно із ст. 201.4 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця; при цьому відповідно до ст. 87.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, б) дата відвантаження товарів.
Отже, податкові накладні, на які посилається позивач не є свідченням здійснення послуг по перевезенню вантажу, виходячи з того, що податкові накладні не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Податкові накладні виписуються як на підтвердження здійснення у звітному періоді факту оплати або передоплати надання послуг, так і на факт отримання послуг, в залежності від того яка подіє відбувається першою.
З огляду на специфіку податкових накладних та особливості заповнення, вони не можуть бути належним підтвердження реального факту здійснення господарської операції - надання послуг, оскільки податкові накладні також містять інформацію і про здійснення оплати чи передоплати послуг.
Податкова накладна має юридичну силу лише разом із належно оформленими первинними документами, що підтверджують факт отримання послуг.
Аналогічну правову позицію наведено у постановах Вищого господарського суду України від 18.12.2012 р. у справі № 5011-14/3686-2012 та від 09.12.2015 р. у справі № 904/3669/15.
ОСОБА_6 твердження позивача про часткову сплату боргу відповідачем 31.05.2013 року в сумі 25 000,00 грн. та 27.06.2013 року в сумі 20 000,00 грн., а відтак визнання боргу за Договором перевезення, судом до уваги не приймаються, оскільки вказані проплати, як вбачається з банківської виписки, здійснено за послуги автотранспорту згідно рахунків б/н від 31.05.2013 року та № 17 від 31.05.2013 року, однак не міститься посилання саме на Договір перевезення.
В матеріалах справи відсутні рахунки б/н від 31.05.2013 року та № 17 від 31.05.2013 року, а отже суд не може дослідити на підставі чого вказані рахунки видавалися.
Відповідно до п. 4 Договору відступлення права вимоги, протягом одного дня з дати підписання даного Договору Первісний кредитор зобов'язується передати Новому кредитору всі відповідні документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
ОСОБА_6 дати укладення Договору перевезення вантажів, суд зазначає наступне.
В позовній заяві позивач зазначив дату укладення Договору перевезення вантажу № 29/1 - 28.08.2012 року, однак заявою (вх.. № 25878 від 10.12.2015 року) просив виправити описку в позовній заяві, а саме в даті укладення договору 28.08.2012 читати, як 01.08.2012.
Таким чином, позивач вважає, що Договір перевезення вантажу № 29/1 укладено 01.08.2012 року.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Предметом Договору відступлення права вимоги є перехід від Первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "РС-Автошляхбуд" до Нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 груп плюс" права вимоги за Договором перевезення вантажу № 29/1 від 28 серпня 2012 року.
Отже, право вимоги у позивача набулося, згідно Договору відступлення права вимоги, за Договором перевезення вантажу від 28.08.2012 року, а позовні вимоги обгрунтовуються Договором перевезення вантажу від 01.08.2012 року.
Відповідно до п. 11 Договору відступлення права вимоги, додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані Сторонами.
Позивачем не надано суду доказів підписання між сторонами Договору відступлення права вимоги додаткових угод щодо зміни дати Договору перевезення вантажу з 28.08.2012 року на 01.08.2012 року.
Слід зазначити, що згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зробленим судом станом на 21.01.2015 року, державну реєстрацію Первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "РС-Автошляхбуд" припинено 08.04.2014 року за рішенням засновників.
Відповідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду всі належні та допустимі докази, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати по справі слід покласти на позивача у відповідності до ст. 49 ГПК
Враховуючи викладене, керуючись Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 514, 516, 517, 525, 526, 530, 638, 908, 909 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).
3. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.03.2016 року.
Суддя Боровець Я.Я.