73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
29 березня 2016 р. Справа № 923/171/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:
від позивача: Пушної Т.М.,
від відповідача: не з'явився
розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", м.Дніпропетровськ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Херсон
про стягнення 61234грн. 25коп.
Описова частина ухвали.
Про обставини справи зазначено в ухвалі від 15.03.2016р., якою розгляд справи відкладався.
Провадження у справі порушено за позовною заявою про стягнення 22651,82грн. боргу за відсотками за користування кредитними коштами, 4698грн. боргу за комісією, 33884,43грн. пені у відносинах за кредитним договором від 27.10.2011р.
Вимоги обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором від 27.10.2011р., який складають його заява від цієї дати та "Умови та правила надання банківських послуг", "Тарифи банку", до яких приєднався відповідач тією заявою.
Відповідач не проявив свого відношення до позовних вимог, витребуваних судом документів не надав, заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.
Суд повідомляв відповідача про час і місце розгляду справи направленням копій ухвали про порушення справи за трьома відомими у справі адресами у АДРЕСА_2. Кореспонденція, що направлялась за адресою: вул.Спортивна, 13 повернулась до суду з позначкою "за закінченням строку зберігання", копії ухвал, що направлялись за двома іншими адресами, до суду не повернулись.
Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вчинений за електронним запитом головою господарського суду Херсонської області відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", містить відомості про те, що місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_3
Копії ухвали про відкладення розгляду справи до 29.03.2016р. о 12год. 20хв. направлялися відповідачу за адресами: м.Херсоні, вул. Спортивна, 13 (юридична адреса), АДРЕСА_2 (адреса, що зазначена у заяві про відкриття поточного рахунку ) і до суду Укрпоштою не повертались.
Відповідач вважається належно повідомленим про час і місце розгляду справи з огляду на зміст ст.64, 87 ГПК України та п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11р. №18, за якими особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі, відкладення розгляду справи надіслано за належною адресою, зокрема, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і не повернуто підприємством зв"язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст.77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи, якщо з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.
Суд не викликав представників сторін в судове засідання, не визнавав їх явку обов'язковою.
Неявка представника відповідача в судове засідання 29.03.2016р., нереалізація відповідачем права на участь у судовому засіданні не унеможливлює розгляд справи № 923/171/16, не є підставою для відкладення розгляду справи.
Заявою від 27.10.2011р. ФОП ОСОБА_2 приєднався до норм, викладених в "Умовах та правилах надання банківських послуг", затверджених Наказом Голови правління "Приватбанку" №СП-2011-85 від 28.01.2011р. (далі - Умови та правила), "Тарифах банку", затверджених тим же наказом, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank. ua. (витяг з Умов та правил у цій редакції - на а.с.57-67, тарифів банку - а.с.68).
За ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Заява ФОП ОСОБА_2 від 27.10.2011р. про приєднання до норм, викладених в "Умовах та правилах надання банківських послуг", "Тарифах банку", разом з цими "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами банку" містить норми договору банківського обслуговування та договору кредитування без номера від 27.10.2011р.
За "Умовами та правилами..." визначено надання банком позичальнику на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру коштів в якості кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту на ведення поточної господарської діяльності. Про розмір кредитного ліміту банк повідомляє клієнта в узгодженій формі.
Користування кредитними коштами передбачало сплату комісії та відсотків річних за диференційованою ставкою: користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:
- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості;
- при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню;
- у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4 Умов та правил, а.с.64).
У п.3.18.5.1 Умов та правил його учасники обумовили відповідальність позичальника: у разі прострочення виконання ним будь-якого грошового зобов'язання позичальник сплачує на користь банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.
Відповідно до ст.526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору, вимог цивільного законодавства; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З доданого розрахунку в обґрунтування вимог, що на а.с. 28-30, слідує, що у спірних відносинах до 24.05.2013р. позивач застосував названі обумовлені п.3.18.4 Умов та правил ставки відсотків у розмірі 24-х та нульову, а з 27.05.2013р. використовував ставку 48% і 56%, починаючи з 91 дня, при непогашенні боргу протягом 90 днів.
В обґрунтування застосування процентної ставки в розмірі 56 одиниць позивач послався на реалізацію власного права на збільшення процентної ставки за пунктом 3.18.2.3.1. (а.с.61), який при укладенні угоди викладено так: "Сторони в порядку ч.1 ст.212 ЦК прийшли до взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена банком, у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та/або курс гривні до іноземної валюта 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та/або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків. Сторони погодилися, що збільшена відсоткова ставка починає діяти після того, як банк повідомить клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а клієнт не погасить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені "Умовами і правилами надання банківських послуг". Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт - банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших)".
Як передбачено цим п.3.18.2.3.1 Умов та правил кредитодавець - банк 05.06.2014р. електронним зв'язком (виписка на а.с.101) повідомив ФОП ОСОБА_2 про зміну ним процентних ставок з 01.07.2014р. з 24% до 36%, та при непогашенні кредиту в 90-денний строк (з 91 дня) - з 48% до 56%.
У п.3.18.2.3.4 Умов та правил (а.с.62) зазначено, що банк при отриманні від клієнта незгоди на збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом на свій розсуд може вчинити дострокове стягнення, розірвати кредитну угоду.
Такої незгоди зі збільшенням банком відсоткової ставки позичальник протягом існування спірних відносин не заявляв, про таку заяву у справі даних нема.
З точки зору свободи договору суд не має підстав не застосовувати у справі зазначений п.3.18.2.3.1 Умов та правил, який є частиною кредитного договору.
У названому повідомленні позичальнику про зміну ставки відсотків за користування кредитними коштами кредитодавець - позивач послався на різкі зміни вартості ресурсів на міжбанківському ринку (а.с.102-117), в довідці на адресу суду від 14.03.2016р. (а.с.81) позивач в обґрунтування змін таких ставок послався як на різкі коливання вартості на міжбанківському ринку, так і на зміну офіційного курсу гривні до іноземної валюти (долара США) з часу укладення договору до 01.07.2014р. (1 до 11,785498) та на збільшення облікової ставки Національного банку України у цей період з 7,5% до 12,5% річних. Кожен з цих факторів як і поєднання кількох з них за названим п.3.18.2.3.1 Умов та правил кваліфікуються підставами для збільшення банком ставок відсотків за користування кредитними коштами. До вказаної довідки банком також додано дані про враховане збільшення курсу валюти і облікової ставки Національного банку України, кожне з яких також за тим п.3.18.2.3.1 Умов та правил кваліфікується підставою для збільшення банком процентної ставки.
В письмових поясненнях на адресу суду (а.с.98-100) позивач зазначив, що процентні ставки змінені у зв'язку зі зміною вартості ресурсів на міжбанківському ринку поряд зі значним збільшенням облікової ставки Національного банку України та співвідношення долара США до гривні України, навів такі дані: "Вартість гривневого банківського ресурсу напряму залежить від облікової ставки Національного банку України, яка з моменту укладення договору підвищилась з 7,5 до 12,5% річних (а це збільшення на 66,7%), що, відповідно, призвело до подорожчання як кредитних та і пасивних ресурсів на всьому банківському ринку України, а саме вартість короткострокових кредитів на міжбанківському ринку (без ризикової операції), виходячи з середньозваженої річної ставки. подорожчала з 11,8% до 16,2%% (+37,3%, згідно офіційного ресурсу Національного банку України http://www.bank.gov.ua/control/uk/index). Станом на 01.07.2014р. офіційний курс гривні до іноземної валюти складав 1178,5498 грн. за 100 доларів США. Так, по активах Банку МСБ було застосовано підвищення за користування кредитом відсотків з 24% до 36%, що складає долю підвищення на 50%, що стосується сплати відсотків за користування кредиту при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних замість 48%, що складає підвищення на 17%. загалом змінені ставки не перевищують збільшену облікову ставку Національного банку України."
До пояснень позивач додав виписку про застосовані у поясненнях дані щодо зміни вартості кредитів за статистичною звітністю банків України.
Знову ж таки з точки зору свободи договору, який є чинним, не визнавався недійсним ні вцілому, ні у частині, застосування банком змінюваної процентної ставки як про це зазначено у п.3.18.2.3.1 Умов та правил (який є частиною договору) не може бути не прийняте судом, оскільки таке застосування є належним виконанням умови договору.
Позовну заяву позивачем подано до канцелярії суду 19.02.2016р. (вх. № 180 від 19.02.2016р.).
До ціни позову за викладенням позовної заяви, як зазначено, позивач відніс 22651,82грн. боргу за відсотками за користування кредитними коштами, 4698грн. боргу за комісією, 33884,43грн. пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань.
Як слідує зі змісту п.3.18.1.8, 3.18.1.10 Умов та правил позичальник мав повернути кредит протягом одного року від укладення договору, а за належного виконання позичальником зобов'язань цей строк повернення кредиту міг збільшуватися банком ще на 1 рік.
З наведеного позивачем "Розрахунку заборгованості" слідує, що станом на 01.02.2016р. (а.с.28-30) відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі неповернутого кредиту в 34800,18грн., а також 31139 грн. неоплачених відсотків за користування кредитом за період з 01.06.2013р. по 01.02.2016р. та 5950,80 грн. комісій за управління кредитом за період з 02.09.2013р. по 01.02.2016р., передбачених п.3.18.4.4 "Умов та правил надання банківських послуг", "Тарифами банку".
У зв'язку з порушенням строків повернення кредиту та сплати відсотків та комісій позивач нарахував до стягнення з відповідача 35393,48 грн. в якості пені за періоди прострочки виконання поточних зобов'язань за договором з 12.03.2012р. по 01.02.2016р.
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Поняття, предмет та підстави стягнення неустойки визначені ст.549-551 ЦК України. Норма про пеню за п.3.18.5.1 "Умов та правил надання банківських послуг" відповідає цим поняттю, предмету і підставам.
За п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Інший строк для нарахування пені, а саме, продовжуваністю три роки у спірних відносинах встановлено п.3.18.5.4 "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с.66) за порушення грошових зобов'язань позичальника та, відповідно, заявою відповідача щодо приєднання до цих умов.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.03.2014р. у справі № 923/23/14 позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до ФОП ОСОБА_2 задоволено, постановлено стягнути з відповідача на користь банка 34800,18грн. заборгованості по кредиту та нарахованих станом на 06.12.2013р. 8487,95грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 1509,05грн. пені, 1252,80грн. заборгованості по комісії та 1827грн. судового збору.
Згідно з інформацією про виконавче провадження №46547893 органом ДВС проведено виконавчі дії у виконавчому провадженні, відкритому за наказом суду №923/23/14 від 31.03.2014р., щодо його примусового виконання, і з підстав неможливості встановлення місця знаходження боржника - відповідача виконавчий документ на підставі п.5 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто стягувачу (копії інформації, постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про повернення виконавчого провадження на а.с.85-89).
Доказів такого виконання зобов'язань відповідачем у справі нема, судом не встановлено.
До ціни позову за викладенням позовної заяви, як зазначено, позивач відніс 22651,82 грн. боргу за відсотками за користування кредитними коштами, 33884,43 грн. пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань, 4698грн. боргу за комісією. Ці складові позивачем визначено відніманням за узагальненими розрахунками станом на 01.02.2016р. (а.с.28-30) сум, постановлених до стягнення за рішенням суду у названій справі №923/23/14.
Наведені позивачем за позовом розрахунки пені судом перевірено.
Судом прийнято до уваги, що пеня нараховувалась у зв'язку з порушенням строків сплати 34800,18грн. на повернення кредиту, 31139грн. у якості відсотків за користування кредитними коштами, 5950,80грн. комісій. Розмір заявленої пені 33884,43грн. навіть при врахуванні вже постановленої до стягнення пені в сумі 1509,05грн. за іншим судовим рішенням не є неспівмірним з сумами прострочених зобов'язань, у зв'язку з якими нараховано пеню.
Судом не встановлено невідповідностей розрахунків, наведених позивачем, умовам договору, законодавству.
На підставі викладених встановлених судом обставин та наведених норм позовні вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, комісії, а також щодо стягнення пені підлягають задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд на підставі ст.49 ГПК України покладає на відповідача судові витрати у справі.
До судових витрат у справі відноситься судовий збір у сумі 1378грн. (1,5% від ціни позову, який вирішено по суті ).
Відповідач має відшкодувати позивачеві витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378грн.
При заявленні позову позивач за платіжним дорученням № ВООО4В10MS від 04.02.2016р. сплатив 1609,25грн. судового збору.
З цієї суми на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір" позивачеві підлягає поверненню з Державного бюджету України 231,25грн. судового збору (1609,25грн. - 1378грн. = 231,25грн.) у зв'язку з надмірною сплатою. Згідно зі ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.82-85 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (код ЄДР 14360570) 22651грн. 82коп. боргу за відсотками за користування кредитними коштами, 4698грн. боргу за комісією, 33884грн. 43коп. пені, 1378грн. на відшкодування витрат з оплати судового збору.
Повернути Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" (код ЄДР 14360570, м. Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, рахунок 29094090011800, ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 352479) з Державного бюджету України 231грн. 25коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № ВООО4В10MS від 04.02.2016р., що на аркуші № 10 судової справи № 923/171/16.
Повне рішення складено 30.03.2016р.
Суддя В.В. Чернявський