Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" березня 2016 р.Справа № 922/226/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.
розглянувши матеріали справи
за первісним позовом публічного акціонерного товариства “Мегабанк”, 61002, м. Харків, вул. Артема, буд. 30, код ЄДРПОУ 09804119;
до товариства з обмеженою відповідальністю “Харківгаз Збут”, 61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621;
про стягнення 791 678,95 грн.
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Харківгаз Збут”, 61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621;
до публічного акціонерного товариства “Мегабанк”, 61002, м. Харків, вул. Артема, буд. 30, код ЄДРПОУ 09804119;
про зобов'язання вчинити певні дії;
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 (довіреність № 13-941/15 від 12.12.2015 р.), ОСОБА_3 (довіреність № 13-890/15д від 21.12.2015 р.);
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 (довіреність № 768 від 16.12.2015 р.), ОСОБА_4 (довіреність № 244 від 09.02.2016 р.).
Фіксація судового процесу здійснюється за допомогою звукозаписуючих технічних засобів, на диск CICX - 09383.
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство “Мегабанк” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Харківгаз Збут” про стягнення заборгованості в розмірі 791 678,95 грн.
Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати комісійної винагороди відповідно до умов п. п. 2.1., 2.2., 4.2.4. договору № 10/15 від 1.07.2015 р. за надані позивачем послуги по прийманню платежів за жовтень, листопад та 1, 2 грудня 2015р., при цьому зазначив, що відповідачем в порушення умов договору не підписано надіслані на його адресу акти приймання - передачі наданих послу за вказаний період, і ,не зважаючи на надісланий останньому лист з вимогою перерахунку комісійної винагороди у вказаному розмірі, станом на 20.01.2016р. борг не сплатив. В якості правових підстав позову зазначає ст.ст. 509, 525, 526, 530, 626, 903 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.02.2016 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/226/16, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 15.02.2016 р. о 11:30 год.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Харківгаз Збут” звернулося до суду з зустрічним позовом до ПАТ “Мегабанк” (вх. № 4799 від 15.02.2016 р.), в якому просить суд зобов'язати ПАТ “Мегабанк” здійснити перерахунок комісійної винагороди за договором № 10/15 від 01.07.2015 р. за приймання платежів із розрахунку 0,3% від суми прийнятих платежів для ТОВ “Харківгаз Збут” з 10.10.2015р.
В обґрунтування зустрічного позову позивач за зустрічним позовом посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. № 758 “Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу”. ТОВ “Харківгаз Збут” зазначає, що вказаною Постановою було затверджено Перелік постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям, до якого, зокрема, входить ТОВ “Харківгаз Збут. Разом з тим, позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до вказаної Постанови також було затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ, які набули чинності 10.10.2015 року, який визначає механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з постачальниками природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу для виконання їх спеціальних обов'язків та пунктом 9 якого визначено, що оплата послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку здійснюється газопостачальними підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками, із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує 0.3 відсотка загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами, а тому, враховуючи п. 8.3 спірного договору, яким визначено, що сторони у своїй діяльності керуються вимогами чинного законодавства України, позивач за зустрічним позовом вважає, що розмір комісійної винагороди за приймання платежів з 10.10.2015 р. не повинен перевищувати 0,3 відсотка загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів і тому ПАТ “Мегабанк” повинен здійснити перерахунок вартості наданих послуг ТОВ “Харківгаз Збут” з 10.10.2015 р. з метою приведення взаємовідносин сторін в рамки діючого законодавства України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.02.2016 р. зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Харківгаз Збут” прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Суд перейшов до розгляду справи по суті у судовому засіданні 10.03.2016 р.
В судовому засіданні 10.03.2016 р. повноважний представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов повністю, проти задоволення зустрічного позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на зустрічну позовну заяву (вх. № 5980 від 23.02.2016 р.) та поясненнях по справі (вх. № 9319 від 10.03.2016 р.), зокрема зазначивши, що, договір №10/15 від 01.07.2015р. укладений між сторонами та виконується в рамках Єдиного розрахункового центру, відповідно до п. 2.1 спірного договору відповідач за первісним позовом зобов'язався сплачувати позивачу за первісним позовом комісійну винагороду за приймання платежів у розмірі 1% без сум ПДВ від суми, прийнятої для ПАТ “Мегабанк”, при цьому дана умова договору є обов'язкова до виконання в силу приписів ст..ст. 628, 629, 903 ЦК України та 193 ГК України, і ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством в силу ст.. 19 Конституції України, вказавши що жодним нормативним актом України не передбачно обов'язок банку здійснити перерахунок розміру комісійної винагороди за договором, напроти відповідно до ст. 53 ЗУ “Про банки і банківську діяльність”, яким відповідач за зустрічним позовом, як банк, зобов'язаний керуватись у своїй діяльності, банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку, а вказаний позивачем за зустрічним позовом розмір комісійної винагороди 0,3% є значно меншим собівартості послуги, зазначеної в розрахунку, а відтак, враховуючи імперативну норму спеціального Закону, відповідач за зустрічним позовом жодним чином не має можливості та законних підстав здійснити перерахунок комісійної винагороди із розрахунку 0,3% від суми прийнятих платежів, і відповідно, задоволення зустрічного позову призведе до порушення норм Конституції, ГК України та ЗУ “Про банки і банківську діяльність”. Стосовно Постанови Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015р. «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ», зазначає, що така не регулює відносини, що виникли між Позивачем та Відповідачем на підставі договору № 10/15 від 01.07.2015 року (надання послуг) та не може бути підставою для зміни розміру комісійної винагороди, передбаченої умовами договору з огляду на наступне: Кабінет Міністрів України постановив зазначений документ відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», відповідно до п. 6 ст. 11 якого для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів, а уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України; Постановою КМУ № 792 визначено уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, до спеціальних обов'язків яких включено обов'язок з постачання природного газу, та їх структурних підрозділів, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам для виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» та публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», при цьому порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України; відповідно до п. 2 розділу II Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2516 «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки» відкриття (закриття) газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, оптовими продавцями природного газу в уповноваженому банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, здійснюється в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від ЗО вересня 2015 року № 792 «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ», відтак, дія вказаної Постанови розповсюджується на постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та регулює відкриття (закриття) газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, оптовими продавцями природного газу в уповноваженому банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання і не має жодного відношення до взаємовідносин ПАТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Харківгахз Збут», що виникли на підставі договору № 10/15 від 01.07.2015р. Також наголошує, що пунктом 1 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, що є додатком до Постанови КМУ від 30.09.2015, № 792, передбачено, що цей Порядок визначає механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з постачальниками природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), і оптовими продавцями природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з продажу природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (далі - оптові продавці), тобто мова йде про оплату газопостачальними підприємствами послуг за обслуговування уповноваженим банком поточних рахунків із спеціальним режимом використання та послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів. Відповідно по абз. З п. 6 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов'язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.12.2015, № 3006 затверджено Переліку поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих в установах ПАТ "Державний ощадний банк України" постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки з постачання природного газу, та їх структурними підрозділами, а також оптовими продавцями, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків, для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів, зокрема, згідно Переліку ТОВ «Харківгаз Збут» у філії Харківське обласне управління AT «Ощадбанк» для м. Харкова відкрито рахунок №26033301494851, а для Харківської області - 26034311494851, і саме ці рахунки вказані в договорі № 10/15 від 01.07.2015р. і саме на них зараховувалися грошові кошти для ТОВ «Харківгаз Збут». Вказана Постанова не містить зобов'язання щодо приведення у відповідність з її нормами умов укладених договорів. В укладеному договорі сторони не вказували та не керувалися при його укладенні, встановленні ціни договору (комісійної винагороди) Постановою КМУ і ціна була встановлена, виключно на договірних, тобто погоджених та влаштовуючих сторони умовах. Крім того, ПАТ «МЕГАБАНК» зазначає, що ТОВ «Харківгаз Збут» безпідставно посилається на Протокол від 14.12.2015 року, який жодним чином не стосується правовідносин з ПАТ «МЕГАБАНК» та посилається на зростання доходів з 01.04.2015 року уповноважених банків у зв'язку з підвищенням цін на природний газ, затверджених Постановою НКРЕКП від 03.03.2015р. №583.
Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні проти первісного позову заперечував з підстав, викладених у зустрічному позові та поясненнях стосовно відзиву ПАТ “Мегабанк” на зустрічну позовну заяву (вх. № 6350 від 25.02.2016 р.) та поясненнях від 09.03.2016р. №498 (вх№7809 10.03.2016р.), підтримував позовні вимоги за зустрічним позовом в повному обсязі, зокрема зазначивши, що відповідно до ст. 11 ЗУ «Про ринок природного газу» Кабінет Міністрів України постановою № 792 від 30.09.2015 р. «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ» затвердив «Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ» та «Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ», відповідно до п. 9 «Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ» оплата послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку здійснюється газопостачальними підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує 0,3 відсотка загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами, крім того, на підставі постанови КМУ № 792 від 30.09.2015 р. втратила чинність постанова КМУ від 26.03.2008 р. № 247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ» (далі - Постанова КМУ від 26.03.2008 р. № 247), яка встановлювала, що оплати послуг щодо приймання платежів від населення банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку здійснюється газопостачальними підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує 1 відсоток загальної суми коштів, що надійшли від населення на поточні рахунки відкриті газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами. Постанова КМУ № 792 від 30.09.2015 р. набрала чинності 10.10.2015 р., таким чином, діюча до 10.10.2015 р. оплата послуг, що здійснюється газопостачальними підприємствами щодо приймання платежів від населення банківськими установами на рівні 1% загальної суми коштів, що надійшли від населення на поточні рахунки, відкриті газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами (постанова КМУ від 26.03.2008 р. № 247), а після набуття чинності Постанови КМУ № 792 від 30.09.2015 р. (10.10.2015 р.), розрахунки за спірним договором повинні проводитись у розмірі, що не перевищує 0,3 відсотка загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами. На момент укладання договору № 10/15 від 01.07.2015 р. ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» та ПАТ «МЕГАБАНК» (далі - Договір) керувались діючим в той час законодавством. Проте, після укладання договору істотно змінились обставини, які сторони під час укладання договору не могли передбачити (змінились нормативно-правові акти, які регулюють взаємовідносини сторін). Посилаючись на абзац 2 ч. З ст. 6 ЦК України зазначає, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами , до актів цивільного законодавства відноситься, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України (ч. 4 ст. 4 ЦК України). Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Крім того зазначає , що з 01.04.2015 р. у зв'язку з підвищенням цін на природний газ для населення (постанова НКРЕКП від 03.03.2015 р. № 583 «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення») витрати у структурі тарифу на постачання природного газу за елементом «послуги банку» збільшено до 706,5 млн. грн., а отже доходи уповноважених банків, які обслуговують рахунки із спеціальним режимом використання в частині приймання платежів від населення зросли на 523,2 млн. грн., або в 3,9 рази. (Відомості згідно протоколу наради від 14.12.2015 р. з питання оплати послуг за обслуговування уповноваженим банком розрахунків побутових платежів за спожитий природний газ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 р. № 792 «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ, також відповідно до домовленостей з МВФ, які передбачені Меморандумом про економічну та фінансову політику, Кабінет Міністрів України узяв зобов'язання підвищити ціни на газ для побутових споживачів з 01.04.2015 р., що в свою чергу призведе до збільшення доходів банків за приймання платежів від побутових споживачів. Також зазначає, що Постановою дійсно обмежений перелік банківських установ у яких можуть бути відкриті рахунки зі спеціальним режимом використання для газопостачальних підприємств ВАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ АБ «Укргазбанк» та ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України», на цих рахунках відбувається акумулювання коштів, які перераховуються банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку після приймання їх від побутових споживачів, але це обмеження жодним чином не стосується взаємовідносин між банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку при здійсненні діяльності по прийманню платежів за спожитий природний газ від побутових споживачів. Також, зазначив, що позивачем за первісним позовом не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджували б собівартість послуг, що надаються ЄРЦ ПАТ «МЕГАБАНК», також за весь період дії вищезазначеного Договору ПАТ «МЕГАБАНК» не надав до ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» жодного ОСОБА_3 звірки результатів фінансових взаємовідносин, який є відповідно до умов укладеного договору єдиним і обов'язковим документом для проведення розрахунків між сторонами за надані послуги, наголошуючи, що тільки підписаний обома ОСОБА_5 є підставою для здійснення розрахунків а на сьогоднішній день, необхідних, узгоджених обома сторонами ОСОБА_5, для проведення розрахунків ОСОБА_5 не складено, а відповідно у ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» відсутня будь - яка заборгованість перед ПАТ «МЕГАБАНК». Крім того, Сторони при укладені договору не визначили терміни виконання зобов'язання по оплаті послуг, наданих ЄРЦ ПАТ «МЕГАБАНК». Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання обов'язку не встановлений, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. ПАТ «МЕГАБАНК» до сьогоднішнього дня жодної, належним чином оформленої вимоги на адресу ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» не направив.
В судовому засіданні 10.03.2016 р. було оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України до 22.03.2016 р. о 12:30 год, а згодом 22.03.2016 р. оголошено перерву до 25.03.2016 р. о 11:00 год.
Після перерви, представник позивача за первісним позовом зазначив, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 р. залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2016 р., яким було відмовлено ТОВ “Харківгаз Збут” в позові про внесення змін до договору № 10/15 від 01.07.2015 р. шляхом укладення додаткової угоди зі зміною комісійної винагороди за приймання платежів у розмірі 0,3 % без ПДВ прийнятої від “Клієнта”.
В судовому засідання представник відповідача за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням (вх. № 9956 від 25.03.2016 р.) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національний банк України, мотивуючи його тим, що залучення Національного банку України до участі у справі дасть можливість об'єктивно і повно оцінити правомірність дій позивача по ігноруванню вимог чинної Постанови КМУ в частині встановлення фіксованого розміру комісійної винагороди по прийманню платежів за надані комунальні послуги, дасть можливість регулятору банківського ринку підтвердити або спростувати розповсюдження вимог Постанови КМУ на ПАТ “Мегабанк”, а також прийняти необхідні рішення для розробки рекомендацій по формуванню єдиної політики дій інших банків України в частині дотримання вимог Постанови КМУ, а відтак недопущення ними порушення банківського законодавства.
Представник позивача за первісним позовом проти клопотання відповідача за первісним позовом про залучення до участі у справі третьої особи заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні зокрема зазначивши, що рішення суду у даній справі не вплине на права та обов'язки Національного банку України і що такі дії відповідача за первісним позовом спрямовані на затягування судового процесу.
Разом з тим, представник відповідача за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням (вх. № 9531 від 22.03.2016 р.) про витребування з позивача за первісним позовом детальних розрахунків собівартості приймання платежів за надані комунальні послуги в розрізі їх видів з зазначенням місячних доходів та витрат ЄРЦ, кількості працівників ЄРЦ, рівня їх доходів та продуктивності праці, обсягу спожитих ЄРЦ комунальних послуг з доданням первинних підтверджуючих документів тощо.
Представник позивача за первісним позовом проти клопотання відповідача за первісним позовом про витребування доказів заперечив, зазначивши, що останнім не наведено аргументів того, які саме обставини справи підтвердять дані докази, а також не надано суду доказів в підтвердження неможливості надати відповідні докази самостійно через відмову (відсутність відповіді) в їх отриманні з боку позивача за первісним позовом, як-то доказів звернення до осіб щодо яких позивач просить витребувати докази, доказів їх відмови, не наведено обставин, які перешкоджають отриманню відповідних.
В судовому засіданні 25.03.2016р. в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву на 5 хв.
Після перерви, розглянувши вищезазначене клопотання відповідача за первісним позовом про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національного банку України, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
При зверненні з вказаним клопотанням відповідачем за первісним позовом не вказано підстав, які свідчать про наявність відповідного інтересу в розумінні статті 27 ГПК України зі сторони вищевказаної особи; не зазначено яким саме чином рішення з даного спору може вплинути на права та обов'язки Національного банку України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національного банку України.
Разом з тим, суд, розглянувши заявлене відповідачем за первісним позовом клопотання про витребування документів, вважає за потрібне відмовити в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно статті 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.
Пунктом 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зауважено увагу суддів на те, що згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.
Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутні відповіді на запити про отримання доказу.
З огляду на вищезазначене та те, що відповідачем за первісним позовом не наведено які обставини справи підтвердять дані розрахунки та не надано доказів на обґрунтування вказаного клопотання - неможливості надати відповідні докази самостійно через відмову (відсутність відповіді) в їх отриманні, як-то доказів звернення до осіб щодо яких позивач просить витребувати докази, доказів їх відмови, не наведено обставин, які перешкоджають отриманню відповідних доказів та обставин, які можуть підтвердити ці докази, суд вважає дане клопотання відповідача за первісним позовом необґрунтованим та відмовляє в задоволенні вказаного клопотання як такого, що не відповідає вимогам статті 38 ГПК України.
За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
01.07.2015 року між Публічним акціонерним товариством "МЕГАБАНК" (Єдиний розрахунковий центр) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (Клієнт) було укладено Договір № 10/15 (далі-Договір) (т.с. І а.с. 13-16), відповідно до умов якого Єдиний розрахунковий центр зобов'язався за завданням Клієнта здійснювати операції з приймання і перерахування Клієнту платежів за природний газ, а Клієнт зобов'язувався сплачувати Єдиному розрахунковому центру комісійну винагороду за вказані послуги.
Згідно з п. 4.1.3. Договору Єдиний розрахунковий центр зобов'язався суму коштів, прийнятих від платників згідно підтвердженого переліку платників за надані послуги за поточний місяць перерахувати на рахунок Клієнта не пізніше наступного банківського дня після зарахування коштів на транзитний рахунок Єдиного розрахункового центру.
Умовами п. 2.1. вищевказаного Договору, сторони погодили та встановили вартість послуг Єдиного розрахункового центра та порядок їх оплати.
Так, Клієнт зобов'язався сплачувати Єдиному розрахунковому центру комісійну винагороду за приймання платежів у розмірі 1% без ПДВ від суми прийнятої для відповідача за первісним позовом.
Клієнт також зобов'язався здійснювати оплату за приймання платежів Єдиним розрахунковим центром шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Єдиного розрахункового центру на підставі підписаного сторонами ОСОБА_5 звірки результатів фінансових взаємовідносин (п. 2.2. Договору).
Пунктом 2.3. Договору встановлено, що сторони щомісячно проводять звірку сум грошових коштів, прийнятих та перерахованих Єдиним розрахунковим центром Клієнту.
Також, згідно з п. 4.2.5., 4.1.4. Договору, сторони зобов'язались здійснювати звіряння сум грошових коштів, прийнятих та перерахованих Єдиним розрахунковим центром Клієнту.
Відповідно до п.п. 4.1.5., 4.2.6. Договору, сторони зобов'язались щомісячно здійснювати звіряння взаємних розрахунків по комісійної винагороди.
Згідно з п. 8.6. Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року. Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не заявить про його розірвання, то строк дії Договору вважається продовженим на наступний рік (12 місяців).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи Меморіальних ордерів за період з 01.10.2015 р. по 02.12.2015 р. (т.с. І а.с. 25-203, т.с. ІІ а.с. 1-198), на виконання умов п. 1.1. Договору, Єдиний розрахунковий центр здійснив за завданням Клієнта операції з приймання і перерахування Клієнту платежів за природний газ (код послуги 07, 08) за період з 01.10.2015 р. по 31.10.2015 р. та з 01.11.2015 р. по 02.12.2015 р., а саме, Єдиний розрахунковий центр з 01.10.2015 р. по 31.10.2015 р. прийняв та перерахував Клієнту платежі за природній газ на загальну суму 32 643 944,85 грн., з урахуванням умов п.2.1. Договору, сума 1% комісійної винагороди становить 326 439,92 грн. Також, з 01.11.2015 р. по 02.12.2015 р. Єдиний розрахунковий центр прийняв та перерахував Клієнту платежі за природній газ на загальну суму 46 523 949,28 грн., з урахуванням умов п. 2.1. Договору, сума 1% комісійної винагороди становить 465 239,03 грн.
З метою виконання п. 4.1.4. Договору, з метою звіряння сум грошових коштів, прийнятих та перерахованих Клієнту, Єдиним розрахунковим центром, листом за вих. № 18-10884 від. 10.12.2015 р. направлено підписані зі свого боку ОСОБА_5 приймання - передачі наданих послуг за період з 01.10.2015 р. по 31.10.2015 р. та за період з 01.11.2015 р. по 02.12.2015 р., в яких Клієнта повідомлено про загальну суму прийнятих та перерахованих платежів (т.с. І а.с. 17-19). Одночасно, Єдиний розрахунковий центр звернувся до Клієнта з Листом за вих. №13-10936 з вимогою у семиденний строк з дня його отримання перерахувати плату за отримані Клієнтом послуги в сумі 791 678,95 грн. (т.с. І а.с. 20-23).
Судом встановлено, що вищевказані ОСОБА_5 приймання - передачі наданих послуг за період з 01.10.2015 р. по 31.10.2015 р. та за період з 01.11.2015 р. по 02.12.2015 р. Клієнт не підписав та Єдиному розрахунковому центру не повернув, що також підтверджено під час розгляду справи поясненнями представників ТОВ "Харківгаз Збут".
Більш того, Листом за вих. № 864 від 30.12.2015 р. Клієнт повідомив Єдиний розрахунковий центр про те, що станом на день написання листа сторонами акти звірки результатів фінансових відносин сторонами не підписані, у зв'язку з чим у ТОВ “Харківгаз Збут” відсутні зобов'язання по сплаті грошових коштів, а наявність судового спору про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору №10/15 від 01.07.2015 року без остаточного рішення робить передчасним проведення перерахування грошових коштів (т.с. І а.с. 24).
Так, у зв'язку з наявною у ТОВ "Харківгаз Збут" заборгованістю за Договором № 10/15 від 01.07.2015 року, яка складає 791678,95 грн., позивач за первісним позовом - ПАТ "Мегабанк" звернувся з первісним з позовом до господарського суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
ТОВ "Харківгаз Збут" в свою чергу, звернувся із зустрічною позовною заявою до ПАТ "Мегабанк", в якій просить суд зобов'язати ПАТ "Мегабагк" здійснити перерахунок комісійної винагороди за Договором № 10/15 від 01.07.2015 року за приймання платежів із розрахунку 0,3 % від суми прийнятих платежів для ТОВ "Харківгаз Збут" з 10.10.2015 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що первісні позовні вимоги ПАТ "Мегабанк" про стягнення з ТОВ "Харківгаз Збут" 791678,95 грн. заборгованості підлягають задоволенню, одночасно, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову "Харківгаз Збут" до ПАТ "Мегабанк" про зобов'язання вчинити певні дії виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, при цьому, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; також сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).
Сторони є вільними в укладенні договору, у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України ).
Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.02.2016 року по справі № 922/6256/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ “Харківгаз Збут” до ПАТ "Мегабанк" про внесення змін до договору № 10/15 від 01.07.2015 р. шляхом укладення додаткової угоди зі зміною комісійної винагороди за приймання платежів у розмірі 0,3 % без ПДВ прийнятої від “Клієнта”.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що Договір № 10/15 від 01.07.2015 року в частині вартості послуг та порядок їх оплати не був визнаний недійсними повністю або частково, та будь-які зміни з цього приводу до нього внесено сторонами не було та який діє у наданій суду редакції.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наявні в матеріалах справи меморіальні ордери за період з 01.10.2015 р. по 02.12.2015 р. (т.с. І а.с. 25-203, т.с. ІІ а.с. 1-198) свідчать про своєчасне та належне виконання ПАТ "Мегабанк" своїх зобов'язань за Договором № 10/15 від 01.07.2015 року за період з 01.10.2015 р. по 02.12.2015 р.
Разом з тим, суд зазначає, що не підписання стороною акта наданих послуг не може позбавити сторону, що надала цю послугу, права на отримання винагороди за її виконання, а даному випадку комісійної винагороди.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що в порядку ст. 530 ЦК України, ПАТ "Мегабагнк" звернувся до ТОВ "Харківгаз Збут", Листом (вх. №13-10936) з вимогою про оплату заборгованості в розмірі 791 678,95 грн. за отримані послуги у семиденний строк з дня отримання даного листа, який 23.12.2015 р. отримано уповноваженою особою ТОВ "Харківгаз Збут", що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з офіційного сайту “Укрпошта” (арк. с. 23). В даному випадку ця вимога фактично є вимогою про оплату, в порядку ст. 530 ЦК України та встановлює строки оплати комісійної винагороди.
Відтак, строк виконання грошового зобов'язання ТОВ "Харківгаз Збут" по оплаті наданих ПАТ "Мегабанк" згідно Договору настав 31.12.2015 року.
На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати ТОВ "Хапрківгаз Збут" заборгованості за Договором № 10/15 від 01.07.2015 року.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм Закону, а також враховуючи, що ТОВ "Харківгаз Збут", в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені суду ПАТ "Мегабанк" не спростував, не надав суду доказів належного виконання умов Договору № 10/15 від 01.07.2015 р., господарський суд дійшов до висновку, що первісні позовні вимоги ПАТ "Мегабанк" про стягнення з ТОВ "Харківгаз Збут" 791678,95 грн. заборгованості, підтверджуються наявними у матеріалах справи № 922/226/16 доказами та підлягають задоволенню повністю.
Також, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Харківгаз Збут", господарський суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
ТОВ "Харківгаз Збут" свої вимоги за зустрічним позовом та заперечення за первісним позовом мотивує приписами пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 р. № 792, якою передбачено, що оплата послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку здійснюється газопостачальними підприємствами у розмірі, що не перевищує 0.3 відсотка загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами, у зв'язку з чим, ТОВ "Харківгаз Збут" вважає, що ПАТ "Мегабанк" помилково дійшов висновку, що вищезазначена постанова не розповсюджує свою дію на нього, а стосується тільки ВАТ “Державний ощадний банк України” та ПАТ АК “Укргазбанк” і в ній не передбачено зміну істотних умов укладеного між ТОВ “Харківгаз Збут” та ПАТ “Мегабанк” договору в частині встановлення максимального граничного розміру винагороди, що може бути сплачена відповідачу за надання послуг з приймання платежів.
Однак, суд не може погодитись з вищевказаними доводами ТОВ "Харківгаз Збут" оскільки вказані твердження ґрунтуються на довільному тлумаченні норм вказаної постанови з метою уникнення виконання своїх зобов'язань перед ПАТ "Мегабанк" за Договором № 10/15 від 01.07.2015 року.
Відповідно до абз. 1 п. 6 ст. 11 Закону України “Про ринок природного газу” для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів.
Відповідно до абз. 2 п. 6 ст. 11 Закону України “Про ринок природного газу” уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абз. З п. 6 ст. 11 Закону України “Про ринок природного газу”, Закон, порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ № 792 від 30.09.2015 року визначено уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, до спеціальних обов'язків яких включено обов'язок з постачання природного газу, та їх структурних підрозділів, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам для виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» та публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України».
Відповідно до п. 2 розділу II Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2516 «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки» відкриття (закриття) газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, оптовими продавцями природного газу в уповноваженому банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, здійснюється в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від ЗО вересня 2015 року № 792 «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ».
Відтак, дія вказаної Постанови розповсюджується на постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та регулює відкриття (закриття) газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, оптовими продавцями природного газу в уповноваженому банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання.
Так, господарський суд звертає увагу на те, що з норм зазначеної постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 р. вбачається, що вона стосується газопостачальних підприємств і оптових продавців природного газу та механізму розрахунку між ними, та не містить жодних посилань на використання її в роботі банківських установ, окрім визначення уповноважених банків ВАТ "Державний ощадний банк України", ПАТ АК "Укргазбанк".
Натомість, ПАТ "Мегабанк" є банком і в своїй діяльності зобов'язаний керуватися нормами Закону України "Про банки та банківську діяльність".
Відповідно до ст. 53 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.
Більш того, як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, надання послуг ПАТ "Мегабанк" за договором № 10/15 по здійсненню операцій з приймання і перерахування платежів за природний газ можливо завдяки функціонуванню унікального за своєю природою Єдиного розрахункового центру.
Відповідно до Розрахунку собівартості платежу, прийнятого за системою "Єдиного розрахункового центру" на користь ТОВ "Харківгаз Збут", собівартість наданої послуги становить 0,97%.
ТОВ «Харківгаз Збут» безпідставно посилається на Протокол від 14.12.2015 року щодо зростання доходів з 01.04.2015 року уповноважених банків у зв'язку з підвищенням цін на природний газ, затверджених Постановою НКРЕКП від 03.03.2015р. №583.
Проте, відповідно до статті 11 Закону єдиним можливим шляхом встановлення роздрібних цін на природний газ для забезпечення потреб населення на цей час є механізм покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу, згідно з відповідним рішенням Кабінету Міністрів України, а НКРЕКП не має з 01 жовтня 2015 року повноважень щодо встановлення роздрібних цін на природний газ для забезпечення потреб населення.
Так, 01 жовтня 2015 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову N 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2015 р. N 872.
При цьому, пунктом 2 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України передбачено, з метою забезпечення соціального захисту громадян установити на період з 01 жовтня 2015 р. по 31 березня 2016 р. (включно) пільгову граничну роздрібну ціну на природний газ, який використовується населенням для індивідуального опалення або комплексно (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води), в розмірі 3,6 гривні за 1 куб. метр у разі використання до 1200 куб. метрів природного газу (включно) протягом зазначеного періоду.
Граничні роздрібні ціни на природний газ для побутових споживачів у період з 01 квітня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) встановлюються окремим рішенням Кабінету Міністрів України.
Таким чином, для перегляду граничних роздрібних цін на природний газ для побутових споживачів, має бути прийнято відповідне рішення Кабінету Міністрів України, чого на сьогоднішній день не існує, а відтак, твердження про надприбутки банків безпідставне.
Отже, запропонований ТОВ «Харківгаз Збут» розмір комісійної винагороди 0,3% є значно меншим собівартості послуги, зазначеної в розрахунку, тобто, у разі задоволення зустрічного позову призведе до порушення норм спеціального закону, яким керуються банківські установи, у зв'язку з чим суд вважає зустрічний позов необґрунтованим та безпідставно заявленим, а тому відмовляє в задоволенні зустрічного позову.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за первісний позов у зв'язку з його задоволенням покладаються на відповідача за первісним позовом, а за зустрічним позовом, у зв'язку з відмовою в його задоволенні, - залишаються за позивачем за зустрічним позовом.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124,129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Харківгаз Збут” (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621) на користь публічного акціонерного товариства “Мегабанк”, 61002, м. Харків, вул. Артема, буд. 30, код ЄДРПОУ 09804119) заборгованість за договором № 10/15 від 01.07.2015 р. у розмірі 791 678,95 грн. та судовий збір у розмірі 11 875,18 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 29.03.2016 р.
Суддя ОСОБА_6