73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
22 березня 2016 р. Справа № 923/51/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Академія європейського бізнесу", м. Херсон
про усунення перешкод у користуванні майном і повернення майна
та
за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Академія європейського бізнесу", м. Херсон
до: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ,
про визнання недійсним п.6.4 договору оренди нерухомого майна від 29.04.2014р., скасування оперативно-господарської санкції та зобов'язання вчинити дії,
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом - ОСОБА_1, уповн. представник, довіреність №02-36/121 від 13.01.2016р;
від відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2, уповн. представник, довіреність від 01.02.2016р.
Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Академія європейського бізнесу" (відповідач) з вимогами про усунення позивачеві перешкод у користуванні об'єктом нерухомого майна - Дитячим оздоровчим табором "Ластівка", що складається з адміністративної будівлі, спального корпусу № 1, спального корпусу № 2, спального корпусу № 3, гуртожитку, їдальні, медпункту-ізолятору, клубу, ігрового центру, прохідної, туалету, туалету, туалету, насосної станції, продскладу з підвалом, складу, дизельної, щитової, трансформаторної підстанції, господарсько-побутової будівлі, альтанки, альтанки, альтанки, навісу, навісу, навісу, навісу, радіовузла, душової, роздягальні, роздягальні, огорожки № 1-3, водонапірної башти № 4, дитячого майданчику № 1, літньої ескади №ІІ, мостіння №ІІІ, плавадьного (як вказано у позові - примітка суду) басейну №5, шляхом виселення відповідача з цих приміщень. Позов обґрунтовано ст.ст. 651, 763 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України та твердженнями про неповернення відповідачем (орендарем цього нерухомого майна) позивачеві (власнику цього майна) на письмову вимогу позивача про повернення цього майна, після припинення дії укладеного між сторонами у справі договору оренди від 29.04.2014р. нерухомого майна, в порядку п. 6.4. даного договору (з підстав прострочення орендарем оплати орендної плати на строк 60 днів (або більше)).
Відповідач подав зустрічний позов у даній справі, який прийнятий судом, згідно з ухвалою суду від 11.02.2016р., до розгляду в частині наступних позовних вимог:
1) визнати недійсним п. 6.4 укладеного між сторонами у справі договору оренди нерухомого майна від 29.04.2014р.;
2) скасувати оперативно-господарську санкцію у вигляді відмови ПАТ "Укрсоцбанку" від прийняття подальшого виконання зобов'язання зі сплати орендної плати, порушеного ТОВ "ТД "Академія європейського бізнесу";
3) зобов'язати ПАТ "Укрсоцбанк" прийняти орендні платежі від ТОВ "ТД "Академія європейського бізнесу" за вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року та січень 2016 року;
Зустрічний позов обґрунтовано ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 202, 216-218, 235-237, 291 Господарського кодексу України та твердженнями про протиправність відмови позивача за первісним позовом від виконання власних договірних зобов'язань за укладеним 29.04.2014р. між сторонами у справі договором оренди нерухомого майна, в порядку п. 6.4. даного договору, що є, фактично, розірванням даного договору в односторонньому порядку, про невідповідність чинному законодавству положень п. 6.4. даного договору, протиправність відмови позивача за первісним позовом від прийняття відповідачем за первісним позовом належного виконання цим відповідачем його договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати за вересень, жовтень, листопад та грудень 2015 року, січень 2016 року за даним договором, що є, фактично, оперативно-господарськими санкціями, які застосовано до відповідача за первісним позовом, з підстав порушення ним умов даного договору оренди.
Позивач за первісним позовом надав відзив на зустрічний позов, згідно з яким просить відмовити повністю в задоволенні зустрічного позову, у зв'язку з відсутністю фактичних та юридичних (правових) підстав для задоволення зустрічного позову.
В судовому засіданні 11.02.2016р. було оголошено перерву до 11.02.2016р. 14-30 год.
В судовому засіданні 15.03.2016р. було оголошено перерву до 22.03.2016р. 11-00 год.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 22.03.2016р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (надалі - позивач, орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Академія європейського бізнесу" (надалі - відповідач, орендар) уклали 29.04.2014р. між собою договір оренди нерухомого майна, на умовах якого позивач зобов'язався передати відповідачеві, а відповідач, в свою чергу зобов'язався прийняти від позивача в тимчасове користування (оренду) нерухоме майно, у складі будівель та споруд, згідно додатку № 1 до цього договору оренди, з місцезнаходженням Херсонська область, м. Скадовськ, "Цукур" територія, буд.10, загальною вартістю цього нерухомого майна 4 500 000,00 грн. (без ПДВ), строком до 29.02.2017р., з сплатою, щомісяця, 10 (десятого) числа календарного місяця, за користування цим майном орендної плати у розмірі 7 000,0 грн., з урахуванням ПДВ, з сплатою орендної плати за період з моменту укладання цього договору по 30.04.2014р. з розрахунку 233,33 грн. за день оренди (надалі - договір оренди).
ОСОБА_3 з Додатком 1 до договору оренди складовими нерухомого майна - об'єкту оренди є наступні будівлі та споруди: адміністративна будівля (літ. А) площею 109,50 кв.м., спальний корпус № 1 (літ. Б) площею 985,30 кв.м., спальний корпус № 2 (літ. В) площею 591,80 кв.м., спальний корпус № 3 (літ. Г) площею 601,20 кв.м., гуртожиток (літ. Д) площею 216,50 кв.м., їдальня (літ. Е) площею 647,40 кв.м., медпункт-ізолятор (літ. Ж) площею 73,80 кв.м., клуб (літ. З) площею 372,10 кв.м., ігровий центр (літ. И) площею 265,50 кв.м., прохідна (літ. К) площею 37,50 кв.м., туалет (літ. Л1), туалет (літ. Л2), туалет (літ. Л3), насосна станція (літ. М), продсклад з підвалом (літ. Н), склад (літ. О), дизельна (літ. П), щитова (літ. Р), трансформаторна підстанція (літ. С), господарсько-побутова будівля (літ. Т), альтанка (літ. У1), альтанка (літ. У2), альтанка (літ. У3), навіс (літ. Ф1), навіс (літ. Ф2), навіс (літ. Ш1), навіс (літ. Ш2), радіовузол (літ. Ч), душова (літ. Щ), роздягальня (літ. Ю), роздягальня (літ. Я), огорожа № 1-3, водонапірна башта № 4, дитячий майданчик № 1, літня естакада № ІІ, мостіння № ІІІ, плавальний басейн № 5.
Право власності позивача на вказане нерухоме майно - об'єкт оренди за договором оренди підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з переліком будівель (споруд) його складових (а.с.12-13).
Суд констатує про наявність у позовній заяві описок при зазначенні назви трьох з споруд (будівель) - складових спірного майна, а саме, за текстом позовної заяви складовими цього майна вказано "літня ескада № ІІ", "огорожка № 1-3", "плавадьний басейн № 5", проте, згідно вказаних Додатку 1 до договору оренди та ОСОБА_3 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно правильними назвами цих трьох споруд (будівель) є, відповідно, "літня естакада № ІІ", "огорожа № 1-3", "плавальний басейн № 5".
ОСОБА_3 з п.2.1. договору оренди плата за користування нерухомим майном сплачується орендарем шляхом перерахування грошових коштів на вказаний у даному договорі банківський рахунок орендодавця. ОСОБА_3 з п.5.2. договору оренди нерухоме майно та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцеві/орендареві з моменту підписання акту приймання-передачі. У момент підписання цього акту орендар/орендодавець передає орендодавцеві/орендареві ключі від приміщень, які входять до складу нерухомого майна.
ОСОБА_3 з п. 6.4. договору оренди у випадку прострочення оплати орендної плати на строк 60 (шістдесят) днів та більше даний договір припиняє свою дію, а орендар зобов'язується повернути орендодавцеві нерухоме майно протягом 3 (трьох) днів на підставі акту приймання-передачі.
29.04.2014р. сторони договору оренди склали акт приймання-здачі нерухомого майна до договору оренди, за яким орендодавець передав орендареві, а орендар, в свою чергу, прийняв від орендодавця нерухоме майно - об'єкт оренди за цим договором.
В подальшому орендар (відповідач) неодноразово порушував умови договору оренди, а саме, несвоєчасно сплачував оренду плату. Вказане при розгляді даної справи відповідачем не заперечується.
11.11.2015р. позивач за первісним позовом надіслав відповідачеві за первісним позовом, у зв'язку з невиконанням цим відповідачем зобов'язань з сплати у встановлені договором строки орендної плати за вересень 2014 року, жовтень 2014 року та листопад 2014 року, листа від 11.11.2015р. № 12-86/67-22639, що містив повідомлення про розірвання договору оренди та вимогу повернення орендарем об'єкта оренди орендодавцеві, в порядку п. 6.4. цього договору.
Станом на теперішній час орендар (відповідач за первісним позовом) не повернув нерухоме майно - об'єкт оренди за договором оренди орендодавцеві (позивачеві за первісним позовом).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно ж до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) для здійснення господарської діяльності. ОСОБА_3 з частиною 6 цієї ж статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. ОСОБА_3 з частиною 3 цієї ж статті договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України. ОСОБА_3 з частиною 4 цієї ж статті правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. ОСОБА_3 з частиною 2 цієї ж статті у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. ОСОБА_3 з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, які (пояснення) на вимогу суду, мають бути викладені письмово. ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами можуть не доказуватися перед судом, якщо у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За обліком орендодавця (позивача за первісним позовом) за станом на 11.11.2015р. заборгованість орендаря за договором оренди, у зв'язку з невиконанням орендарем зобов'язань за цим договором, становила 21000,00 грн. (а.с.24), що відповідає розміру орендної плати за три місяці (7 000,00 грн. х 3 = 21 000,00 грн.), й складалася з сум несплаченої орендарем орендної плати за вересень, жовтень та листопад 2015 року. Орендарем (відповідачем за первісним позовом) вказане не заперечується.
За таких обставин та виходячи з наведених положень ч. 1 ст. 35 ГПК України суд приймає доведеним те, що станом на 11.11.2015р. заборгованість орендаря за договором оренди становила 21000,00 грн., а її складовими були несплачені орендарем суми орендної плати за вересень, жовтень та листопад 2015 року.
В подальшому, а саме, 29.12.2015р. орендарем було сплачено на користь орендодавця 28 000,00 грн. платіжним дорученням № 1630 від 29.12.2015р., з призначенням платежу "Оплата за оренду приміщення ДОТ Ластівка с. Скадовськ за вересень-грудень 2015р., у сумі 23333,33 грн., ПДВ-20% 4666,67 грн." (а.с.73).
Крім того, орендар сплатив орендодавцеві 5 800,00 грн. платіжним дорученням від 30.12.2015р. № 1641, з призначенням платежу "оплата за оренду приміщення ДОТ Ластівка с. Скадовськ за січень 2016р., у сумі 4833,33 грн., ПДВ-20% 966,67 грн." (а.с.71).
З цих сплачених орендарем у загальній сумі 33 800,00 грн. орендодавець повернув орендареві 14 490,20 грн. (з ПДВ), згідно з платіжним дорученням від 30.12.2015р. №000310801 (а.с.72). Після чого у січні 2016 року орендар неодноразово сплачував на користь орендодавця вказану, у розмірі 14 490,20 грн. (з ПДВ), суму, а орендодавець, в свою чергу, щоразу повертав цю грошову суму орендареві (а.с.65-70).
Орендарем, при розгляді справи, не заперечується факт отримання листа від 11.11.2015р. № 12-86/67-22639 орендодавця, що містив повідомлення про розірвання договору оренди та вимогу про повернення нерухомого майна-об'єкта оренди. Це, зокрема, слідує з обґрунтування вимог за зустрічним позовом. До того ж копію цього листа подано орендарем до суду разом з зустрічним позовом у даній справі, а зустрічний позов містив у собі позовну вимогу про скасування оперативно-господарської санкції у вигляді відмови (скасуванню) орендодавця від свого зобов'язання щодо продажу (відчуження) орендареві нерухомого майна - об'єкта оренди, про що орендаря повідомлялося саме за текстом вказаного листа орендодавця.
Факт погашення орендарем, в подальшому, заборгованості по орендній платі за вересень, жовтень та листопад 2015 року, наявність якої стало підставою для надсилання орендодавцем орендареві вказаного листа не впливає на обґрунтованість вимог орендодавця за вказаним листом, не скасовує відповідних здійснених повідомлень та заявлених вимог орендодавця до орендаря за цим листом.
Орендарем не заперечується факт неповернення ним орендодавцеві нерухомого майна - об'єкту оренди за договором оренди.
ОСОБА_3 з ст. 202 Цивільного кодексу України дво- або багатосторонні правочини є договорами. Відповідно до ч. 2 ст. 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили двосторонній правочин, мають право за їхньою взаємною згодою, а також, у випадках, передбачених законом, відмовитись від такого правочину, навіть якщо його умови повністю ними виконані. ОСОБА_3 з частиною 4 цієї ж статті правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.
ОСОБА_3 ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, особи, які уклали договір, можуть у випадках, передбачених законом або договором, відмовитися від договору в односторонньому порядку.
Передбачене ст. 782 Цивільного кодексу України право на відмову від договору оренди, за наявності встановлених цією нормою умов, по суті є одним з способів розірвання такого договору з ініціативи (на вимогу) однієї з сторін у правовідносинах оренди майна, що не належить до державного або комунального майна. Одностороння відмова від договору оренди є одностороннім правочином, внаслідок якого припиняються цивільні права та обов'язки сторін договору.
ОСОБА_3 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, це майно належить позивачеві (орендодавцеві) на праві приватної власності. ОСОБА_3 з п.7.2. договору оренди сторони договору домовилися про те, що положень даного договору не застосовуються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі.
Cтосовно позовних вимог за зустрічним позовом суд зазначає наступне.
1. Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього ж Кодексу. ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
ОСОБА_3 з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним.
Положення п. 6.4. договору оренди відповідають нормам ст. ст. 782, 785 Цивільного кодексу України, а також, узгоджуються з нормам ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України, а також, ст. 188 Господарського кодексу України.
ОСОБА_3 з п.7.9. договору оренди сторони у даній справі погодилися з тим, що усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, виконанням та припиненням цього договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також, застосованими до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.
У п. 2.1. постанови від 29.05.2013р. № 11 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів недійсними)", із змінами та доповненнями, роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків".
Як слідує з матеріалів справи, договір оренди було укладено при відсутності у орендаря, на момент укладання цього договору, будь-яких заперечень та зауважень щодо змісту положень п. 6.4. даного договору. Докази іншого у справі відсутні. Доказів звернення орендаря до суду, до порушення провадження у цій (№ 923/51/16) справі, з позовом про визнання недійсним п. 6.4. договору оренди, у зв'язку з невідповідністю закону положень цього пункту договору, орендарем не надано.
За вказаних встановлених судом обставин суд дійшов висновку про відсутність фактичних та юридичних (правових) підстав для визнання недійсним п. 6.4 укладеного між сторонами у справі договору оренди нерухомого майна від 29.04.2014р.
2. Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
ОСОБА_3 з п. 6.1. договору оренди у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, що встановлена цим договором та чинним законодавством України. ОСОБА_3 з п. 6.3. договору оренди у випадку заборгованості по виплаті орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
ОСОБА_3 з частиною 2 цієї ж статті до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. ОСОБА_3 з частиною 3 цієї ж статті оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 236 Господарського кодексу України у господарських договорах сторони можуть передбачати використання, зокрема, такого виду оперативно-господарських санкцій як відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Такі санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. ОСОБА_3 з частиною 2 цієї ж статті порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
ОСОБА_3 з п. 3.2. договору оренди орендодавець зобов'язується приймати от орендаря орендну плату, в строки та на умовах, визначених цим договором.
Проте, положеннями договору оренди не передбачено застосування до орендаря оперативно-господарської санкції такого виду, як відмова орендодавця від прийняття від орендаря виконання зобов'язань з сплати орендної плати.
Також, суд зазначає, що з положень ч. 1 ст. 235 Господарського кодексу України слідує, що оперативно-господарські санкції застосовуються до сторони - порушника договірного зобов'язання з метою припинення або попередження повторення такого порушення за діючим договором. Проте, з відзиву позивача за первісним позовом (орендодавця) на зустрічну позовну заяву слідує та підтверджується матеріалами справи те, що приймання від відповідача за первісним позовом (орендаря) платежів з сплати орендної плати за укладеним 29.04.2014р. між сторонами у справі договором оренди нерухомого майна припинено вказаним орендодавцем у зв'язку з розірванням даного договору, в порядку п.6.4. цього договору.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладання, а строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
З розірванням договору оренди в орендодавця припинилося встановлене цим договором зобов'язання приймати от орендаря орендну плату. А орендар, після розірвання договору оренди (по отриманні орендарем листа орендодавця від 11.11.2015р., що містив повідомлення про розірвання договору), залишився зобов'язаним виконати ті свої обов'язки за даним договором що залишалися невиконаними орендарем на дату отримання вказаного листа-повідомлення, а саме, сплатити на користь орендодавця заборгованість з орендної плати, що виникла до моменту припинення дії договору, та повернути орендодавцеві нерухоме майно - об'єкт оренди.
Підставою припинення орендодавцем приймання орендної плати від орендаря стало припинення відповідного договірного обов'язку орендодавця, після (внаслідок) розірвання договору, а не вжиття орендодавцем заходів оперативного впливу з метою припинення наявних (вчинених в період чинності договору) порушень орендарем права орендодавця на отримання орендної плати за договором на умовах договору та/або спонукання орендаря до недопущення таких порушень умов договору в подальшому (за діючим договором).
За вказаних встановлених судом обставин суд дійшов висновку про відсутність фактичних та юридичних (правових) підстав для задоволення зустрічного позову, в частині вимоги про скасування оперативно-господарської санкцію у вигляді відмови орендодавця від прийняття подальшого виконання зобов'язання зі сплати орендної плати, порушеного орендарем.
3. За змістом ст. 782 Цивільного кодексу України одностороння відмова від договору оренди є відмовою від зобов'язання в повному обсязі. Як вже було вказано раніше у даному рішенні, з розірванням договору оренди в орендодавця припинилося встановлене цим договором зобов'язання приймати от орендаря орендну плату.
Орендодавець прийняв від орендаря в якості орендної плати 19 309,80 грн., за період починаючи з вересня 2015 року й до розірвання договору) з сплачених орендарем 29.12.2015р. та 30.12.2015р. у загальній сумі 33 800,00 грн., оскільки з них орендареві було повернуто орендодавцем 14 490,20 грн. (19309,80 грн. = 33800,0 грн. - 14 490,2 грн.).
Таким чином, орендодавець прийняв від орендаря орендну плату у сумі 7000,00 грн. за вересень 2015 року, 7000,00 грн. за жовтень 2015 року, а також, 4590,14 грн. за період чинності договору оренди у листопаді 2015 року та 719,66 грн., згідно розрахунку (а.с.24) як сплату штрафних санкцій за договором. Доказів іншого суду не надано. Зокрема, суду не надано доказів неправильності та/або необґрунтованості віднесення орендодавцем будь-яких за розміром грошових сум на погашення заборгованості орендаря по сплаті орендної плати за листопад 2015 року (в період чинності договору оренди).
Доводи орендаря (позивача за зустрічним позовом) про прийняття орендодавцем продовження дії договору оренди, через прийняття орендодавцем від орендаря певних сплачених на користь орендодавця 29.12.2015р. та 30.12.2015р. грошових сум та всупереч надсилання орендодавцем орендареві листа від 11.11.2015р. № 12-86/67-22639 з повідомленням про розірвання договору оренди, не підтверджено належними доказами.
За таких обставин, за станом на дату подання зустрічного позову у даній справі, з вимогою, зокрема, зобов'язати орендодавця прийняти орендні платежі від орендаря за вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року та січень 2016 року, орендодавцем, фактично, прийнято від орендаря орендну плату за вересень та жовтень 2015 року. а також, за листопад 2015 року (в період чинності договору оренди).
Відповідно до п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", із змінами, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору. При цьому, припинення провадження у справі на підставі відповідної норми (п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України) можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж предмет спору був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову у позові, а не припинення провадження у справі.
За вказаних фактичних обставин у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом в частині вимог про зобов'язання орендодавця прийняти орендні платежі від орендаря за вересень 2015 року, жовтень 2015 року та листопад 2015 року (в часових межах в період чинності договору оренди) має бути відмовлено, з підстав відсутності предмету спору за цією вимогою у вказаній її частині на момент подання до суду зустрічного позову у даній справі. Крім того, у зв'язку з розірванням у листопаді 2015 року договору оренди, а також, з урахуванням положень ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України, у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом в частині вимог про зобов'язання орендодавця прийняти орендні платежі від орендаря за листопад 2015 року (в часових межах після припинення договору оренди), за грудень 2015 року та за січень 2016 року має бути відмовлено.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом має бути відмовлено в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Первісний позов задовольняється в повному обсязі, тому судовий збір за цим позовом повністю, у сумі 1378,00 грн., має бути покладений на відповідача за первісним позовом. В задоволені ж зустрічного позову відмовляється в повному обсязі, й тому, судовий збір, що сплачений за подання зустрічного позову, повністю, у сумі 4134,00 грн., має бути покладений на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.
2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Академія європейського бізнесу" (місцезнаходження: 73000, Херсонська область, м.Херсон, вул.Кірова, буд.24, офіс 807; ідентифікаційний код юридичної особи 35788411) з Дитячого оздоровчого табору "Ластівка", який знаходиться за адресою Херсонська область, м.Скадовськ, "Цукур" територія, буд.10 та складається з адміністративної будівлі (літ.А) площею 109,50 кв.м., спального корпусу №1 (літ.Б) площею 985,30 кв.м., спального корпусу №2 (літ.В) площею 591,80 кв.м., спального корпусу №3 (літ.Г) площею 601,20 кв.м., гуртожитку (літ.Д) площею 216,50 кв.м., їдальні (літ.Е) площею 647,40 кв.м., медпункту-ізолятору (літ.Ж) площею 73,80 кв.м., клубу (літ.З) площею 372,10 кв.м., ігрового центру (літ.И) площею 265,50 кв.м., прохідної (літ.К) площею 37,50 кв.м., туалету (літ.Л1), туалету (літ.Л2), туалету (літ.Л3), насосної станції (літ.М), продскладу з підвалом (літ.Н), складу (літ.О), дизельної (літ.П), щитової (літ.Р), трансформаторної підстанції (літ.С), господарсько-побутової будівлі (літ.Т), альтанки (літ.У1), альтанки (літ.У2), альтанки (літ.У3), навісу (літ.Ф1), навісу (літ.Ф2), навісу (літ.Ш1), навісу (літ.Ш2), радіовузлу (літ.Ч), душової (літ.Щ), роздягальні (літ.Ю), роздягальні (літ.Я), огорожи №1-3, водонапірної башти №4, дитячого майданчику №1, літньої естакади №ІІ, мостіння №ІІІ, плавального басейну №5.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Академія європейського бізнесу" (місцезнаходження: 73000, Херсонська область, м. Херсон, вул.Кірова, буд.24, офіс 807; ідентифікаційний код юридичної особи 35788411) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Ковпака, буд.29; ідентифікаційний код юридичної особи 00039019) 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. компенсації по сплаті судового збору.
4. Відмовити в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30.03.2016р.
Суддя К.В. Соловйов