"01" березня 2016 р.Справа № 921/45/16-г/3
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровець Я.Я.
Розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46006
про стягнення заборгованості в сумі 892,77 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 01/1816 від 04.01.2016 р.)
Учасникам судового процесу у судових засіданнях оголошено склад суду та роз'яснено їх права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснювалася.
У судовому засіданні 01.03.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз" про cтягнення 3 % річних за договором купівлі-продажу природного газу № 07/2013-ТКЕ (РО) в сумі 892, 77 грн.
Ухвалою господарського суду від 11.01.2016р. порушено провадження по справі і її розгляд призначено на 02.02.2016р.
02.02.2016 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.
Представник позивача у судовому засіданні 02.02.2016р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити. Однак, документів, які витребовувалися ухвалою суду від 11.01.2016р. не надав.
Відповідач явки свого повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, на електронну адресу суду надіслав клопотання № 01/45/1 від 01.02.2016р. (№ вх. 4417 (е) від 02.02.2016р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити присутність належного представника, документів які витребовувалися ухвалою суду від 11.01.2016р. не надав, у зв"язку з чим розгляд справи відкладено на 18.02.2016р. о 11:30 год.
Представник позивача в судовому засіданні 18.02.2016р. підтримав позов повністю, на вимогу суду надав витяг з ЄДРЮОФОП відповідача станом на час розгляду справи в суді. Однак, оригіналів документів долучених до позовної заяви не надав.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог в усній формі, також заявив усне клопотання про оголошення перерви для надання можливості подати письмове обґрунтування.
У відповідності до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні 18.02.2016р. судом оголошено перерву до 01.03.2016р. до 11:30 год.
Представник позивача в судове засідання 01.03.2016р. не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 03/45/1 від 01.03.2016р. (№ вх. 6135 від 01.03.2016р.).
Таким чином, беручи до уваги, що явка позивача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі позивача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.
До виконання господарських договорів, згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
04 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Продавець/позивач) та Публічним акціонерним товариством "Тернопільгаз" (надалі - Покупець/ відповідач) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 07/2013-ТКЕ(РО) (далі-договір), згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, (надалі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п. 1.1. Договору).
Пунктом 1.2. Договору передбачено, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації суб"єктам господарювання, які виробляють теплову енергію, який використовується для виробництва теплової енергії для потреб релігійних організацій.
Продавець передає Покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 1200,0 тис куб.м. (п.2.1. Договору).
Відповідно до п. 3.3., п. 3.4. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу та є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ (п. 5.1. договору).
Згідно п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання - передачі.
Відповідно до п. 6.2. Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом Продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується, як оплата за газ.
Відповідно до п. 10.2 Договору усі зміни і доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.
Сторони погодили (п. 11. Договору), що даний договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
10.07.2013 р., 08.08.2013 р., 31.12.2013 р., 28.04.2014 р., 07.07.2014 р., 05.09.2014 р., 10.11.2014 р., 08.12.2014 р. з метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до даного договору було укладено додаткові угоди відповідно №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 до Договору купівлі-продажу природного газу №07/2013-ТКЕ(РО) від 04.01.2013р., якими врегульовано обсяг природного газу, ціну природного газу, порядок проведення розрахунків між сторонами та строку дії Договору.
Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором купівлі-продажу.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов договору на купівлю - продаж природного газу позивач протягом січня - грудня 2013 року та протягом січня - квітня 2014 року передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 736,544 тис. куб. м. на загальну суму 629 565,99 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за січень місяць 2013 року по грудень місяць 2013 року та за січень місяць 2014 року по квітень місяць 2014 року (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи), підписані повноважними представниками та завіреними печатками сторін.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за отриманий природний газ виконав неналежним чином, оплативши заборгованість з порушенням строків її оплати, що підтверджується довідкою НАК "Нафтогаз України" по підприємству "Тернопільгаз" по операціях по договору за період з 01.01.2013 р. по 30.09.2015 р.
Згідно п. 9.2. Договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.
Як стверджує позивач, оскільки відповідачем порушені умови Договору щодо вчасної оплати отриманого природного газу, тому позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 892,77 грн.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних суд вважає, вірно обрахованими та правомірно заявленими до стягнення 853 грн. 85 коп. - 3% річних, в іншій частині щодо стягнення 38 грн. 92 коп. - 3% річних, то суд вважає їх безпідставно нарахованими, оскільки позивачем безпідставно в період часу, за який нараховувались три відсотки річних, включено дні, коли відповідач проводив оплати за отриманий газ.
Із змісту п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3, 32, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вище викладене у сукупності, суд позов задовольняє частково та стягує з Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 853 грн. 85 коп. - 3% річних. У решті частини позовних вимог суд у задоволенні позову відмовляє.
Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Суд вважає, що спір виник виключно з вини відповідача, а отже у відповідності до ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4, 4-3, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46006 (ідентифікаційний код 03353503) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (ідентифікаційний код 20077720) 853 грн. 85 коп. - 3% річних та 1 218 грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
4. У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).
6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.03.2016 року
Суддя Боровець Я.Я.