23.03.2016 Справа № 920/169/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна
компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське
підприємство "Харківенергоремонт", м. Шостка, Сумська область
про стягнення 2 353752,96 грн.
Суддя Ю.О. Зражевський
Від представників сторін:
від позивача: Мельник В.В., довіреність № 24-93 від 18.04.2014
від відповідача: Шило О.В., довіреність № 29 від 11.01.2016
За участю секретаря судового засідання Г.В. Завалій
Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по Договору купівлі-продажу природного газу № 226/14-ПР(Р) від 30.04.2014, а саме: основний борг у розмірі 207,89 грн., інфляційні збитки у розмірі 519441,85 грн., три відсотки річних у сумі 99203,19 грн., пеню у розмірі 699886,48 грн., а всього 2 353 792,96 грн. та відшкодувати понесені судові витрати.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити позивачу в частині стягнення основного боргу у розмірі 207,89 грн., пені в сумі 20 045,21 грн., інфляційних збитків у сумі 153242,03 грн. та 1035013,55 грн.
У судове засідання 23.03.2016 представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру пені на 99%.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував щодо зменшення розміру пені та підтримував свою позицію, викладену у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримував свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
30.04.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (покупцем) був укладений договір № 226/14-ПР(Р) на купівлю-продаж природного газу, за уморвами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив у березні 2014, а відповідач прийняв у власність природний газ на загальну суму 34785907,89 грн., що підтверджується Актом приймання передачі природного газу від 30.04.2014, підписаного повноважними представниками обох сторін.
Відповідно до п.1.6 Договору оплата за газ, що передається згідно з п.2.1 цього Договору, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок продавця протягом 15 банківських днів з дати підписання акту приймання передачі природного газу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання по Договору в частині розрахунків за отриманий товар виконав не повністю, у зв'язку з чим за останнім станом на дату подання позову до суду (18.02.2016) утворилась заборгованість у розмірі 207,89 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що до подання позовної заяви до суду у відповідача була відсутня заборгованість по оплаті за отриманий товар у розмірі 207,89 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7772 від 28.01.2016.
Беручи до уваги те, що матеріали справи підтверджують факт сплати позивачем основного боргу у розмірі 207,89 грн. до подання позову до суду, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача зазначеної суми є неправомірними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.
У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2 Договору).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 9.2 Договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років.
Розмір заявленої позивачем до стягнення пені становить 699886,48 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з даним розрахунком позивача, посилаючись на те, що останній безпідставно врахував день фактичної оплати в період, за який здійснюється стягнення пені.
Відповідно до п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Враховуючи зазначені роз'яснення господарський суд, перерахувавши пеню за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2016, погоджується з розрахунком відповідача, відповідно до якого розмір пені за порушення виконання грошового зобов'язання становить 679 841,27 грн.
З огляду на вище викладе, вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення 679841,27 грн., в частині стягнення 20 045,21 грн. пені - у позові відмовити.
Отже, до стягнення підлягає пеня у розмірі 679841,27 грн.
Відповідачем у судове засідання 23.03.2016 було подано клопотання про зменшення розміру пені на 99% .
В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на те, що несвоєчасне проведення розрахунків по Договору № 226/14-ПР(Р) від 30.04.2014 спричинено незалежними від волі товариства причинами - дебіторської заборгованості споживачів теплової енергії, до яких відносяться 82% населення, 15% бюджетних організацій , а госпрозрахункові підприємства складають лише 3%). У клопотанні відповідач зазначає, що стягнення вищезазначеної суми пені з ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» є для відповідача надмірно великою і стануть фінансовою катастрофою для останнього та причиною погіршення теплопостачання у споживачів - населення житлових будинків та бюджетних організацій, які не можуть бути відключені від мереж теплопостачання Стягнення штрафних санкцій можуть призвести, навіть, і до банкрутства підприємства.
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Положенням ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Враховуючи специфіку діяльності Товариства з обмеженою діяльністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт», зважаючи на те, що останній не є власником коштів, які надходять на рахунки товариства за послуги з централізованого теплопостачання для опалення та підігріву питної води та не розпоряджається ними на 100%, беручи до уваги те, що у відповідача відсутня заборгованість за отриманий у позивача природний газ по Договору № 226/14-ПР(Р) від 30.04.2014, а отже, добросовісне виконання відповідачем умов Договору, всупереч залежності останнього від обставин, що склались від незалежних від нього причин, господарський суд вважає за необхідне клопотання про зменшення розміру пені задовольнити частково - зменшити розмір пені на 90% та задовольнити вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 67 984,13 грн., в частині стягнення пені у розмірі 631902,35 грн. - у позові відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 99203,19 грн. 3% річних підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства та не заперечуються відповідачем.
Відповідно до розрахунку позивача розмір інфляційних збитків за період з червня по жовтень 2015 становить 519441,85 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з даними розрахунком позивача, посилаючись на те, що при його здійсненні останнім невірно визначена сума боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.3. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до розрахунку відповідача, розмір інфляційних збитків за червень-жовтень 2014 становить 366199,82 грн. грн.
Господарський суд перерахувавши суму нарахованих позивачем інфляційних збитків за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2016, погоджується з розрахунком відповідача інфляційних збитків, розмір яких становить 366199,82 грн.
Враховуючи вищевикладене,господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми інфляційних збитків підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення 366199,82 грн., в частині стягнення 153242,03 грн. інфляційних збитків - у позові відмовити.
Крім того, з позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено до стягнення 2353752, 96 грн., в тому числі: 207,89 грн. - основний борг, 699886,48 грн. - пеня, 99203,19 грн. 3% річних та 519 441,85 грн. Суму у розмірі 2353752, 96 грн. позивач зазначає як в мотивувальній, так і в прохальній частині позову.
Проте, заявлені до стягнення сума основного боргу, пеня, 3% річних та сума інфляційних збитків загалом складають 1 318 739,41 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Беручи до уваги те, що відповідачем не обґрунтовано позовні вимоги в частині стягнення 1035013, 55 грн. (2353752,96 - 1 318 739,41 грн.) (не вказано обставин, на яких ґрунтується дана вимога), тому вимоги позивача в частині стягнення зазначеної суми є неправомірними та такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам, що становить 8000,94 грн.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (вул. Гагаріна, буд. 1, м. Шостка, Сумська область, 41100, код 34113412) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 67984,13 грн. пені, 99203,19 грн. - 3% річних, 366199,82 грн. інфляційних збитків, 8000,94 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складене 28.03.2016.
Суддя Ю.О. Зражевський