33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
29 березня 2016 р. Справа № 918/147/16
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго"
до відповідача Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
про стягнення в сумі 27 041 грн. 78 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: представник Манжаюк Д.Л.
від відповідача: представник не з"явився.
Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.
Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (надалі Позивач або Товариство) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі Відповідач або ФОП) в якому просить стягнути з останнього заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 15 469 грн. та двократну вартість електроенергії в розмірі 11 572 грн., поставлені на підставі договору №886 про постачання електричної енергії від 13.09.2007 року (далі - Договір).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до господарського суду повернулися ухвала суду про порушення провадження по справі та відкладення розгляду справи, які направлялись на адресу відповідача, вказану в позовній заяві - АДРЕСА_1, з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Відповідача є АДРЕСА_1.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Крім того частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
На підставі вищенаведеного, господарський суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та відзиву, з його боку, за наявними у справі матеріалами. Суд не вбачає ні підстав, ні доцільності для відкладення розгляду справи, в зв'язку з неявкою відповідача, так як від останнього повертаються ухвали суду направлені на адресу зазначену у ЄДР без можливості їх вручення останньому.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому господарський суд керувався наступним.
13 вересня 2007 року між ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» правонаступником якого є ПАТ «Рівнеобленерго» та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір на постачання електричної енергії № 886 (далі -Договір).
Відповідно до умов укладеного Договору ПАТ "Рівнеобленерго" зобов'язалось постачати електроенергію на об'єкт Споживача, в свою чергу Споживач зобов'язався в повному обсязі у визначені в Договорі терміни сплачувати за використану електроенергію, згідно діючих тарифів.
Додатком № 4 до Договору визначено, що розрахунковий період починається 15 числа кожного місяця і триває до 15 числа наступного місяця, і за який Споживачем проводиться розрахунок вартості відпущеної електроенергії.
Відповідно до п.8.1. Договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється Споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки Постачальника в терміни визначені додатком № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків".
Згідно поданого Відповідачем звіту про використану енергію в жовтні 2014 року, кінцевий показник приладу обліку Споживача № 0197144 становив 9034 кВт.
28 листопада 2014 року працівниками ПАТ «Рівнеобленерго» під час контрольного зняття зафіксовано показник приладу обліку № 0197144 зі значенням 019852 кВт.
30 грудня 2014 року Споживачу було виставлено до оплати різницю між кінцевим оплаченим показником 9034 кВт., та знятим 019852 кВт. Загальна сума що підлягає оплаті за спожиту електроенергію становить 15 469 грн. 57 коп. (відображено в додатку до рахунку за грудень 2014 року).
Однак, всупереч умов Договору, Відповідач свої зобов'язання, щодо оплати спожитої електроенергії не виконав.
Крім того, Відповідачем було допущено перевищення договірних величин споживання електроенергії, які встановлені додатком № 1 «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та Субспоживачу» на 2014 рік. (далі-Додаток № 1).
Згідно Додатку № 1 для Відповідача було встановлено ліміт споживання електроенергії в жовтні на рівні 1500 кВт. год., в листопаді на рівні 1500 кВт. год. Загальний ліміт споживання на два місяці 3000 кВт.
В період з жовтня 2014 по кінець листопада 2014 року, Споживачем було використано 10818 кВт., що на 7818 кВт. год. перевищує договірні величини споживання електроенергії за два місяці.
Відповідно до п. 4.2.2. Договору, за перевищення договірних величин споживання електроенергії споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.
Відповідачу до оплати було виставлено двократну вартість електроенергії за 7818 кВт. год., що є різницею між фактично спожитою і договірною величиною споживання електроенергії. Згідно рахунку, сума до оплати за перевищення договірних величин споживання становить 11 572 грн. 21 коп. (що відображено в додатку до рахунку за грудень 2014 року).
Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» визначено, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Відповідно пункту 10.2. Правил, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлений на підставі актів про порушення цих Правил та умов Договору.
Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України, статті 26 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 р. № 575/97 ВР, пункту 10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (далі - ПКЕЕ), споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, оплачувати обсяги електричної енергії відповідно до умов договору.
Згідно ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 11 ЦК встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 173 ГК, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 193 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На основі наведеного вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за спожиту електроенергію в жовтні-листопаді 2014 року в розмірі 15 469 грн. та двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електроенергії в розмірі 11 572 грн., поставлені на підставі договору №886 про постачання електричної енергії від 13.09.2007 року, грунтуються на договорі та законі, є правомірними, а відтак підлягають задоволенню.
На підставі ст.49 ГПК України на Відповідача покладаються судові витрати.
Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (33022, АДРЕСА_2, ІК НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, м.Рівне, вул.Князя Володимира, 71, ЄДРПОУ 05424874) заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 15469 (п"ятнадцять тисяч чотириста шістьдесят дев"ять) грн. 57 коп., двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електроенергії в розмірі 11 572 (одинадцять тисяч п"ятьсот сімдесят дві) грн. 21 коп., на розподільчий рахунок № 26031304879704 у ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 333368, код ЄДРПОУ 05424874;
3.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (33022, АДРЕСА_2, ІК НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, м.Рівне, вул.Князя Володимира, 71, ЄДРПОУ 05424874) судовий збір в розмірі 1378,00 грн. на розрахунковий рахунок № 26001301879704 у ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 333368, код ЄДРПОУ 05424874.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 30.03.2016 року.
Суддя Марач В.В.