21 березня 2016 року Справа № 915/505/15
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю,
представників відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю, ОСОБА_4 - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»
(54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, 5а),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства «Техмет» (54055, АДРЕСА_1),
про: стягнення 10299,96 грн. основного боргу, 659,21 грн. - 3% річних та 3209,58 грн. збитків від інфляції.
Згідно заяви про зменшення позовних вимог №1022/юр від 21.03.2016: стягнення 8572,57 грн. основного боргу, 544,76 грн. 3% річних та 2672,05 грн. збитків від інфляції, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства «Техмет» заборгованість за договором на постачання теплової енергії бюджетними організаціям та госпрозрахунковим підприємствам №4012 від 01.10.2004 у сумі 14168,75 грн., з яких: 10299,96 грн. основного боргу, 659,21 грн. - 3% річних та 3209,58 грн. збитків від інфляції.
Заявою №2013/1/юр від 25.05.2015 позивач уточнив період, за який ним стягується зобгованість, а саме з 01.03.2012 по 31.03.2013 (а.с.117).
21.03.2016 позивач падав до суду заяву №1022/юр від 21.03.2016 про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 8572,57 грн. основного боргу, 544,76 грн. - 3% річних та 2672,05 грн. збитків від інфляції (а.с.190-196).
Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві про зменшення позовних вимог позивача №1022/юр від 21.03.2016.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору №4012 від 01.10.2004 відповідач не розрахувався за теплову енергію, яка була поставлена за період з 01.03.2012 по 31.04.2013. У зв'язку з порушенням строків оплати наданих послуг відповідачу також нараховані 3% річних та збитки від інфляції.
Відповідач надав відзив на позовну заяву №40 від 06.05.2015 (а.с.60-65) та додаткові пояснення.№57 від 25.05.2015 (а.с.107-108), в яких проти позову заперечує повністю, з тих підстав, що розрахунки зроблені позивачем за договором №4012 від 01.10.2004, в супереч нормативним актам (п.6 табл.2.2 КТМ 204 України 244-94) та включають обсяги, визначені для внутрішньої температури приміщення - 18 С, як для населення, в той час, а об'єктом відповідача є підприємство роздрібної торгівлі непродовольчих товарів. Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем безпідставно включені у розрахунок втрати у теплових мережах та власні потреби котельної, незважаючи на те, що при формуванні тарифів на теплопостачання ці втрати вже включені. Таким чином, розрахунки позивача не підтверджують фактичну кількість поставленого тепла. Відповідач також зазначає, що саме з вини позивача, який умисно приховує інформацію про значення показника внутрішньої температури, за якою від розраховує кількість поставленого тепла (при завищенні якого такий показник суттєво збільшується), а також ненадання відповідачу затребуваної ним інформації, існують перешкоди негайному вирішенню питання взаєморозрахунків за фактичне поставлене тепло. Отже, відповідач не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тому, що воно не може бути виконано внаслідок прострочення виконання свого обов'язку позивачем.
У судових засіданнях 12.05.2015 та 16.06.2015, у відповідності до ст.77 ГПК України, оголошувались перерви.
Ухвалою суду від 25.05.2015 строк розгляду справи був продовжений судом за клопотанням представника відповідача.
Враховуючи наявність розбіжностей у позиціях сторін щодо правильності обрахунку обсягу теплової енергії, яку було поставлено відповідачу і, відповідно, її вартості, ухвалою суду від 17.06.2015 по справі призначалась судова експертиза, у зв'язку з чим провадження у справі зупинялось.
Ухвалою суду від 07.09.2015 провадження у справі було поновлено, у зв'язку з тим, що матеріали справи №915/505/15 повернулись до господарського суду Миколаївської області без виконання у зв'язку з неможливістю проведення експертизи.
Ухвалою суду від 10.09.2015 по справі вдруге була призначена судова експертиза у іншій експертній установі, у зв'язку з чим провадження у справі зупинялось.
Ухвалою суду від 28.12.2015 провадження у справі було поновлено, у зв'язку з тим, що матеріали справи №915/505/15 повернулись до господарського суду Миколаївської області без виконання, оскільки, після опрацювання питань поставлених в ухвалі суду від 10.09.2015 на вирішення експерта, проведення консультацій на предмет можливості надання відповідей з фахівцями Одеського науково-дослідному інституту судових експертиз, прийшли до висновку, що атестовані судові експерти з вирішення даних питань в Миколаївському відділенні ОНДІСЕ - відсутні.
Ухвалою суду від 28.12.2015 по справі знову була призначена експертиза у іншій експертній установі, у зв'язку з чим провадження у справі зупинялось.
Ухвалою суду від 18.03.2016 провадження у справі було поновлено, у зв'язку з тим, що матеріали справи №915/505/15 повернулись до господарського суду Миколаївської області без виконання, оскільки, направлений Незалежним інститутом судових експертиз рахунок-фактуру за проведення експертизи не був сплачений відповідачем.
Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові, у заяві про зменшення позовних вимог та запереченнях проти позову.
У судовому засіданні 21.03.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.
01.10.2004 між сторонами укладений договір №4012 на постачання теплової енергії бюджетним організаціям та госпрозрахунковим підприємствам (надалі - Договір №4012) (а.с.8-9) та Додаткова угода №1 від 01.01.2006 (а.с.13), згідно яких постачальник (позивач у справі) зобов'язується відпускати, а споживач (відповідач у справі) використовувати теплову енергію для об'єктів, перерахованих в Додатку №1 до договору, а саме: магазин-бар “Бриз” за адресою: м.Миколаїв, вул.Бутоми, 14. Строк договору сторони визначили з 01.10.2004 до 01.10.2009, враховується щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не поступає заява однієї з сторін про відмову від діючого договору та наглядає перегляду кожні 5 років.
Додатковою угодою №1 від 01.01.2006 сторони продовжили строк дії Договору №4012 до 01.01.2011 (а.с.13).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем умови договору виконувались належним чином.
Підключення споживача до опалення у опалювальному сезоні 2012-2013 років відбулося з 16.10.2011 підтверджено нарядом №1928 від 11.10.2011(а.с.19), а відключення відбулося з 16.04.2012 згідно з нарядом №5754 від 23.03.2012 (а.с.20), підключення споживача відбулося з 24.10.2012 підтверджено нарядом №8990 від 08.10.2012 (а.с.21), а відключення відбулося з 15.04.2013 згідно з нарядом №2111 від 08.04.2013 (а.с.22).
Факт постачання теплової енергії на об'єкт - бар “Бриз” за адресою: м.Миколаїв, вул.Бутоми, 14, відповідачем не заперечується.
Пунктами 1.8, 1.9 Договору №4012 (в редакції Додаткової угоди №1) сторони передбачили, що усі розрахунки по даному договору здійснються щомісячно протягом опалювального періоду, або року шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць у розмірі, вказаному у Додатку №1 до договору до 5 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється відповідно рахунку-фактури: до 30 числа поточного місяця бюджетними організаціями; до 5 числа місяця наступного за звітним госпрозрахунковими підприємствами.
Відповідно до п.1.4.2 Договору №4012, при відсутності приладів обліку для всіх споживачів - по тарифу, що діє в опалювальному сезоні для певної категорії споживачів за опалення 1 кв.м загальної площі з оплатою на протязі опалювального періоду або по домовленості сторін за опалення 1 кв.м загальної площі згідно тарифу з оплатою на протязі року.
Згідно розрахунку позивача, за період з 01.03.2012 по 31.03.2013 позивач відпустив відповідачу теплової енергії на загальну суму 22090,72 грн., у зв'язку із перерахунком здійсненим позивачем сума становить 20363,34 грн.
Відповідні рахунки-фактури за постачання теплової енергії вручені відповідачу нарочно, що підтверджується відповідними реєстрами (а.с.37-52).
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно приписів ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України, за договором послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач у визначені договором терміни, за спожиту теплову енергію розрахувався частково, на загальну суму 11790,76 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками (а.с.53-55).
Під час розгляду справи, позивачем здійснено перерахунок заборгованості відповідача з урахуванням приписів п.6 табл.2.2 КТМ 204 України 244-94, а саме: обсяги спожитої теплової енергії визначені для внутрішньої температури приміщення - 16є С, як для об'єкта роздрібної торгівлі непродовольчих товарів. З урахуванням уточнень обсягів та вартості спожитої відповідачем теплової енергії, залишок основного боргу відповідача визначено позивачем у сумі 8572,57 грн.
Заперечення відповідача проти позовних вимог ґрунтуються на тому, що позивачем, на його думку, невірно виконані розрахунки обсягу теплової енергії, яку було поставлено відповідачу, оскільки у розрахунок включені втрати у теплових мережах та власні потреби котельної, незважаючи на те, що при формуванні тарифів на теплопостачання ці втрати вже включені. Крім того, відповідач вважає, що нарахований позивачем обсяг споживання теплової енергії за спірний період виходить за межи максимального річного навантаження теплової енергії, яку може прийняти об'єкт відповідача, та яка згідно розрахунку теплового навантаження визначена на рівні 23,89 Гкал/рік. Саме вказана величина узгоджена сторонами у Додатку №1 (лист 2) до Договору №4012 (а.с.16).
Позивач заперечуючи проти позиції відповідача, надав суду розрахунки необхідної кількості теплової енергії на потреби опалення приміщення відповідача за відповідні періоди (а.с.140-147).
Враховуючи наявність розбіжностей у позиціях сторін щодо правильності обрахунку обсягу теплової енергії, яку було поставлено відповідачу і, відповідно, її вартості, та враховуючи відсутність у суду спеціальних знань для перевірки правомірності нарахування позивачем обсягів теплової енергії, реалізованої ТОВ НВП «Техмет», яка визначена у рахунках-фактурах за періоди: березень, квітень 2012 року; жовтень-грудень 2012 року; січень-березень 2013 року, судом неодноразово призначалась судові експертизи.
На вирішення експертних установ були поставлені наступні питання:
- чи вірно врахована ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», при здійсненні розрахунків теплової енергії за періоди: березень, квітень 2012 року; жовтень-грудень 2012 року; січень-березень 2013 року, категорія належного ТОВ НВП «Техмет» приміщення - «Магазин-Бар» за адресою м.Миколаїв, вул.Бутоми, 14, у відповідності до класифікації таблиці 2.2 КТМ 204 України 244-94;
- чи вірно розрахована кількість теплової енергії, реалізованої ТОВ НВП «Техмет», яка зазначена ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» у рахунках-фактурах за періоди: березень, квітень 2012 року; жовтень-грудень 2012 року; січень-березень 2013 року (а.с.37, 39, 41, 42, 44, 47, 49, 51).
Однак, експертними установами - Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені заслуженого професора ОСОБА_5 та Миколаївською філією Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи були повернуті без виконання з посиланням на відсутність у експертній установі фахівця в галузі теплопостачання.
Ухвалою суду від 28.12.2015 по справу було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз».
Зазначеною експертною установою матеріали справи були прийняті до виконання та направлено на адресу відповідача рахунок на оплату вартості експертизи, який останнім сплачений не був, що зумовило повернення матеріалів справи до суду без виконання.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки, відповідач не скористався можливістю спростувати доводи позивача щодо обсягів та вартості теплової енергії, реалізованої ТОВ НВП «Техмет» у спірний період, шляхом отримання відповідного експертного висновку, суд вважає заперечення відповідача недоведеними.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 8572,57 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 20.04.2012 по 20.03.2015 у сумі 544,76 грн. та збитки від інфляції за період з 01.05.2012 по 28.02.2015 в розмірі 2672,05 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1827,0 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 14168,75 грн. Під час розгляду справи позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог до 11789,28 грн., що становить 83,21% від первісно заявлених вимог. Таким чином, судовий збір у сумі 306,75 грн. підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до приписів п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 (в редакції Закону України №484-VІІІ від 22.05.2015), у разі зменшення розміру позовних вимог, надлишково сплачена сума судового збору повертається судом за клопотанням особи, яка його сплатила.
Враховуючи задоволення судом позову в повному обсязі зменшених позовних вимог, відповідно до приписів ст.49 ГПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 1520,25 грн. (1827,0 грн. - 306,75).
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства «Техмет», 54055, АДРЕСА_1 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 22427816) на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», 54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, 5а (р/р 260013011410 МОУ «Ощадбанк» в м.Миколаєві, МФО 326461, код ЄДРПОУ 31319242) 8572,57 грн. основного боргу, 544,76 грн. - 3% річних, 2672,05 грн. збитків від інфляції та 1520,25 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом
Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України
та підписано суддею 28 березня 2016 року.
Суддя М.В.Мавродієва