79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.03.2016р. Справа№ 914/4002/15
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго”, м. Львів
про стягнення 7 890 432 грн. 96 коп.
Головуючий суддя Морозюк А.Я.
суддя Артимович В.М.
cуддя Цікало А.І.
при секретарі Дзедзінській Ю.К.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - головний юрисконсульт
від відповідача: ОСОБА_2 - представник
Позов заявлено Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” про стягнення 7 890 432 грн. 96 коп., з яких: 4 628 488 грн. 81 коп. - основного боргу, 1 020 803 грн. 70 коп. - пені, 58 965 грн. 67 коп. - 3 % річних, 1 858 180 грн. 56 коп. - інфляційних втрат та 323 994 грн. 22 коп. 7% штрафу.
Ухвалою суду від 23.11.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 22.12.2015 р. Ухвалою суду від 22.12.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача, неподанням витребуваних доказів, розгляд справи відкладено на 20.01.2016 р. Ухвалою суду від 20.01.2016 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 02.02.2016 р. Ухвалою суду від 02.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 23.02.2016 р., призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. За допомогою автоматизованої системи документообігу суду сформовано колегію суддів у складі судді Морозюка А.Я.(головуючий), судді Артимовича В.М. та судді Цікало А.І. Ухвалою суду від 23.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 22.03.2016 р.
В судовому засіданні 22.03.2016 р. представник позивача підтвердив, що сума основного боргу у даній справі погашена шляхом взаємозаліку у серпні 2015 року(що підтверджує довідкою позивача №14/2-0218 від 18.02.2016 р.). Позовні вимоги в частині стягнення пені, 3 % річних, штрафу та інфляційних втрат підтримав.
В позовній заяві позивач вказує на те, що на виконання укладеного між сторонами договору №23/170114-ПТ-ПР купівлі-продажу природного газу від 17.01.2014 р. позивач впродовж серпня-вересня 2014 р. та грудня 2014 р. поставив відповідачу природній газ на загальну суму 7 739 949,76 грн., що підтверджує актами приймання-передачі природного газу. Відповідач за отриманий газ розрахувався частково у розмірі 3 111 460,95 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 4 628 488,81 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості природного газу, відповідачу нараховано на підставі п. 7.2 договору пеню в розмірі 1 020 803,70 грн., 7% штрафу в розмірі 323 994,22 грн., та у відповідності до ст. 625 ЦК України 3% в розмірі 58 965,67 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 858 180,56 грн.
В судовому засіданні 22.03.2016 р. представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у поданому на адресу суду 23.02.2016 р. письмовому поясненні та додаткових поясненнях від 22.03.2016 р., просить у позові відмовити повністю. Також підтримав клопотання відповідача від 02.02.2016 р. про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/627/16 за позовом ПАТ “ДТЕК Західенерго” до ПАТ "Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про визнання договору недійсним, що розглядається господарським судом м. Києва, подане на адресу суду 02.02.2016 р., та клопотання від 22.03.2016 р. про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи за позовом ПАТ “ДТЕК Західенерго” до ПАТ "Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про тлумачення умов договору №23/170114-ПТ-ПР, з яким відповідач звернуся до господарського суду м. Києва, подане на адресу суду 22.03.2016р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд встановив наступне.
Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавцем) та Публічним акціонерним товариством “ДТЕК Західенерго” (покупцем) 17.01.2014 р. укладено договір №23/170114-ПТ-ПР купівлі-продажу природного газу з додатками та ряд додаткових угод до нього.
Відповідно до п.1.1 договору, продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору.
Пунктом 3.3 договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.
Розділом 2 договору було визначено обсяги поставки газу за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., розділом 5 договору встановлено ціну на газ і тарифи на його транспортування.
Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами у такому порядку: оплата в розмірі 30 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі по 35 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 р., і діє в частині поставки природного газу до 31.12.2014 р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.
Додатковим угодами №1 від 14.08.2014 р., №2 від 01.09.2014 р., №3 від 01.11.2014 р., № 4 від 28.11.2014 р. в розділи 2 та 5 договору купівлі-продажу природного газу вносились зміни щодо обсягів газу, що планувався передаватись позивачем відповідачу у відповідні місяці та цін за якими передався газ, з врахуванням тарифів на його транспортування.
Позивач у встановлені договором купівлі-продажу природного газу строки та в об'ємах і за цінами встановленими додатковим угодами, протягом серпня-вересня та грудня 2014 р. передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 7 739 949,76 грн., що підтверджує актом приймання-передачі природного газу у серпні 2014 р. від 31.08.2014 р. на суму 1 135 411,63 грн., актом приймання-передачі природного газу у вересні 2014 р. від 30.09.2014 р. на суму 1 416 049,32 грн., актом приймання-передачі природного газу у грудні 2014 р. від 31.12.2014 р. на суму 5 188 488,81 грн., що не заперечується відповідачем.
Проте відповідач за отриманий газ розрахувався частково у розмірі 3 111 460,95 грн., в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 4 628 488,81 грн.
Відповідач заперечуючи проти позову долучив до пояснення щодо позовних вимог від 22.02.2016 р. підписаний та скріплений печатками сторін ОСОБА_2 звіряння взаємних розрахунків станом на 01.01.2016 р. (копія), згідно якого заборгованість за договором №23/170114-ПТ-ПР від 17.01.2014 р. відсутня, та лист НАК «Нафтогаз України», адресований Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про те, що станом на 30.12.2015 р. заборгованість ПАТ «ДТЕК Західенерго» перед компанією за спожитий природній газ (без урахування оперативного споживання у грудні) для виробництва електричної енергії відсутня.
Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором по своєчасній оплаті вартості газу, відтак позивач звернувся до господарського суду Львівської області із вимогою стягнути з відповідача 4 628 488 грн. 81 коп. - основного боргу, 1 020 803 грн. 70 коп. - пені, 58 965 грн. 67 коп. - 3 % річних, 1 858 180 грн. 56 коп. - інфляційних втрат та 323 994 грн. 22 коп. 7% штрафу.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обо'язків (господарських зобов'язань).
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку..
У відповідності до ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У поданому суду поясненні щодо позовних вимог від 22.02.2016 р. відповідач зазначив, що станом на 03.07.2015 р. у позивача перед відповідачем існувала заборгованість за договором №24/170114-ПР від 17.01.2014 р., у зв'язку з чим на вимогу відповідача про повернення коштів від 03.07.2015 р. №82/1942, між сторонами було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 4 628 488,81 грн., тому заборгованість за договором №23/170114-ПТ-ПР купівлі-продажу природного газу від 17.01.2014 р. погашена повністю, на підтвердження чого долучив підписаний та скріплений печатками сторін ОСОБА_2 звіряння взаємних розрахунків станом на 01.01.2016 р. (копія), згідно якого станом на 31.12.2015 р. заборгованість за договором №23/170114-ПТ-ПР від 17.01.2014 р. відсутня, лист НАК «Нафтогаз Україна», адресований Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про те, що станом на 30.12.2015 р. заборгованість ПАТ «ДТЕК Західенерго» перед компанією за спожитий природній газ (без урахування оперативного споживання у грудні) для виробництва електричної енергії відсутня.
Той факт, що сума основного боргу у даній справі погашена шляхом взаємозаліку у серпні 2015 року, не заперечується і представником позивача в судовому засіданні та підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01-01-2014 р. по 29-02-2016 р., а також довідкою позивача №14/2-0218 від 18.02.2016 р.
Таким чином, основний борг за договором №23/170114-ПТ-ПР від 17.01.2014 р. був погашений відповідачем шляхом зарахування з позивачем зустрічних однорідних вимог на суму 4 628 488,81 грн., ще до звернення позивача з даним позовом до суду(13.11.2015 р.) і порушення провадження у даній справі (ухвала суду від 23.11.2015 р.). Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” основного боргу у розмірі 4 628 488,81 грн. є безпідставною та у її задоволенні суд відмовляє, що відповідає викладеному в абз. 3 п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”.
Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України та договором.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4. ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення платежу понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку, що нараховані відповідачу у відповідності до п. 7.2 договору пеня, яка відповідно до розрахунку за період з 15.01.2015 р. по 18.06.2015 р. складає 1 020 803,70 грн., та 7 % штрафу який відповідно до розрахунку складає 323 994,22 грн., є обґрунтованими.
При цьому, суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню, не наведено обставин, які б могли бути підставою для зменшення розміру належної до стягнення неустойки відповідно до приписів ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, тому з урахуванням викладеного суд дійшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення неустойки в повному обсязі.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В частині позовних вимог про стягнення 3% річних, які відповідно до розрахунку за період з 15.01.2015 року по 18.06.2015 року складають 58 965,67 грн., та інфляційних втрат, які відповідно до розрахунку за період з січня 2015 року по травень 2015 року складають 1 858 180,56 грн., то перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку, що дані суми розраховані відповідно до ст.625 ЦК України, інфляційні втрати розраховані з врахуванням рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. №62-97 р., щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, а відтак є обгрунтованими та підлягають стягненню.
Щодо заперечень відповідача про те, що розрахунки за газ та послуги з його транспортування проведено повністю, тому в силу п. 11.1 договір припинив свою дію, і як наслідок як частина договору припинив свою дію п. 7.2, а відтак у позивача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій передбачених п. 7.2 договору, то такі є безпідставними з огляду на наступне. Як вже вище зазначалося пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (в даному випадку до 14 січня 2015) р., а повне зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 4 628 488,81 грн. було здійснено в серпні 2015 р. (згідно акту звірки розрахунків за період з 01-01-2014 р. по 29-02-2016 р.), тобто виконання відповідачем зобов'язань вважається простроченим починаючи з 15.01.2015 р., за яке в силу ст. 611 ЦК України настають правові наслідки зокрема - сплата неустойки.
Як роз'яснено у п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” (із змінами і доповненнями), з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
У відповідності до п. 5.1 вказаної постанови, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
Все вище наведене також спростовує доводи відповідача про відсутність підстав у позивача для нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 1 020 803 грн. 70 коп. - пені, 58 965 грн. 67 коп. - 3 % річних, 1 858 180 грн. 56 коп. - інфляційних втрат та 323 994 грн. 22 коп. 7% штрафу підлягають задоволенню. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 4 628 488 грн. 81 коп. суд відмовляє.
Також суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 02.02.2016 р., так як не вбачається неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №910/627/16 за позовом ПАТ “ДТЕК Західенерго” до ПАТ "Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про визнання договору №23/170114-ПТ-ПР недійсним, оскільки основне зобов'язання за вказаним договором у даній справі виконано повністю, та у задоволенні клопотання від 22.03.2016 р., в якому відповідач просить зупинити провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи за позовом ПАТ “ДТЕК Західенерго” до ПАТ "Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про тлумачення умов договору №23/170114-ПТ-ПР, не надавши при цьому доказів про прийняття такого позову судом до розгляду.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 509, 526, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 83 - 85, 116 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, ідентифікаційний код 23269555) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 1 020 803 грн. 70 коп. - пені, 58 965 грн. 67 коп. - 3 % річних, 1 858 180 грн. 56 коп. - інфляційних втрат, 323 994 грн. 22 коп. 7% штрафу та 48 929 грн. 16 коп. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Повне рішення складено 28.03.2016 року.
Головуючий суддя Морозюк А.Я.
суддя Артимович В.М.
cуддя Цікало А.І.