Справа № 183/1052/16
№ 1-кп/183/414/16
іменем України
23 березня 2016 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадженні № 42015040010000404 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заріччя, Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого, військовослужбовця, який проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 на посаді командира танку танкового батальйону у військовому званні «старший сержант», одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з неповною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, -
03 квітня 2014 року наказом № 72 (по стройовій частині) командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду командира танку танкового батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_2 .
Так, старший сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, був зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку, свято і непорушно додержуватися Конституції України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Однак, 11 вересня 2014 року старший сержант ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 , самовільно залишив військову частину без поважних причин тривалістю понад один місяць, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини польова пошта НОМЕР_1 та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
15 лютого 2016 року старший сержант ОСОБА_4 прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та заявив про себе, внаслідок чого злочин було припинено.
Таким чином, 11 вересня 2014 року солдат ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину польова пошта НОМЕР_1 без поважних причин та незаконно перебував поза розташуванням військової частини до 15 лютого 2016 року, тобто тривалістю понад один місяць.
Дії солдата ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 3 ст. 407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад один місяць.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою визнав повністю та показав, що обставини викладені в обвинувальному акті не оспорює та повністю визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні. Також обвинувачений пояснив, що 01.04.2014 року він був мобілізований. Однак, влітку 2014 року його дружина втратила дитину, у його матері трапився інсульт. Літом 2015 року тяжко захворів брат, у вересні братові погіршало. Через ці обставини він і покинув частину, і поїхав додому. ІНФОРМАЦІЯ_4 брат помер. З приводу відпустки він звертався усно до командування частини, але отримав відмову. У скоєному він щиро кається.
В судовому засіданні судом було з'ясовано, що учасники судового процесу правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких скоєно обвинуваченим ОСОБА_4 злочин, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували.
Також, в судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового процесу, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Крім цього, в судовому засіданні були дослідженні письмові докази, які підтверджують вину ОСОБА_4 :
- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09.04.2014 року № 71, відповідно до якого солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду командира танка, ВОС - 117215А, призваного верхньодніпровським РВК Дніпропетровської області.
Таким чином, суд дослідивши докази в межах пред'явленої підозри, не виходячи за межі пред'явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, приходить до однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад один місяць, доведена в повному обсязі і умисні дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 3 ст. 407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад один місяць.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ОСОБА_4 своєї протиправної поведінки, визнання вини та готовністю підлягати кримінальній відповідальності.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, враховуючи особу винного, а саме те, що ОСОБА_4 за місцем служби характеризується позитивно, вчинив злочин, який не є тяжким, раніше не судимий, свою вину визнав повністю, розкаявся, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що дає суду підстави для призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, та на підставі ст. 75 КК України звільнення його від відбування покарання з випробувальним терміном, тривалістю один рік, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, обставинам, що пом'якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.
Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання з позбавленням волі на вказаний строк з випробуванням буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання ним нових злочинів.
З цих же підстав суд не вбачає необхідності призначення ОСОБА_4 покарання в межах найбільшої санкції ч. 3 ст. 407 КК України.
Підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.
Речових доказів по провадженню не має.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 407 КК України та призначити йому покарання два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на один рік.
Копію вироку вручити засудженому негайно.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області, через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області - протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Суддя ОСОБА_1