29.03.2016 Єдиний унікальний номер 205/94/16-к
Провадження №1-кп/205/158/16
29 березня 2016 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1
за участю: секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
законного представника
неповнолітньої обвинуваченої - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, українки, освіта неповна середня, яка навчається ДВНЗ «Дніпропетровський індустріальний коледж» 1 курс, група ЛВ 15/1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої
якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
ОСОБА_6 , 25.12.2015 року близько 11.00 год., знаходячись в роздягальні приміщення КЗО «МНВК № 4», розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гірська, ЗЗА, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливої зацікавленості та особистих спонукань, викрала майно учениці вказаної школи - малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке належить її матері ОСОБА_8 визнаної законним представником потерпілої, а саме:
- зимню куртку, фірми «Парка», вартість якої згідно товарознавчої експерти № ГО-5067 від 26.12.2015 року становить 1700 грн.;
- мобільний телефон марки «Samsung Е2151», вартість якого згідно товарознавчої експерти № ГО-5067 від 26.12.2015 року становить 400 гри.;
- сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар», що не має матеріальної цінності для потерпілої ( на рахунку якої грошових коштів не було);
- сім-карту оператора мобільного зв'язку «МТС», що не має матеріальної цінності для потерпілої (на рахунку якої грошових коштів не було);
- карту пам'яті для мобільного телефону об'ємом 16 ГБ, в'язані рукавиці, носову хустинку, шпильку, які не мають матеріальної цінності для потерпілої.
Після чого ОСОБА_6 , утримуючи викрадене майно при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зникла і розпорядилася ним на власний розсуд, спричинивши своїми діями представнику потерпілої ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 2100 грн.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 , свою провину визнала повністю, щиро покаялась та суду пояснила, що дійсно вона, при викладених в цьому вироку обставинах, в зазначеному місці та в зазначений час таємно викрала майно потерпілої та розпорядилася ним на власний розсуд.
Законний представник потерпілого - ОСОБА_8 до зали суду не з'явилася, надала суду заяву про слухання справи за її відсутності та за відсутності потерпілого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлено не було у зв'язку з поверненням викраденого майна.
У зв'язку із повним визнанням обвинуваченою ОСОБА_6 своєї провини та оскільки фактичні обставини правопорушення ніким не оскаржуються, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України та за згодою сторін судового провадження, вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин кримінального правопорушення.
Судом перевірено правильність розуміння обвинуваченою ОСОБА_6 визнаних нею обставин та добровільність її позицій та роз'яснено можливі наслідки у разі застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення можливості оскаржити в апеляційному порядку визнані нею обставини кримінального правопорушення.
На підставі викладеного суд вважає, що провина обвинуваченої ОСОБА_6 повністю підтвердилась під час судового слідства, та її умисні дії, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка) за ч. 1 ст. 185 КК України кваліфіковано вірно.
Обговорюючи питання про вид і міру покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд враховує ступень тяжкості вчинених нею діяння, яке відносяться до категорії середньої тяжкості, данні про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, за місцем мешкання характеризується з позитивного боку.
Обставинами пом'якшуючими покарання обвинуваченій ОСОБА_6 суд визнає її щире каяття та вчинення злочину неповнолітнім.
Обставин обтяжуючих покарання обвинуваченій ОСОБА_6 судом не встановлено.
На підставі викладеного, враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, проте зі здійсненням контролю з боку органів кримінально-виконавчої системи, у зв'язку з чим, суд вважає за можливим призначити покарання у вигляді позбавлення волі з застосуванням положень ст. ст. 75,104 та покладенням на обвинувачену обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у вигляді одного року позбавленні волі.
На підставі ст. 75,104 КК України - звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання, встановивши іспитовий строк в один рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язок повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця мешкання, навчання; періодично являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.
Речовий доказ, яким визнано зимню куртку фірми «Парка», мобільний телефон “Samsung E2151”, в'язані рукавиці, шпильку, які передано на відповідальне зберігання представнику потерпілої - ОСОБА_8 /аркуш провадження 46-47/ - вважати повернутими за належністю.
Вирок суду може бути оскаржено в тридцяти денний строк з моменту його проголошення в судову палату по кримінальним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.
Суддя: ОСОБА_1
Копія вірна: Суддя -
Секретар -