г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/4193/15-к
Номер провадження 1-кп/213/57/16
Іменем України
29 березня 2016 року Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого -судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора- ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
потерпілої- ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу кримінальне провадження № 12015040740001690 від 30.10.2015 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився: м.Барда, республіка Азербайджан, особа без громадянства, освіта: повна загальна середня, не працює, не одружений, проживав: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-03.09.2015 року Інгулецьким районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.ст.185 ч.3,75,104 КК України призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, судимість не погашена,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України,-
ОСОБА_6 , будучи раніше засудженим 03.09.2015 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст. 185 ч.3 КК України до трьох років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік, маючи не погашену та не зняту у встановленому порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, у період іспитового терміну, знову повторно, вчинив умисний корисливий злочин.
Так, 30.10.2015 року, близько 17:00 години, ОСОБА_7 , знаходячись біля входу до під'їзду будинку АДРЕСА_2 , помітив на лавочці жіночу сумку чорного кольору. Після чого, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливу мету, реалізуючий який, він, користуючись відсутністю уваги з боку потерпілої ОСОБА_5 , таємно, умисно, викрав з лавки жіночу сумку чорного кольору, вартість якої згідно судово- товарознавчої експертизи № 49 від 04.11.2015 року становить 78 гривень, в якій знаходились: мобільний телефон «Nokia 2330с-2», ІМЕІ: НОМЕР_1 , який згідно вказаної вище судово-товарознавчої експертизи становить 280 гривень, з SIM карткою оператора мобільного зав'язку «Київстар» № НОМЕР_2 - вартість якої відповідно до зазначеної судово-товарознавчої експертизи становить 15 гривень, та гроші у сумі 175 гривень, і, утримуючи викрадене майно при собі, намагався зникнути з місця вчинення злочину, однак був викритий у вчиненні кримінального правопорушення потерпілою ОСОБА_5 , та незважаючи на її вимоги припинити злочинні дії, ОСОБА_9 маючи намір довести до кінця свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна (грабіж), діючи відкрито, умисно, утримуючи при собі викрадене майно та маючи реальну можливість розпорядитись ним, з місця скоєння кримінального правопорушення зник, чим завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 548 гривень.
В судовому засіданні 29 березня 2016 року обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що винним себе у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 Кримінального кодексу України визнає повністю та не оспорює обставини скоєння кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті. Зміст пред'явленого обвинувачення він розуміє правильно. В скоєному щиро розкаявся. Просив суворо не карати його та надав суду заяву, в якій просив суд розглядати справу в порядку статті 349 ч.3 КПК України, в подальшому не допитувати свідків, не досліджувати письмові докази, це його добровільна позиція і він розуміє, що в такому випадку буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 30.10.2015 року приблизно о 17 годині вона вийшла зі свого будинку та направилася до сусіднього будинку до сусідки, хотіла забрати у неї свою річ. При цьому, свою жіночу сумку чорного кольору поставила на лавку. Сумку в поля зору не випускала, дивилася на неї стоячи біля під'їзду будинку своєї сусідки, потім сусідка вийшла з квартири в під'їзд будинку і вона також зайшла в під'їзд лише на відстань приблизно одного метра, щоб забрати особисту річ. Коли вийшла з під'їзду, то побачила ОСОБА_6 , який вже був на краю будинку потерпілої з її сумкою в руках. Вона крикнула йому, щоб він залишив її сумку, а він побіг у бік сараю. Коли був на відстані близько 30 метрів, там діти гралися, які потім повідомили потерпілій, що він вже біг без сумки. Після цього, вона пішла до телефоного автомату зателефонувати у міліцію, а потім пішла до сусідки. До приїзду співробітників міліції, потерпіла з сусідкою пішли до сараїв, де й знайшли сумку та окуляри потерпілої, які знаходились на землі. Коли приїхала міліція, вони разом пішли на те саме місце разом зі слідчим. Під час судового слідства потерпілій повернули її мобільний телефон та гроші в сумі 170 гривень. Потерпіла бачила обвинуваченого на відстані трьох метрів, коли він взяв її сумку з лавки, кричала йому, щоб залишив сумку. Обвинувачений був одягений в сіру куртку. Головного убору не було. Потерпіла вважає, що він чув, як вона кричить. Діти, які гралися біля сараїв, чули її крик також. Обличчя крадія потерпіла не бачила, бачила його тільки зі спини. Вона впізнала ОСОБА_10 за його фігурою та рухами, оскільки раніше бачила останього з вікна, як він приходив до сусідів. На слідчій дії - вона попросила, щоб осіб, яких пред'являли їй для впізнання повернути всіх спиною до неї і вона ОСОБА_6 впізнала зі спини. Міру покарання просила призначити обвинуваченому на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є матір'ю обвинуваченого. 30.10.2015 року увесь час знаходилась дома, спала після робочої зміни, син також був увесь час дома, виходив тільки до магазину, за сірниками. Він вийшов приблизно за 5 хвилин до приходу міліції, працівники міліції пояснили, що пропали якісь гроші. В цей час сина вдома не було, міліція в квартирі була недовго, потім вони пішли. Після того, як пішли працівники міліції- син приблизно через 15-20 хвилин повернувся додому. Вона сину повідомила, що приходили працівники міліції, син знов сів грати у комп'ютерні ігри. Весь вечір провів дома, потім пішов до райвідділу міліції, оскільки йому було потрібно. Їй син не пояснював де він був, коли виходив до магазину за сірниками.
Враховуючи пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , який в судовому засіданні 29.03.2016 року визнав свою вину повністю, фактичних обставин справи не оспорював, пояснивши при цьому, що він правильно розуміє зміст пред'явленого йому обвинувачення та не заперечував про визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду не має сумнівів в добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз'яснивши порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження- не заперечують, щодо такого порядку судового розгляду, суд визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Розгляд провадження відносно обвинуваченого провадився в межах пред'явленого йому обвинувачення.
З урахуванням викладеного, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідка ОСОБА_11 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і підтверджується поясненнями обвинуваченого, потерпілої, свідка.
Вищезазначені встановлені судом обставини підтверджуються сукупністю належних та допустимих доказів, що отримані судом з досліджених у судовому засіданні таких процесуальних джерел доказів як показання та документи.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно.
Суд призначаючи покарання обвинуваченому, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 згідно вимог ст.66 КК України необхідно віднести визнання вини, щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання відповідно до вимог ст. 67 КК України не встановлено.
На підставі викладеного, з урахуванням тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, враховуючи відношення обвинуваченого до вчиненого, особу обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, не працював, не навчається, неодружений, на місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має непогашену судимість, скоїв кримінальне правопорушення в період відбування покарання з іспитовим строком. Цивільний позов не заявлено, матеріальну шкоду відшкодовано частково.
Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. За таких обставин, суд вважає, що покарання обвинуваченому слід обрати, у вигляді мінімального строку, зазначеного в санкції статті 186 ч.2 КК України у виді позбавлення волі.
Підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.ст.69,75 КК України не має.
Оскільки злочин за який ОСОБА_6 засуджується- був вчинений останнім в період відбуття покарання за вироком Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 03.09.2015 року за ст.ст.185 ч.3, 104,75 КК України, яким засуджено до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік, тому суд на підставі ст.71 КК України вважає необхідним призначити остаточне покарання за сукупністю вироків. До покарання призначеного за даним вироком слід частково приєднати покарання у вигляді позбавлення волі призначене за вироком від 03.09.2015 року і остаточно необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 обрану та продовжену судом у вигляді тримання під вартою- залишити до вступу вироку в законну силу.
На підставі ст.72 ч.5 КК України необхідно зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_6 час затримання його згідно протоколу про затримання особи з 30.10.2015 року по 01.11.2015 року включно та час тимчасового утримання в слідчому ізоляторі з 02.11.2015 року до набрання даним вироком законної сили, з розрахунку один день знаходження в слідчому ізоляторі за два дні позбавлення волі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати покарання у виді 2 двох місяців позбавлення волі за вироком Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.09.2015 року, остаточно призначити покарання 4 (чотири) роки 2 (два) місяці позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 обрану та продовжену судом у вигляді тримання під вартою- залишити до вступу вироку в законну силу.
Строк покарання ОСОБА_6 рахувати з 30.10.2015 року, при цьому на підставі ст.72 ч.5 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_6 час затримання його згідно протоколу про затримання особи з 30.10.2015 року по 01.11.2015 року включно та час тимчасового утримання в слідчому ізоляторі з 02.11.2015 року до набрання даним вироком законної сили, з розрахунку один день знаходження в слідчому ізоляторі за два дні позбавлення волі
Речовий доказ: жіночу сумку чорного кольору яка передана на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 (кр.пр. а.с.16,17) - залишити у останьої.
Матеріали кримінального провадження № 12015040740001690 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням при обвинувальному акті у справі №213/4193/15-к, пр.1-кп/213/57/16.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя ОСОБА_1