Справа № 212/595/16-ц
2/212/1007/16
30 березня 2016 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Колочко О.В.,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу, у відповідності з ч. 2 ст. 197 ЦПК України без присутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя,
04 лютого 2016 року позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог, зазначила, що вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 24 квітня 1999 року, в період якого 20 червня 2003 року сторонами було придбано майно - двокімнатна квартира АДРЕСА_1. Сторони не знайшли порозуміння у питанні розподілу майна подружжя, тому позивач вимушена була звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Крім того, просила стягнути з відповідача понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 551,20 грн.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, в наданій суду письмовій заяві просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, в наданій суду письмовій заяві просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 віталіївна та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 24 квітня 1999 року Гаврилівською сільською радою Нововоронцовського району Херсонської області, актовий запис № 1 (а.с. 6).
Як вбачається з копії договору купівлі-продажу одним з подружжя - ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі 20 червня 2003 року була придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 44,9 кв.м, житловою площею 27,2 кв.м (а.с. 9).
Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстр № 1749, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 16.07.2003, що підтверджується копією відповідного витягу (а.с. 10).
Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно п. п. 22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» - поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Згідно ст. 71 Сімейного Кодексу, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Так, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Частиною 4 ст. 60 ЦПК України установлено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в сукупності.
Відповідно до ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким чином, враховуючи вищевказане, дослідивши та перевіривши надані докази в їх сукупності, враховуючи, що між сторонами досягнуто згоди на розподіл майна, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, на підставі вищевикладеного та відповідно до документів, доданих до позовної заяви (а.с. 1), необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за оплату судового збору в сумі 551,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 69-72 СК України, ст. 372 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 8, 10, 60, 64, 79, 88, 197, 208, 209, 212-215,218 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частину двохкімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на 9 (дев'ятому) поверсі 9 (дев'яти) поверхового будинку, загальною площею 44,9 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., належної ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, розділивши таким чином спільне сумісне майно подружжя.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в сумі 551,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О. В. Колочко